Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
§2. Питання виховання в європейських соціальних вченнях XIX ст.
Для перших десятиріч XIX ст. було характерним відродження ідей раннього утопічного соціалізму. Найбільш яскравими представниками цього напрямку були французи Сен-Сімон (1760- 1825), Ф.М.Ш.Фур’є( 1772- 1837), а також англієць Р.Оуен (1771-1858). Всі вони, хоч були представниками різних станів - Сен-Сімон - аристократ, Ф.М.Ш.Фур’є - син торгівця, Р.Оуен - син ремісника, в своїх соціальних поглядах були дуже схожими, виходячи з несправедливості існуючого в той час соціального ладу, і мріяли про створення суспільства, в якому вільна праця і всі досягнення науки та їх практичне застосування будуть поставленні на службу всім людям. Природно, що при високій оцінці ролі науки в розвитку суспільства та всіх його членів, представники утопічного соціалізму XIX ст. особливу увагу приділяли питанням освіти в цілому, проблемам виховання та освіти підростаючого покоління зокрема. Соціальні вчення XIX ст. є результатом прагнень теоретично осмислити глибокі зміни, які відбувалися в економіці і перспективах розвитку європейського суспільства того часу. Промисловий переворот в Англії та в інших європейських країнах обумовили принципово нову соціокультурну ситуацію: масова початкова освіта всіх дітей ставала суспільною необхідністю. У зв’язку з цим Р.Оуен, наприклад, відзначав, що настав час, коли британський уряд може ввести національну систему освіти для всього народу, що сприятиме важливим позитивним змінам. Сен-Сімон стверджував, що всі люди незалежно від їх соціального стану мають потребу не тільки в засобах до існування, але й в освіті і в реальному вихованні. Він був переконаний, що прогрес суспільства може бути здійсненний тільки освіченими людьми. Однак, реалізації цієї прогресивної ідеї заважав переважний попит на просту, некваліфіковану працю, характерну для ранньої стадії машинного виробництва, що обумовило масове використання на підприємствах жіночої і дитячої праці. Так, за даними урядових досліджень до 1830 р. тільки 30% дітей трудящих Англії мали можливість відвідувати школу.
Спираючись на власні знання суспільної ситуації і документальні свідчення, соціалісти-утопісти XIX ст. засуджували експлуатацію дитячої праці, яка не дозволяла здійснити потрібне виховання та освіту дітей трудящих.
Запропонована соціалістами-утопістами XIX ст. нова система суспільних відносин та педагогічні ідеї були природним продовженням усієї попередньої історії розвитку утопічних ідей про зміни в суспільстві. Звичайно, уявлення про суспільство майбутнього у кожного з соціалістів-утопістів XIX ст. були свої, але при цьому мали місце і спільні риси.
Нове суспільство побудоване на раціональній організації господарства, повинно було позбутися безробітних, кризи надвиробництва, забезпечити розквіт промисловості і сільського господарства та всієї сукупності добробуту всіх верств населення. Звільнені могутні сили, вважав, наприклад, Р.Оуен, відкривають простір задоволенню потреб людини. Планомірне застосування науки до виробництва дозволить покінчити з поділом праці, з перетворенням людей на “живі машини”.
Разом з тим, соціалісти-утопісти XIX ст. були впевнені, що нова організація суспільства не може бути результатом примусового усунення старого ладу. Подібні засоби, на думку Сен-Сімона, придатні тільки для руйнування, а не для творення. Стимулом руху до нових суспільних відносин проголошувалося ним “братерство людей” як наслідок розвитку людського розуму, прогресу науки та суспільної думки. Такий напрямок соціального розвитку Сен-Сімон пов’язував з “новим християнством”, новою релігією, яка поширюватиметься за допомогою моралі і спрямовуватиме розвиток суспільства до великої мети. Варто відзначити, що в поглядах соціалістів-утопістів XIX ст. відчувається вплив ідей французьких філософів XVIII ст. К.А.Гельвеція та Д.Дідро про те, що людина є продукт обставин і виховання і тому середовище відіграє вирішальну роль у формуванні її характеру. Ці положення слугували соціалістам-утопістам основою для висновку про необхідність зробити обставини життя істинно людськими, щоб виховувати раціональні й гуманні характери людини, які сприяють як благополуччю індивіда, так і всього людства в цілому.
Соціалісти-утопісти брали активну участь у розробці проектів установ і посібників для школи, пропагуючи в них ідеї про необхідність гуманного ставлення до дітей, урахування їх вікових та індивідуальних особливостей і утворення сприятливих умов для розумового, морального та фізичного розвитку кожної дитини. Р.Оуен в Англії і його послідовники, в середині 30-х років XIX ст. створили мережу культурно-освітніх закладів для робітників, друкуючи науково-популярну літературу. Ідеї Р.Оуена значно вплинули на робітничий рух в Англії, зокрема на різноманітні форми його просвітницької діяльності.
Характеризуючи виховання, притаманне новому суспільству, Сен-Сімон, Фур’є, Оуен вже підійшли до розуміння соціально-педагогічного значення індустріального виробництва, попереджаючи про негативні наслідки, до яких може призвести ігнорування ними. В їх творах проявилося усвідомлення необхідності підвищення загальної освіти та її зв’язку з організацією суспільної праці. Раціональне чергування фізичних і розумових занять, зв’язок навчання з працею, науки з виробництвом трактувалися ними не тільки як засіб виховання здорового покоління, але й як необхідна умова подолання старого розподілу праці.
Саме в такому контексті ПІ.Фур’є відзначав, що праця повинна бути осмислена, але знання, що давалися існуючою школою, відірвані від практики, відбивали інтерес і бажання до навчання у всіх дітей.
Сен-Сімон звертав увагу на значення реальних знань і необхідність оновлення змісту шкільної освіти: поглиблене вивчення в школі таких предметів, як геометрія, фізика, хімія і інших природничо-наукових дисциплін, може забезпечити молоді найцінніші знання, якими вона може керуватися в житті.
Він висловив також думку про необхідність введення в зміст загальної освіти школярів “загальнокорисних відомостей, що стосуються промисловості”, відзначивши, що з прогресуючим розподілом праці зростає значення загальної освіти, яка повинна розвивати не тільки раціональні здібності людей, але й здібності їх до матеріальної діяльності.
Аналогічні думки висловлював Р.Оуен, який вбачав у науково-технічному прогресі ґрунт для перебудови суспільства на розумній основі. Ш.Фур’є оцінював традиційний для того часу відрив шкільної освіти від практики як “безглуздий хід виховання” і, навпаки, зв’язок виховання з практикою, з працею здавався йому основою матеріального розквіту суспільства. Для розвитку у молоді “індустріальних захоплень” він вважав доцільним організацію для дітей з раннього віку участі у трудових об’єднаннях дорослих - “фалангах” - у вигляді різноманітних, нетривалих у часі і змінюваних трудових заняттях - “сеансах”, своєрідних трудових ігор.
“Приманкою” для дітей до трудових занять вихователі рекомендували використовувати “маленькі знаряддя” і “маленькі майстерні”, розміри яких пропонувалося збільшувати відповідно до віку дітей. Моральний вплив на дітей Ш.Фур’є пропонував здійснювати у формі заохочень і товариських випробувань при переведенні дітей з однієї вікової групи до старшої.
Різнобічний розвиток розумових і фізичних сил кожної дитини та формування у дітей найбільшої здібності до праці соціалісти-утопісти XIX ст. відносили до провідних факторів, що сприяють вияву всіх здібностей людини. Заснований на об’єднанні людей і їх колективній праці суспільний порядок повинен, за Р.Оуеном, обумовити “співпадання приватного і суспільного інтересу”. На відміну від своїх однодумців, Р.Оуен не обмежувався тільки роздумами про раціональну організацію виховання, але й здійснював оригінальні педагогічні досліди, початок яким було покладено ще в роки, коли він був співвласником і директором однієї з шотландських текстильних фабрик у Нью-Ленарці (1800-1829 pp.).
До 1817 р. ці педагогічні починання були частиною його філантропічної діяльності, спрямованої на поліпшення умов життя і праці робітників. На фабриках у Нью-Ленарці була заборонена праця дітей до 10 років і скорочено робочий день до 10 годин 45 хвилин, що було нечуваною новиною для того часу, коли значну частину робітників англійської промисловості становили діти від 5 до 10 років, які працювали на рівні з дорослими по 14-16 годин за зміну. Багаторічні зусилля Р.Оуена, підтримані тред-юніонами, змусили англійський парламент прийняти і перший фабричний закон, за яким заборонялася робота дітей віком до 10 років і обмежувалася праця підлітків 10,5 годинами. Однак, цей закон не забезпечував можливості навчання в школі зайнятих на виробництві підлітків. Відповідно до своїх переконань про необхідність безперервного виховного впливу на людину з метою вироблення у неї позитивних якостей особистості Р.Оуен відкрив у 1816 р. “Новий інститут для формування характеру”, що мав дошкільні заклади для дітей від 1 до 5 років, початкову школу для дітей до 10 років, вечірні класи для працюючих на фабриці підлітків, вечірнє вогнище культури, де навчали безграмотних робітників, функціонував лекторій, батьки отримували консультації з виховання дітей, проводились музичні вечори, танці, ігри і тощо. На 1 січня 1816 р. “Новий інститут” охоплював виховним впливом 759 чоловік віком від 1 до 25 років.
Цей унікальний соціально-педагогічний досвід, викладений у книзі “Новий погляд на суспільство, або Досліди про освіту людського характеру”, зробив ім’я Р.Оуена відомим не тільки в Англії, але й в інших європейських країнах.
Однак, після 1817 р. в діяльності Р.Оуена настали зміни: він прийшов до висновку про безперспективність будь-яких соціальних і педагогічних новацій, які проводилися лише у межах філантропічної діяльності. Як і Сен-Сімон та ПІ.Фур’є, Р.Оуен прийшов до висновку про необхідність корінних соціальних реформ і віддав всі свої сили і кошти пропаганді власних ідей. Поряд з цим, він започаткував спроби створення осередків нового суспільства у вигляді комуністичних колоній - общин. Ескіз організації виховання в принципово нових суспільних умовах був викладений ним у “Доповіді Раді графства Ленарк” (1820 р.) і в працях наступного періоду.
Принципово новий напрям у діяльності Р.Оуена отримав відображення в нових умовах педагогічних дослідах у створених ним комуністичних общинах: “Нью-Хармоні” (1825-1828 pp.) у штаті Індіана в Північній Амеріці і “Хармоні-Холл” в Англії у графстві Гемпшир (1839-1845 pp.). Обидві ці общини проіснували відносно недовго. Однак, в унікальному досліді створених у них навчально-виховних закладів практично здійснювалося поєднання різносторонньої освіти вихованців з їх участю в сільськогосподарській праці на полях і фермах, а також шкільних майстернях (“Нью-Хармоні”), а потім і на промислових виробництвах (“Хармоні-Холл”).
Взагалі, можна сказати, що в соціальних вченнях XIX ст. сформулювалося два підходи до виховання: в питаннях про шляхи і межі розвитку людини як особистості - всебічний розвиток якої уявлялося Сен-Сімону, ПІ.Фур’є і Р.Оуену як велика загальнолюдська мета і педагогічна функція виховання, а також як спорідненість соціальної реконструкції, гармонізації суспільних відносин.