Здоров´я людей - що може бути цінніше сьогодні для українського народу, який нарешті, аж у кінці 20 століття, після багатьох років поневірянь і поразок, вийшов на шлях незалежності й самостійного розвитку та завершує своє національне формування? Народу, який у складних умовах затяжної економічної кризи крок за кроком розбудовує своє громадянське суспільство та демократичну державу, який вперше у світі (!) добровільно відмовився від ядерної зброї і який набуває дедалі більше рис європейської цивілізованості.
Охорона здоров´я є складовою частиною державного будівництва, соціальної системи і політики, а також системи національної безпеки. Тисячами формальних і неформальних зв´язків національна система охорони здоров´я зв´язана з іншими секторами суспільного та державного життя. Кожна країна намагається відшукати у цьому світі свій єдиний шлях і створити свою суспільно-економічну модель і свою систему охорони здоров’я. Проте життя людей і природа людського суспільства розвиваються за універсальними законами. Сьогодні відшуковує свій шлях у житті й Україна. І надзвичайно важливим для неї є врахування власного історичного досвіду, досвіду інших країн, які вже пройшли цей шлях, рекомендацій міжнародних організацій, зокрема, таких, як Організація Об´єднаних Націй, Всесвітня організація охорони здоров´я, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку й ін.
Ця книжка присвячена висвітленню проблем, що виникають у сфері державного управління охороною здоров´я, і містить опис української моделі управління у цій галузі відносин перехідного періоду. Головне місце відведено дослідженню питань організації і функціонування системи органів державної влади в галузі охорони здоров´я на основі Конституції України, аналізу їх ролі, службових зв´язків і повноважень, виявленню окремих “вузьких” місць у їх діяльності та законодавстві, що її регулює.
Незважаючи на очевидну соціальну значимість питань охорони здоров’я та організації управління цією галуззю соціально-культурної діяльності держави й суспільства, згадані питання мало досліджені науково, особливо це стосується державно-владного, юридичного аспекту управління в галузі охорони здоров’я. Практично за весь радянський період розвитку цим проблемам було присвячено лише три монографічні дослідження — І. Я. Бичкова (1951 р.), В. І. Шабайлова (1968 р.) і М. К. Козлова (1973 р.). Очевидно, що в умовах трансформації суспільно-економічної моделі розвитку, в умовах затяжної системної кризи, що охопила всі сфери і галузі життя українського суспільства, значимість наукового аналізу цих питань аж ніяк не стала меншою. Навіть навпаки. Нові умови життя, нові політичні, соціальні та економічні реалії настійливо вимагають пошуку шляхів виходу з кризи, нових підходів і принципів формування сучасної системи охорони здоров’я.
За останній час на книжкових полицях з’явилося кілька наукових праць, у тому числі й перекладних, присвячених дослідженню проблем охорони здоров’я, її організації та управління. Це радує і свідчить про зростаючий суспільний та професійний інтерес до згаданих питань з боку науковців, організаторів охорони здоров’я, економістів, менеджерів, юристів як з України, так і з-за кордону. Автор у даній книзі намагався врахувати висловлені в науковій літературі точки зору й дати відповіді на поставлені самим життям і практикою державного будівництва в Україні питання.
Свідченням збільшення і поглиблення соціального інтересу до проблем охорони здоров’я є активізація діяльності медичної громадськості України, і зокрема Всеукраїнського лікарського товариства, котре відновило видання професійного медичного часопису — “Українські медичні вісті”, значна частина публікацій якого - це наукові статті з питань організації, економіки та управління охороною здоров’я. Підвищенню суспільного й державного інтересу до проблем охорони здоров’я сприяє й діяльність Українського інституту громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, колектив співробітників якого у квітні 1998 р. підготував і видав щорічну доповідь за 1997 р. з проблеми “Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я”.
Автор намагався віднайти відповідь на центральні питання: яка роль органів державної влади у забезпеченні охорони здоров´я народу, як має виглядати сучасна модель державного управління в цій галузі відносин, чи можливе поєднання державного характеру існуючої нині системи охорони здоров´я з ринковими відносинами, які формуються в Україні. Перший досвід застосування ринкових механізмів у діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров´я показує можливість їх поєднання. Про це свідчить й досвід окремих зарубіжних країн (Велика Британія, Швеція, Росія), які мають державну систему охорони здоров´я і де приватна медична й фармацевтична практика не відіграє вирішальної ролі в функціонуванні національної системи охорони здоров´я.
Дана робота, як і більшість сучасних наукових праць, має комплексний характер - поряд із висвітленням чисто організаційних та управлінських питань у ній проаналізовано сучасне українське законодавство, що їх регулює. Саме тому вона може бути цікавою не лише фахівцям з питань управління, а й юристам, економістам, фінансистам та лікарям - організаторам охорони здоров´я.
Ця книжка може стати корисною всім, хто цікавиться питаннями державного управління і трансформації посттоталітарного суспільства в суспільство демократичне, досліджує зміст і форми цих процесів, зокрема, у сфері державного управління охороною здоров´я в Україні у перехідний період - студентам, аспірантам, докторантам, фахівцям у галузі державного управління та організації охорони здоров´я.
Особливе значення виходу цього видання саме в 1999 р. пояснюється ще й тим, що книжка написана з урахуванням найновіших змін у чинному законодавстві України, зокрема в ній проаналізовані нове положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1998 р. № 884/98 і Типове положення про управління охорони здоров’я обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 р. № 1946.
У книзі на основі системного і логічного аналізу висловлений погляд автора на проблеми організації та здійснення державного управління в галузі охорони здоров´я, проте автор в жодній мірі не претендує на їх остаточне наукове висвітлення й вирішення. Навпаки - постановка багатьох питань у цій праці, на думку автора, сприятиме подальшому поглибленому дослідженню питань організації і управління охороною здоров´я, формуванню нового наукового напрямку в сфері державного управління, підготовці дипломних, магістерських праць, кандидатських і докторських дисертацій, створенню нових навчальних програм та посібників, виданню монографій.
Автор висловлює сердечну подяку всім колегам і друзям, які ознайомились із рукописом даної книжки і зробили зауваження.
Особлива подяка за дружні поради і рекомендації - начальнику юридичного відділу Міністерства охорони здоров’я України М. Г.Бєлотєлову, завідувачу кафедри управління охороною здоров´я Львівського державного медичного університету доц. Я. П. Базилевичу, доценту кафедри економічної і соціальної географії Львівського державного університету ім. І. Франка Л. Т. Шевчук та офіційним рецензентам цієї книжки — завідувачу кафедри державного управління і менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України проф. Н. Р. Нижник і начальнику кафедри конституційного права Національної Академії внутрішніх справ України проф. О. Ф. Фрицькому та завідувачу кафедри управління охороною здоров´я Українсько Академії державного управління при Президентові України проф. І. М. Солоненкові.