Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки

2. Особливості забезпечення суб’єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва

Забезпечення суб‘єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва здійснюється через систему прямих угод (контрактiв), через товарнi бiржi, посередницькi органiзацiї, а також в інших формах відповідно до законодавства. При цьому органи виконавчої влади не беруть безпосередньої участі у вирішенні питань, пов´язаних із забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами, у тому числі засобами захисту рослин, мінеральними добривами та пально-мастильними матеріалами, а зазначені товаровиробники закуповують необхідні матеріально-технічні ресурси у суб´єктів господарювання, зокрема через біржовий ринок. Органам виконавчої влади заборонено також втручатися у процес визначення черговості розрахунків цих товаровиробників за отримані матеріально-технічні ресурси. (Див. постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2000 № 50 “Про нові підходи до забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами”.)

Особливе значення має забезпечення суб‘єктів господарювання сільськогосподарською технікою та обладнанням для харчової і переробної промисловості. Основні напрями державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу визначені Законом України від 07.02.2002 “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” (Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - Ст.167). Закон створює сприятливі економічні умови для збільшення обсягів виробництва зазначених техніки та обладнання, визначає шляхи формування ринку та вдосконалення системи забезпечення агропромислового комплексу вітчизняною технікою і обладнанням.

Державне управління вітчизняним машинобудуванням для агропромислового комплексу здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважений центральний орган виконавчої влади, функції якого нині виконує Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики).

До компетенції Кабінету Міністрів України у галузі вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу належить:

розроблення стратегії державної політики пріоритетного розвитку галузі, затвердження (схвалення) відповідних програм і організація їх виконання;
формування видатків у проектах державного бюджету у розмірі, необхідному для забезпечення пріоритетного розвитку галузі;
реалізація науково-технічної політики галузі, вжиття заходів щодо впровадження сучасних технологій у виробництво, підвищення екологічної безпеки;
забезпечення розвитку операцій з фінансового лізингу техніки і обладнання для агропромислового комплексу і внесення відповідних пропозицій до проекту державного бюджету.

Реалізацію стратегії державної політики пріоритетного розвитку галузі вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу здійснює Мінпромполітики. Воно, зокрема:

управляє державними підприємствами та координує діяльність підприємств інших форм власності у галузі;
розробляє і реалізує програми створення технологічних комплексів машин і обладнання, організації їх виробництва, формування та розвитку ринку техніки і обладнання для агропромислового комплексу, забезпечення її технічного обслуговування та ремонту;
реалізує науково-технічну політику у галузі та здійснює інші заходи щодо її розвитку відповідно до закону.

До виключної компетенції Мінпромполітики належить проведення відповідно до закону контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Видатки Державного бюджету України на пріоритетний розвиток вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу щорічно, протягом 2003-2010 років визначаються у державному бюджеті окремим рядком. Розпорядником цих коштів визначається Мінпромполітики. Обсяги зазначених бюджетних асигнувань становлять до одного відсотка від загальних видатків державного бюджету і спрямовуються на фінансування заходів з підтримки вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, у тому числі:

1) створення та підготовки серійного виробництва нової техніки і обладнання згідно із затвердженими програмами;

2) переоснащення підприємств вітчизняного машинобудування та впровадження новітніх технологій проектування та виготовлення техніки і обладнання;

3) формування та розвиток ринку техніки і обладнання для агропромислового комплексу та вдосконалення його інфраструктури;

4) часткова (до 70 відсотків) компенсація облікової ставки Нацбанку України за кредитами банків, що надаються підприємствам галузі на виготовлення техніки і обладнання, та державна підтримка банків, що здійснюють довгострокове кредитування цих підприємств;

5) часткова (до 40 відсотків) компенсація державою вартості техніки і обладнання для агропромислового комплексу, що поставляється сільськогосподарським товаровиробникам і підприємствам харчової та переробної промисловості;

6) закупівля вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу з наступною реалізацією їх відповідним підприємствам на умовах фінансового лізингу.

У загальних обсягах державної закупівлі товарів (робіт, послуг) передбачаються обсяги поставок основних видів вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу, які закуповуються за рахунок коштів державного лізингового фонду та інших джерел, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти державного лізингового фонду в повному обсязі використовуються виключно на закупівлю вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу.

Закон визначає особливості податкової політики, які можуть застосовуватися до підприємств вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, особливості їх кредитування, особливості цінової політики у галузі та інші.

Специфічною формою забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств необхідною технікою та обладнанням за рахунок коштів державного бюджету є фінансовий лізинг. Він здійснюється на підставі відповідних договорів, укладених між Національною акціонерною компанією “Украгролізинг”, лізингодавцями і лізингоодержувачами та за погодженням з Мінагрополітики. Статус НАК “Украгролізинг” визначає Статут Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 № 354. Порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1352 (із змінами).

Формування державного лізингового фонду здійснюється за рахунок коштів, передбачених відповідними статтями Державного бюджету України, а також інших джерел. При цьому бюджетні кошти дозволяється використовувати тільки на закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки та двигунів для неї. Інші кошти, що надходять, використовуються за рішенням НАК “Украгролізинг”.

Мінагрополітики щороку визначає на конкурсних засадах перелік сільськогосподарської і переробної техніки, закупівля якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету. НАК “Украгролізинг” щороку на підставі зазначених переліків та замовлень сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств складає баланс потреби техніки, зокрема в частині її поставки на умовах фінансового лізингу, а після прийняття на поточний рік Закону України “Про Державний бюджет України” доводить у встановленому порядку до лізингодавців відповідні показники (кошториси) фінансування закупівлі техніки за рахунок коштів державного бюджету.

Мінагрополітики як головний розпорядник бюджетних коштів укладає з НАК “Украгролізинг” агентську угоду про оперативне управління коштами державного лізингового фонду та ведення казначейської мережі в частині здійснення лізингових операцій.

НАК “Украгролізинг” за поданням Мінагрополітики та обласних державних адміністрацій визначає лізингодавців та сублізингодавців з числа суб´єктів господарювання незалежно від форм власності.

Використання коштів державного бюджету, що надходять для закупівлі техніки у фінансовий лізинг, здійснюється шляхом укладення договорів:

між НАК “Украгролізинг” і лізингодавцями про умови виділення та повернення коштів;
між лізингодавцями і лізингоодержувачами про умови лізингу техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг техніку та здійснення інших платежів;
між лізингодавцями та заводами-виготовлювачами або постачальниками техніки про умови її купівлі-продажу, гарантійне та післягарантійне обслуговування;
застави або поруки на забезпечення виконання умов договору лізингу.

Договір фінансового лізингу з лізингоодержувачами техніки укладається відповідно до Закону України “Про лізинг” від 16.12.1997 (Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 68). Договір повинен містити вимоги, визначені у цьому Законі, а також порядок організації технічного обслуговування і ремонту техніки, наданої в лізинг, у гарантійний та післягарантійний періоди.

Перерахування коштів заводам-виготовлювачам або постачальникам за поставлену техніку здійснюється НАК “Украгролізинг”.

Плату за техніку, надану в лізинг, лізингоодержувачі вносять лізингодавцям у вигляді лізингових платежів. Вона містить суму, якою відшкодовується частина вартості техніки, що амортизується, та суму, що сплачується за надані кошти для придбання техніки за договором лізингу, і погоджується з Мінфіном, Мінекономіки та Мінагрополітики, але не може перевищувати 50 відсотків облікової ставки Національного банку на момент укладення договору.

Техніка на умовах фінансового лізингу поставляється після проведення лізингоодержувачами попередньої оплати в розмірі 15 відсотків її вартості. Лізингоодержувачі зобов´язані своєчасно сплачувати лізингодавцям, а лізингодавці - НАК “Украгролізинг” передбачені договорами лізингу кошти. У разі прострочення сплати коштів на суму платежу нараховується пеня відповідно до договірних зобов´язань. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем двох чергових лізингових платежів на вимогу Украгролізингу поставлена у лізинг техніка підлягає поверненню у безспірному порядку, з подальшою поставкою її платоспроможному лізингоодержувачу.

Витрати на утримання техніки, наданої в лізинг, пов´язані з її експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, страхуванням, здійснюються за рахунок лізингоодержувачів у разі, коли інше не передбачено відповідними договорами.

Відповідальність за цільове використання та повернення бюджетних коштів, які спрямовані до лізингового фонду, покладається на лізингодавців. Контроль за використанням цих коштів та їх поверненням здійснює НАК “Украгролізинг”. Відповідальність за якість та своєчасну поставку техніки за укладеними договорами, а також проведення її ремонту в гарантійний та післягарантійний період експлуатації покладається на лізингодавців та заводи-виготовлювачі.