Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки
2. Державний нагляд і контроль у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини
Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, як зазначалося, є державний нагляд і контроль - державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд, державний санітарно-епідеміологічний нагляд, державний ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин.
Так, державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” (Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 23. - Ст. 247, з наступними змінами). Органами державного нагляду є Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт) і його територіальні органи - центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені на те органи. Зокрема, нагляд за додержанням будівельних норм і правил здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю Держбуду України. На стадії реалізації товарів у сфері торгівлі, випуску і реалізації продукції на підприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як споживачам нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюється органами захисту прав споживачів.
Відповідно до названого Декрету об´єктами державного нагляду, зокрема, є:
1) продукція, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію, - на відповідність стандартам, нормам і правилам;
2) продукція імпортна - на відповідність діючим в Україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки для життя, здоров´я й майна людей і навколишнього середовища;
3) атестовані виробництва - на відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.
Державний нагляд здійснюється за планами органів державного нагляду або за зверненнями громадян. Нагляд здійснюється у формі перевірки додержання стандартів, норм і правил при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції, а також перевірки стабільності якості сертифікованої продукції, правил проведення випробувань продукції. Для забезпечення виконання покладених завдань і функцій державні інспектори органів Держстандарту наділені необхідними повноваженнями. Вони, зокрема, мають право:
1) безперешкодно відвідувати підприємства та організації (їх об´єднання) незалежно від форм власності для виконання покладених на них обов´язків, одержувати необхідні відомості і матеріали з питань додержання стандартів, норм і правил, відбирати зразки продукції для перевірки;
2) давати обов´язкові для виконання приписи про усунення порушень стандартів, норм і правил;
3) забороняти передачу замовникові і застосування (у виробництво) конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів;
4) забороняти виробництво, випуск (у тому числі з ремонту), зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції, в тому числі імпортної, з порушеннями стандартів, норм і правил;
5) забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації, але не пройшла її у встановлені строки, а також продукції, виробництво якої проводилося без ліцензії, якщо наявність ліцензіі передбачена законодавством;
6) звертатися до органів, уповноважених видавати ліцензію на здійснення окремих видів господарської діяльності, з пропозицією про скасування раніше виданих ліцензій у випадках порушень стандартів, норм і правил при такій діяльності;
7) запроваджувати у суб’єкта господарювання особливий режим приймання продукції у разі систематичного порушення стандартів, норм і правил під час її випуску або реалізації тощо.
Поновлення виробництва, випуску та реалізації продукції проводиться на підставі позитивних висновків повторної перевірки, витрати на яку оплачує суб’єкт господарювання.
У разі порушення стандартів, норм і правил суб´єкт господарювання несе відповідальність у формі сплати штрафу, зокрема:
1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів, - у розмірі 25 відсотків вартості розробки;
2) за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, - у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;
3) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки для життя, здоров´я, майна людей і навколишнього середовища, - у розмірі 50 відсотків вартості реалізованої продукції;
4) за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов´язкової сертифікації, - у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;
5) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
6) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров´я та майна людей і навколишнього середовища, - у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції та інші порушення, передбачені Декретом.
Постанова про накладення штрафу виноситься на підставі акту, складеного за результатами перевірки. У разі невиконання порушником постанови про накладення штрафу протягом 15 днів з дати її видання сума штрафу стягується у судовому порядку. Сплата зазначених штрафів не звільняє суб’єкта господарювання від обов´язків відшкодування споживачам продукції збитків, які виникли внаслідок порушення стандартів, норм і правил, невиконання умов договорів.
Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулюється Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 (Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 27. - Ст. 218, з наступними змінами). Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов´язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби. Щодо сфери державного забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини Закон, зокрема, передбачає заходи припинення порушеннь санітарного законодавства:
1) обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, організацій, об´єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
2) тимчасову заборону виробництва, заборону використання та реалізації продуктів харчування, технологічного устаткування тощо в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров´я людей;
3) вилучення з реалізації (конфіскацію) небезпечних для здоров´я продуктів харчування у порядку, встановленому законодавством, та інші.
Вказані заходи застосовують головні державні санітарні лікарі, їх заступники, а у передбачених Законом випадках також інші посадови особи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Оскарження рішень і дій посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, здійснюється у порядку підлеглості або в судовому порядку відповідно до Закону. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
До суб‘єктів господарювання та інших організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються заходи відповідальності у формі штрафів:
1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, - у розмірі 25 відсотків вартості розробки;
2) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державної санітарно-епідеміологічної служби, - у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
3) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров´я людей, - у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;
4) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров´я людей, санітарних норм, що діють в Україні, - у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
5) за ухилення від пред´явлення органам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, - у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.
Постанови про застосування вказаних санкцій за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у встановленому порядку, і є обов´язковими для виконання. У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку. Сплата санкцій не звільняє порушників від обов´язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства. Повернення необгрунтовано зарахованої до бюджету суми санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував її застосування.
Суб‘єкти господарювання, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов´язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим. У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків спір розглядається у судовому порядку.
Аналогічним чином державний метрологічний нагляд здійснюється відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11.02.1998 (Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 30-31. - Ст.194), державний ветеринарно-санітарний контроль - відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 15.11.2001 (Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 8.- Ст. 62 ), державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин - відповідно до Закону України “Про карантин рослин” від 30.06.1993 (Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 34. - Ст. 352). Органи, які здійснюють відповідний контроль і нагляд, наділені необхідними повноваженнями. Особливості здійснення ними контролю і нагляду, заходи відповідальності суб‘єктів господарювання, підстави і порядок їх застосування, виконання та оскарження тощо встановлені зазначеними законами та іншим законодавством.
Особливого значення для державного забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини має державний контроль у сфері захисту прав споживачів, який здійснюється відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” у редакції від 15.12.1993 (Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 1.- Ст. 1, із наступними змінами). Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у цій сфері є Держстандарт України та його територіальні органи захисту прав споживачів. Вони здійснюють державний контроль за дотриманням зазначеного законодавства переважно у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, де у найбільшій мірі реалізуються права споживачів. Щодо харчової промисловості ці органи здійснюють державний контроль за дотриманням виробниками харчових продуктів вимог законодавства про захист прав споживачів.
Так, споживач має право на те, щоб товари (послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров´я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну. Виробник повинен забезпечити нормальне використання товару протягом встановленого терміну його придатності. Термін придатності встановлюється, зокрема, для харчових продуктів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку. Цей термін зазначається виробником (продавцем) на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до товарів при продажу, він вважається гарантійним терміном і обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах. Виробник повинен попереджати споживача про наявність терміну придатності товару, обов´язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього терміну.
Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Вимоги щодо змісту інформації про товари (послуги) визначені Законом. Інформація щодо продуктів харчування повинна містити, зокрема, назву товару, зазначення нормативних документів, вимогам яких він повинен відповідати, дані про основні властивості товарів - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об´єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів, дату виготовлення, відомості про умови зберігання тощо. Зазначена інформація доводиться до відома споживачів виробником (продавцем) у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим прийнятим способом.
Органи захисту прав споживачів контролюють дотримання виробниками харчових продуктів перелічених та інших вимог Закону про захист прав споживачів. У разі виявлення порушень вони забороняють випуск і реалізацію товарів при відсутності нормативних документів, що містять обов´язкові вимоги до них, і використання цих товарів може завдати шкоди життю, здоров´ю споживача, його майну чи навколишньому природному середовищу, припиняють відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб´єктами господарювання виявлених недоліків, застосовують штрафні та інші санкції, встановлені Законом. Порядок припинення (заборони) господарюючими суб’єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затверджений Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 “Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України.- 1995.- № 5.- Ст. 34).