Її засновником був англійський філософ і соціолог Герберт Спенсер (1820-1903 pp.). Народився в сім’ї учителя, початкову освіту здобув вдома під керівництвом батька, захопившись з дитинства природничими науками і математикою. Г.Спенсер негативно ставився до сучасної йому школи з її догматичними методами навчання і засиллям стародавніх мов, що завадило йому вступити до університету і, не отримавши спеціальної освіти, він став інженером-практиком. З 50-х pp. цілком присвятив себе філософії, результатом чого стала праця “Система синтетичної філософії” (10 томів).

У галузі конкретних наук Г.Спенсер намагався дотримуватись точних фактів, здобутих експериментальним шляхом. На цій основі розробив загальну теорію еволюції, яку трактував як постійний перерозподіл матерії і руху, властивий як органічному, так і неорганічному світу. Механічно трактована еволюція стала й основою соціології Г.Спенсера. Іншими словами, він намагався довести, що в розвитку природи і людського суспільства діють одні й ті ж закони, що людське суспільство є нібито біологічним організмом. Свої педагогічні погляди вчений виклав у серії статей, присвячених проблемам змісту освіти, розумового, морального і фізичного виховання, об’єднаних пізніше в книгу “Виховання розумове, моральне і фізичне”.

Г.Спенсер різко критикував сучасну йому європейську школу середини XIX ст. за відставання від рівня науки і потреб практики. Головне завдання школи, на його думку, полягає в тому, щоб озброїти людину знаннями, пов’язаними з основними видами її діяльності: 1) самозбереження;

2) добування засобів до життя; 3) виховання потомства; 4) виконання соціальних обов’язків; 5) дозвілля. Саме до них школа і повинна готувати молодь, навчаючи філології, гігієні, логіці, математиці, фізиці, хімії, геології, біології, соціології, психології, історії, літературі, іноземним мовам і деяким видам мистецтва. Пов’язуючи кожний навчальний предмет з певним видом діяльності, Г. Спенсер доходив до утилітаризму, хоча, поза сумнівом, позитивним було те, що він пропонував ідею реальної освіти і критикував засилля в школах класичних мов.

Торкаючись дидактичних проблем, Г.Спенсер вимагав, щоб зміст і методика навчання відповідали етапам розумового розвитку дитини, а навчання здійснювалося від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від практики до теорії.

Як і Ж.-Ж.Руссо, Г.Спенсер вважав за необхідне ставити дитину в становище дослідника, навчати її робити самостійні висновки. Саме навчання при цьому повинно збуджувати у дитини інтерес і почуття задоволення. У цілому ж, за Г.Спенсером, розумовий розвиток дитини повинен пройти коротко увесь той шлях, що пройшло людство.

Рекомендована Г.Спенсером методика морального виховання заснована на утилітарному розумінні сутності моралі: моральне все те, що сприяє забезпеченню корисних для людини наслідків, не приносячи шкоди іншим людям. Звідси - висока оцінка методики природних наслідків у процесі морального виховання.

Проблеми фізичного виховання пов’язані з правилами харчування, загартуванням організму, систематичними фізичними вправами. Герберт Спенсер рішуче виступав проти розумового перевантаження дітей. Не можна давати дітям гарну освіту на шкоду їхньому здоров’ю, вважав він.

У цілому ж, педагогічні ідеї Г.Спенсера були співзвучні інтересам буржуазії того часу, коли капіталізм досягав свого розквіту. Боротьба Г.Спенсера за реальну, пов’язану з життям освіту, отримала загальну позитивну оцінку в багатьох країнах. Однак, надмірний індивідуалізм і утилітаризм були відзначені багатьма відомими вченими. Герберт Спенсер виступав проти освіти малоимущих прошарків населення.