• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Державне управління в галузі охорони здоров’я

Інші центральні органи виконавчої влади

Проблеми збереження здоров’я людей є настільки значимими, що становлять одне з найважливіших завдань сучасної держави, основу її соціальної політики. Відповідно і державне управління цією сферою відносин є настільки складним, що зазвичай, не охоплене повністю галуззю державного управління, яке здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади - Міністерство охорони здоров’я України.

Широта і складність завдань з охорони здоров’я людей покладає на всі без винятку органи державної влади необхідність виконання певних функцій управління в цій сфері відносин. Практично кожне із 25 міністерств і 42 державних комітетів, які діють сьогодні в Україні, в тій чи іншій мірі займаються здійсненням державного управління щодо охорони здоров’я людей.

Однак серед них є такі, управлінська діяльність яких напряму пов’язана зі здійсненням державного управління у сфері охорони здоров’я. Це стосується, в першу чергу, Міністерства у справах сім’ї та молоді й Міністерства праці і соціальної політики. Перше з них, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, формує і здійснює основи державної політики щодо державної та соціальної підтримки сім’ї і молоді, бере участь у реалізації державних програм з питань охорони здоров’я жінок, дітей і молоді, готує пропозиції щодо поліпшення становища сім’ї, жінок, молоді та дітей, заохочення материнства, інформує Президента України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про хід виконання державних та регіональних програм з цих та інших питань.

Міністерство праці і соціальної політики України забезпечує втілення в життя державної політики у сфері охорони праці, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, координує діяльність щодо реалізації державних і регіональних соціальних програм. Це міністерство бере участь у визначенні переліку робіт з важкими, шкідливими та особливими умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок і підлітків, здійснює комплексне управління охороною праці й забезпечення профілактики травматизму невиробничого характеру на державному рівні, розроблення за участю міністерств, інших органів виконавчої влади та профспілок національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контроль за її виконанням, організовує медичне обслуговування громадян, які перебувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для громадян похилого віку та інвалідів та здійснює інші подібні заходи.

Особливе місце в системі центральних органів виконавчої влади займають “силові” міністерства та відомства - Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба Безпеки України і Державний комітет у справах охорони державного кордону України, які мають свої, відомчі, воєнізовані медико-санітарні служби, головною метою діяльності яких є медичне обслуговування та охорона здоров’я військовослужбовців і членів їх сімей, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя на об’єктах (на території частин і з’єднань, у військових містечках та полігонах та ін.) їх відомчого підпорядкування.

Діяльність цих медико-санітарних служб має значні особливості, пов’язані із правовим режимом військових об’єктів, зокрема режимом таємності, особливостями проходження громадянами військової служби, насамперед, значними фізичними і нервово-психічними навантаженнями на військовослужбовців і, відповідно, підвищеними вимогами до стану їх здоров’я та ін. Протягом останнього часу до числа цих “силових” структур виконавчої влади приєдналися Державна податкова адміністрація і Митна служба України, працівники яких мають подібні до військовослужбовців умови проходження служби, ранги державних службовців і персональні звання.

Тому одним з важливих питань здійснення державного управління у цих спеціальних галузях управління є належна організація взаємодії між згаданими службами і, нарешті, між ними та державною системою охорони здоров’я населення. Враховуючи гостру необхідність вирішення і узгодження цих питань, Кабінет Міністрів України 16 жовтня 1995 р. прийняв постанову № 819-95п “Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров’я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини”.

Проблеми періодичного виникнення техногенних катастроф і надзвичайних, аварійних ситуацій на об’єктах народного господарства призвели до необхідності створення окремої структури - системи медичних закладів, медицини катастроф або екстремальної медицини. На початку така служба була сформована на базі Міністерства охорони здоров’я України, а в 1996 р. у зв’язку зі створенням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи згадана служба була передана у склад цього міністерства.

Певні особливості у забезпеченні охорони здоров’я як пасажирів, так і своїх працівників є в галузі транспортного обслуговування громадян, що призводить до необхідності існування і діяльності в системі Міністерства транспорту України потужних медико-санітарних служб, найбільшою з яких є медико-санітарна служба залізничного транспорту.

У складі центральних органів виконавчої влади функціонує Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості, якому підпорядкована мережа підприємств цієї галузі промисловості і щодо яких він здійснює функції державного управління як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі виробництва лікарських засобів для забезпечення населення і потреб тваринництва.

Дотичним до здійснення державного управління в галузі охорони здоров’я є і Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, на який покладено здійснення перевірок щодо якості продукції, товарів (робіт, послуг), дотримання обов’язкових вимог щодо їхньої безпеки, а також дотримання правил торгівлі, виконання робіт, надання послуг, проведення радіологічного, хіміко-токсикологічного і фізико-хімічного контролю продуктів харчування, які виробляють та реалізують господарюючі суб’єкти.

Таким чином, поряд із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади - Міністерством охорони здоров’я України - окремі функції державного управління здійснюють також інші центральні органи виконавчої влади, що свідчить про складність завдань щодо охорони здоров’я населення і, відповідно, складність організаційно-правових механізмів вирішення і забезпечення цього питання.