Конкурентоспроможність національної економіки

Отрошко О.В. Економічні функції держави і конкурентоспроможність національної економіки

Говорячи про причини державного втручання в економіку, переважна більшість економістів пов’язує їх із не досконалостями ринкової системи. Вважається, що у випадку недосконалості ринкової системи держава може і повинна покращувати функціонування економіки [1, с. 88-91], [2, с . 261, 262], [3, с. 12-14], [4, с. 333-345]. Власне, у виправленні вад ринкової системи і має полягати економічна роль держави.

Щодо наведеного вище обґрунтування необхідності економічної діяльності держави варто зауважити наступне.

По-перше, не всі випадки державного втручання в економіку можуть бути з достатніми на те підставами кваліфіковані як такі, що спричинені наявністю відповідних дефектів ринкової системи. Якщо, звичайно ж, не намагатися будь-що віднайти такі недоліки. На приклад, складно пов’язати із якимись загальновизнаними дефектами ринкової системи принаймні деякі види обов’язкового державного страхування або ж безоплатне надання державою споживачам благ у тих випадках, коли ці блага цілком успішно могли б вироблятися в рамках приватного сектора. Про те, що серед фактично здійснюваних державою видів економічної діяльності цілком можуть бути і такі, в яких немає жодної необхідності, свідчать й успішно проведені в деяких країнах заходи з дерегулювання окремих галузей економіки.

По-друге, не варто перебільшувати можливості держави щодо розв’язання проблеми недосконалостей ринкової системи. Є вади ринкової системи, які не піддаються коригуванню з боку держави. Крім того, державне втручання в економіку з метою покращання її функціонування може супроводжуватися значними негативними побічними ефектами. В окремих випадках шкода від державного втручання в економіку може перевищувати користь.

По-третє, в деяких випадках держава може втручатися в економіку лише на тій підставі, що, на думку «творців» економічної політики, люди, навіть будучи достатньо поінформованими про можливі наслідки своєї діяльності, схильні до вчинення дій, які суперечать їх справжнім інтересам. Запровадження «сухого закону», введення вимоги щодо обов’язкового відвідування дітьми шкіл - усі ці заходи об’єднує те, що вони бодай частково ґрунтуються на ідеології патерналізму. А між тим така ідеологія може нести загрозу свободі вибору людей як одній із фундаментальних засад ринкової системи. Крім того, керуючись логікою патерналізму, держава може занадто далеко зайти, нав’язуючи людям все нові і нові нібито корисні для них самих же норми поведінки.

Отже, важливо проводити відмінність, між тим, чим повинна займатися держава в умовах ринкової економіки, і тим, чим вона фактично займається. Те, що в економічній діяльності держави є необхідність, аж ніяк не означає, що всі фактично здійснювані державою види діяльності є необхідними. Поняття економічних функцій держави якраз і відображає набір тих видів її діяльності, які вона має здійснювати у разі, коли ринкова система дає збої. Нині загальноприйнято виділяти такі економічні функції держави.

  1. Правове забезпечення економіки. Хоча правове забезпечення економіки і прийнято розглядати як одну із економічних функцій держави, цей вид її діяльності істотно вирізняється від інших тим, що за ним не стоять якісь окремі недосконалості ринкової системи. Держава здійснює правове забезпечення економіки так само, як і правове забезпечення інших сфер суспільного життя.
  2. Підтримка конкурентного середовища і запобігання негативним проявам монополізму.
  3. Перерозподіл доходів на користь малозабезпечених верств населення.
  4. Виробництво суспільних благ.
  5. Регулювання зовнішніх ефектів.
  6. Стабілізація економіки. Цей вид діяльності держави можна вважати її загальновизнаною економічною функцією лише у тому сенсі, що стабілізація економіки розглядається як економічна функція держави практично у всій сучасній навчальній літературі з економічної теорії. Водночас далеко не всі економісти погоджуються з тим, що ринкова система є внутрішньо нестабільною і як така потребує державної стабілізаційної політики. Зокрема, монетаристи обстоюють ту позицію, що саме держава є головним джерелом макроекономічної нестабільності.

Чи можна вважати наведений перелік економічних функцій держави вичерпним реєстром об’єктивно зумовлених видів її діяльності? На наш погляд, є достатньо підстав для того, щоб розширити його за рахунок включення до нього технічного регулювання, в частині регулювання безпеки робочих місці та якісних характеристик товарів та послуг.

Необхідність технічного регулювання зумовлена насамперед неповною інформацією - феноменом, який все частіше визнається однією із системних недосконалостей ринкової системи. Для того, аби ринки могли забезпечувати ефективне використання економічних ресурсів, їх суб’єктам не повинно бракувати інформації при здійсненні ними тих чи інших угод. Зокрема, покупці повинні мати повну інформацію про властивості тих продуктів, які вони купують, а працівникам не повинно бракувати інформації про умови, в яких їх доведеться працювати.

Чи будуть виробники добровільно надавати покупцям і робітникам достовірну і повну інформацію про продукти і робочі місця? Якщо і будуть, то, вочевидь, не всі. А надто не бажатимуть цього робити ті виробники, для яких економія на витратах, пов’язаних із забезпеченням належного рівня безпеки робочих місць та продуктів, стала чи не головним засобом підвищення прибутковості виробництва. Ситуація ускладнюється ще й тим, що споживачам і працівникам у багатьох випадках надзвичайно складно самотужки визначати, наскільки надана виробниками інформація відповідає дійсності. За таких обставин і виникає необхідність у державному втручанні у функціонування ринків. Держава, по-перше, запроваджує норму щодо обов’язкового надання виробниками інформації про робочі місця та продукцію і, по-друге, здійснює контроль за тим, аби ця інформація була достатньо повною та достовірною.

Здавалося б, завдяки таким заходам проблему буде повністю вичерпано. Будучи достатньо поінформованими, покупці і працівники матимуть можливість адекватно оцінювати продукти і робочі місця, а отже, й робити осмислений вибір. І дарма, що деякі з них будуть ризикувати, купуючи, приміром, дешеві й водночас не цілком безпечні для здоров’я продукти харчування або погоджуючись в обмін на високу заробітну плату працювати у небезпечних умовах. Головне, що люди робитимуть це свідомо, знаючи, на що вони йдуть.

Втім, на практиці держава, як правило, не допускає розвитку подій за подібним сценарієм і замість того, аби обмежитись виключно поширенням інформації про існуючі ризики, нерідко вживає заходів щодо їх зменшення. Забороняючи використання, приміром, певних харчових інгредієнтів, держава може керуватися тим міркуванням, що людям іноді складно адекватно оцінювати наявну інформацію. Мовляв, як неспеціалісти, вони не в змозі збагнути, з якими ризиками мають справу. Крім того, держава може виходити з того, що навіть у випадку, коли люди адекватно оцінюють наявну інформацію, вони можуть приймати хибні, шкідливі для них самих же рішення. У цьому разі діяльність держави носитиме відверто патерналістський характер.

Таким чином, технічне регулювання, принаймні у певній його частині, є відповіддю держави на таку недосконалість ринкової системи, як неповна інформація. З іншого боку, нині воно охоплює практично всі галузі економіки. Зазначені обставини і дають підстави розглядати технічне регулювання як одну із економічних функцій держави в сучасній ринковій економіці.

Серед різноманітних факторів, які впливають на рівень конкурентоспроможності національної економіки, надзвичайно важливе значення має якість державної економічної політики. Не буде перебільшенням стверджувати, що рівень конкурентоспроможності національної економіки вирішальною мірою залежить від того, наскільки ефективно держава виконує властиві їй економічні функції.

Держава може створювати необхідну країні виробничу інфраструктуру, а може використовувати бюджетні кошти на реалізацію проектів вигідних хіба що наближеному до влади бізнесу. Її діяльність може бути спрямована на підтримку конкуренції, а може призводити до посилення монополізму в економіці. Держава може сприяти стабілізації економіки, а може дестабілізувати її. Наслідком діяльності держави може бути не вирівнювання, а поляризація доходів. Держава може заохочувати підприємницьку діяльність, а може заганяти її в тінь. Замість того, аби забезпечити надійний захист прав власності, держава може потурати рейдерству. Одно слово, держава може як сприяти зростанню продуктивності національної економіки, так і доводити її своїми діями до краху. Країни, в яких держава не виконує або не належним чином виконує покладені на неї економічні функції, не можуть розраховувати на досягнення пристойного рівня конкурентоспроможності національної економіки.

Список використаних джерел

  1. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. - Т.1. - М.: Республика, 1992.
  2. Самуэльсон Пол Э., Нордхаус Вильям Д. Экономика: 16-е изд.: М.: Вильямс, 2003.
  3. Стиглиц Дж. Ю. Экономика государственного сектора. - М.: Изд-во МГУ: ИНФРА-М, 1997.
  4. Сломан Дж. Экономикс. 5-е изд. - СПб.: Питер, 2005.