Засновник цього напрямку німецький педагог Вільгельм Август Лай (1862-1926). З точки зору прихильників педагогіки дії, які намагалися біологізувати педагогіку, головним принципом виховання й навчання є принцип дії, що вимагає від учителя і школи максимального використання усіх дитячих реакцій на вплив зовнішнього середовища, розвитку усіх форм активної діяльності учнів. У діях дитини знаходять вияв ї´ї уявлення про навколишній світ. Оскільки в основі дії покладені вроджені або набуті в процесі життєвого досвіду рефлекси, то виховання й навчання, у першу чергу, повинні ґрунтуватися на них. У цьому зв’язку, В.Лай висунув тезу про єдність у педагогічному процесі сприймання, осмислення і зовнішнього вираження або зображення з домінуючою роллю останнього. Основою концепції В.Лая слугує біологічне поняття реакції-дії, яка стосовно процесу навчання трактується як єдність сприймання, осмислення й розуміння та зовнішнього виразу набутих уявлень за допомогою різноманітних засобів (слово, малюнок, експеримент, праця на пришкільній ділянці, уроки ручної праці тощо). І тут особлива роль відводилась ручній праці. Праця ставала немовби необхідною кінцевою ланкою природного процесу взаємозв’язних реакцій.

У 1903 р. вийшла у світ праця В.Лая “Експериментальна дидактика”, в якій викладені найважливіші вимоги до трудової школи. Праця трактувалася не як навчальний предмет, а як принцип викладання всіх навчальних дисциплін. Ручна праця повинна вводитися в народну школу, перш за все, як засіб розумового, фізичного і духовного розвитку учнів.

Найважливішого значення В.Лай надавав виразу, який уявлявся йому реакцією, миттєвим пристосуванням до навколишніх умов. Процес навчання В.Лай поділяв на дві взаємопов’язані частини: спостережливо-предметне і зображувально-формальне викладання. Зображувально-формальні предмети (мова, математика, ліплення, ручна праця та інші) повинні слугувати ґрунтом для відтворення матеріалу, що дається дисциплінами спостережливо-предметного циклу (природознавство, фізика, географія, історія та ін.). Для того, щоб дитина навчалася правильно реагувати на навколишній світ, В.Лай пропонував створити в стінах школи відповідне соціальне середовище: дитина усвідомлює необхідність узгоджувати свої дії не лише з законами природи, але й з волею даної групи людей. У книзі “Школа дій. Реформа школи відповідно до вимог природи та культури” В.Лай писав про те, що його школа дій ставить за мету створити для дитини простір, де вона могла б жити і всебічно реагувати на навколишнє оточення; школа дії повинна бути для дитини общиною, яка моделює природне та соціальне середовище, що змушує учня узгоджувати свої дії з законами природи і волею співтовариства людей, з якими він живе. З цієї праці В.Лая видно його близькість до ідей соціальної педагогіки, які він доповнив власними міркуваннями щодо конкретної її реалізації.

Школа повинна вирішувати завдання соціального виховання дітей, готуючи з них лояльних громадян своєї держави. Вільгельм Лай вважав, що його “педагогіка дії” має синтетичний характер, сприяючи реалізації позитивних ідей усіх реформаторських течій у педагогіці того часу (трудова школа, соціальна педагогіка, художнє виховання тощо). Він висловив низку цінних думок про шляхи перетворення педагогіки в експериментальну науку.

Ідеї соціальної педагогіки знайшли прибічників у демократичних колах суспільства практично всіх країн Європи. Так, ці ідеї та ідеї прагматизму ввібрав у себе і трансформував педагогічний напрям, що виник у Німеччині внаслідок незадоволення формалізмом і пасивністю старої школи і який отримав назву трудової школи. Початок цьому напрямку поклав швейцарський педагог Роберт Зейдель (1850-1933), який у своїй книзі “Трудова школа як соціальна необхідність” виклав основні принципи побудови такої школи. Перша така школа була організована у 1882 р. і названа колективно-трудовою колонією, в якій використовувались близько 20 різних видів продуктивної праці. Кожний учень повинен був ґрунтовно вивчити одне з ремесел і мати уяву про всі інші. Ця праця вимагала знань і тому супроводжувалася розумовими заняттями і художньою діяльністю.