• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки

3. Особливості правового регулювання господарських відносин у вугільній промисловості

У вугільній промисловості центральним галузевим органом виконавчої влади є Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго). Положення про Міністерство палива та енергетики України затверджене указом Президента України від 14.04.2000 № 598.

Мінпаливенерго забезпечує проведення державної політики в паливно-енергетичному комплексі, сприяє його структурній перебудові та здійснює в межах своїх повноважень координацію його діяльності, бере участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів, здійснює відповідно до законодавства функції з управління об´єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства тощо. Щодо вугільної промисловості Мінпаливенерго, зокрема, здійснює державне регулювання гірничої справи відповідно до його повноважень, у тому числі координацію робіт, пов´язаних з ліквідацією збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, розробляє і здійснює заходи щодо реалізації державних програм, спрямованих на ефективне використання запасів вугілля, збільшення обсягів їх видобування та забезпечення ефективної переробки. Мінпаливенерго розробляє баланси вугілля і продуктів його переробки, здійснює моніторинг ринку цих енергоресурсів; координує та визначає обсяги проведення геологорозвідувальних робіт на вугілля; узагальнює результати геологорозвідувальних робіт та введення в дослідно-промислову експлуатацію вугільних родовищ добувними підприємствами, координує в межах своїх повноважень роботи з дослідно-промислової та промислової розробки цих родовищ; в установленому порядку проводить експертизу, затверджує або подає на затвердження проекти розробки вугільних, родовищ і будівництва, реконструкції та ліквідації об´єктів і підприємств паливно-енергетичного комплексу. Мінпаливенерго здійснює контроль за дотриманням суб´єктами господарювання ліцензійних умов виданих Міністерством спеціальних дозволів (ліцензій), здійснює інші функції, пов´язані з виконанням покладених на нього завдань.

Зазначені та інші функції щодо вугільної промисловості здійснює Державний департамент вугільної промисловості (Держвуглепром) - урядовий орган державного управління, який діє у складі Мінпаливенерго і підпорядковується йому. Положення про Державний департамент вугільної промисловості затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 № 909.

Суб`єктами основної (первинної) ланки господарювання у вугільній промисловості, як зазначалося, є гірничі підприємства - шахти, розрізи, збагачувальні фабрики тощо. Згідно з указом Президента України від 07.02.1996 № 116 “Про структурну перебудову вугільної промисловості” у цій галузі здійснено ряд заходів відповідно до умов і вимог ринкової економіки. На базі шахт та інших структурних підрозділів, які не мали статусу юридичної особи і входили до складу об´єднань, трестів, комбінатів галузі, створено державні підприємства з правами юридичні особи, проведена корпоратизація з перетворенням цих підприємств у державні відкриті акціонерні товариства, державні акціонерні вугільні компанії. Створено також державні холдингові компанії як господарюючі суб´єкти, які володіють контрольними пакетами акцій вказаних товариств і компаній вугільної промисловості відповідно до указу Президента України від 11.05.1994 № 224 “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”. Управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній, а також державних холдингових компаній здійснюють призначені Міністерством уповноважені особи відповідно до встановленого порядку. Вказані товариства і компанії отримали право самостійно реалізовувати власну продукцію за договірними цінами. Декларування цін на таку продукцію на внутрішньому ринку України запроваджується лише у разі, якщо їх рівень перевищує рівень цін на світовому ринку.

Щодо збиткових державних підприємств - шахт, розрізів - то вони визнані такими, що не корпоратизуються і підлягають закриттю або передачі в оренду чи приватизації в установленому порядку. Порядок визначення та надання державної підтримки вугледобувним підприємствам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1733. Державна підтримка за рахунок коштів державного бюджету надається вугледобувним підприємствам, які мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва, реконструкція яких є економічно доцільною. Обсяги державної підтримки підприємств, а також напрям її цільового використання визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Державна підтримка надається безпосередньо підприємствам на покриття витрат із собівартості товарної вугільної продукції та на капітальні вкладення.

На підставі оцінки результатів діяльності підприємств галузева комісія, утворена Мінпаливенерго, щороку розподіляє підприємства на такі групи:

• перша група - підприємства, спроможні отримувати прибуток від операційної діяльності, достатній для розширеного відтворення виробництва;
• друга група - підприємства, які мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва, реконструкція яких є економічно доцільною;
• третя група - підприємства, які повинні бути підготовлені до ліквідації у зв´язку з відпрацюванням запасів вугілля, та такі, що мають кондиційні запаси вугілля, але реконструкція яких економічно недоцільна.

Галузева комісія щокварталу розглядає ефективність використання бюджетних коштів, надає Мінпаливенерго свої рекомендації щодо коригування їх розподілу у наступному кварталі, а також з метою ефективного використання аналізує фактичний рівень собівартості товарної вугільної продукції за елементами витрат та інші показники фінансово-економічної діяльності підприємства.

Розподіл підприємств за групами та коштів державної підтримки за напрямами узгоджується Мінекономіки і Мінфіном та затверджується Мінпаливенерго.

Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 29.06.1999 № 1164. Цією ж постановою затверджено перелік збиткових вугледобувних підприємств, що ліквідуються.

Ліквідації підлягає підприємство, яке не спроможне провадити передбачену статутом діяльність, і подальша діяльність якого згідно з техніко-економічним обгрунтуванням визнана недоцільною. Ліквідація підприємства передбачає здійснення заходів щодо припинення господарської діяльності, приведення його основних виробничих фондів до стану, який гарантує безпеку людей, майна і довкілля, та заходів, спрямованих на соціальний захист вивільнюваних працівників.

Пропозицію щодо ліквідації підприємства готує Міністерство на підставі техніко-економічного обгрунтування (проекту) недоцільності подальшої його експлуатації. Пропозиція узгоджується із заінтересованими органами виконавчої влади, зокрема з обласною державною адміністрацією, і подається на розгляд Кабінету Міністрів України, який приймає рішення про ліквідацію підприємства. На підставі цього рішення Міністерство видає відповідний наказ, в якому визначаються дата припинення робіт з видобутку (переробки) вугілля та дата початку робіт з ліквідації підприємства. Зазначеним наказом Міністерство також створює ліквідаційну комісію та визначає підприємства, які здійснюватимуть роботи з фізичної ліквідації підприємства, постійний контроль за ліквідованим об´єктом і вживатимуть заходів, спрямованих на усунення шкідливих наслідків.

Ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо ліквідації підприємства відповідно до законодавства, погашення його заборгованості працівникам та інші, а також готує і подає Міністерству на затвердження баланс про передачу підприємству, що проводитиме роботи з фізичної ліквідації, основних фондів, які підлягають ліквідації та необхідні для виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства. Після виключення підприємства, що ліквідується, з єдиного державного реєстру підприємств та організацій воно позбавляється статусу юридичної особи.

Роботи з фізичної ліквідації підприємства здійснює інше підприємство, визначене Міністерством, згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом ліквідації. Розміщення замовлень на підрядні роботи з ліквідації здійснюється підприємством, що виконуватиме ліквідаційні роботи, за результатами торгів (тендерів), які проводяться згідно закону України від 22.02.2000 “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 20. - Ст. 148). Підсумки фактичного виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства, робіт з охорони довкілля та їх відповідність передбаченим у проекті ліквідації заходам розглядаються спеціально створеною Міністерством комісією, до складу якої разом з представниками органів виконавчої влади входять представники органів державного нагляду, в тому числі державного санітарного нагляду, та оформляються відповідним актом.

Подальше поглиблення реформування вугільної галузі, удосконалення системи взаєморозрахунків на ринкових умовах та досягнення фінансової збалансованості вуглевидобувних підприємств, встановлення ринкових цін на вугільну продукцію здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.1998 № 857 (з наступними змінами) “Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні”. Згідно з нею здійснюється реформування ринку вугільної продукції шляхом створення економічно ефективної системи її реалізації, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника.

Вказаною постановою засновано Державну акціонерну компанію “Вугілля України” (ДАК “Вугілля України”). Компанія утворена з метою захисту загальнодержавних економічних інтересів в умовах реформування та розвитку ринку вугільної продукції. Предметом діяльності Компанії є провадження в основному на біржових засадах постачальницької, посередницької, лізингової та експортно - імпортної діяльності. Основні завдання Компанії - забезпечення розрахунків за поставлену вугільну продукцію у повному обсязі; участь у формуванні паливного балансу держави на підставі вивчення попиту та наявної ресурсної бази; видобуток вугілля, переробка вугілля і вугільної продукції; сприяння реалізації вугілля в основному на біржових засадах; захист вітчизняних виробників вугілля на оптовому ринку електроенергії шляхом впливу на співвідношення між цінами на вугільну продукцію та електроенергію; сприяння створенню Державного лізингового фонду гірничо-шахтного обладнання; забезпечення центральних органів виконавчої влади інформацією про наявність та використання вугільних ресурсів на внутрішньому та світовому ринку вугілля та інші.

Компанія є прибутковою організацією з правами юридичної особи відповідно до законодавства. Засновником та акціонером Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акції Компанії перебувають у державній власності. Кабінет Міністрів виступає вищим органом Компанії, її керівним органом є правління на чолі з головою Компанії, якого призначає Кабінет Міністрів, контролюючим органом - спостережна рада. Відносини з іншими суб`єктами господарювання, зокрема з вугледобувними і вуглепереробними підприємствами, Компанія будує на договірній (контрактній) основі. Статут ДАК “Вугілля України” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 № 1577.

Реалізація вугільної продукції здійснюється, як правило, через аукціони. Такий порядок введено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599 “Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля” (із наступними змінами) з метою створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад і підвищення платіжної дисципліни.

Продажу на аукціоні підлягає вугільна продукція, видобута і вироблена на території України, а також та, що належить державі відповідно до угод про розподіл продукції, конфіскована або отримана в рахунок погашення податкової заборгованості та деяка інша. Аукціони проводяться на базі біржі, визначеної за результатами спеціалізованого конкурсу, який організовує і проводить Міністерство економіки. Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля затверджене вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599. Назване Положення встановлює порядок організації та проведення аукціону, зміст аукціонних угод, гарантії їх виконання тощо. Продавцями виступають суб´єкти господарювання, які видобувають і виробляють вказані енергоносії, зокрема вугілля, та інші суб‘єкти, які отримують їх за договорами, у тому числі зовнішньоекономічними контрактами. Покупцями є суб´єкти господарювання та інші юридичні особи - резиденти України, які бажають придбати енергоносії відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок.

Для організації та проведення аукціонів створюється аукціонний комітет, який здійснює загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів. Комітет затверджує типові форми аукціонної документації та договорів з купівлі-продажу на стандартних аукціонних умовах, затверджує порядок розрахунків, пов´язаних з проведенням аукціону, і виконання укладених на аукціоні угод, приймає рішення про проведення аукціонів або їх черговість, визначає день і час проведення аукціону відповідно до поданих пропозицій, розглядає подані пропозиції з продажу зазначених енергоносіїв і заяви на участь в аукціоні, а також визначає їх відповідність вимогам Положення, контролює виконання біржею угоди про забезпечення організації та проведення аукціонів, виконує інші функції. Персональний склад аукціонного комітету затверджується Мінекономіки за погодженням з Мінпаливенерго.

Біржа організовує та проводить аукціони, для чого розробляє регламент проведення аукціонів, приймає та реєструє заявки на участь в аукціоні, визначає їх відповідність вимогам Положення та передає зведений перелік заявок до комітету на затвердження. Біржа складає та оприлюднює до кожної аукціонної сесії аукціонний бюлетень, який містить інформацію про подані продавцями пропозиції, повідомлення щодо місця, дати та часу проведення аукціону, а також відомості про обсяги запропонованих до продажу енергоносіїв. Біржа реєструє учасників аукціону в день його проведення, оформляє документи за підсумками проведення аукціонів та аукціонні свідоцтва для подання їх комітетові на затвердження, реєструє укладені на аукціоні угоди.

Пропозиції з продажу вугілля та інших енергоносіїв, оформлені за затвердженим зразком, попередньо погоджені та зареєстровані комітетом, з метою своєчасного інформування біржею покупців подаються продавцями на біржу не пізніше ніж за п´ять робочих днів до дати проведення аукціону. До пропозицій додаються документи, що засвідчують наявність заявлених обсягів енергоносіїв, проект договору купівлі-продажу та необхідна довідкова інформація для покупця.

Енергоносії (вугілля) для купівлі-продажу виставляються у вигляді лотів, обсяги та кількість яких визначає комітет. Комітет установлює шкалу кроку аукціону, відповідно до якої в процесі торгів здійснюється збільшення або зменшення початкової вартості лоту.

Ціни на аукціоні формуються вільно. Їх рівень визначається за контрактними вимогами до термінів і умов поставки та якісних характеристик кожної партії енергоресурсів, що виставляються на аукціон.

Переможцем аукціонних торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. За підсумками аукціону між покупцем і продавцем укладаються аукціонні угоди в два етапи: на першому - підписується аукціонне свідоцтво, на другому - укладаються договори купівлі-продажу.

Аукціонне свідоцтво складається після закінчення аукціону за затвердженою формою у чотирьох примірниках і яке підписується уповноваженими особами покупця, продавця, біржі та комітету. Аукціонне свідоцтво є підставою для укладення договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем. Протягом трьох днів вони зобов´язані підписати договір. У разі відмови продавця або покупця від підписання аукціонного свідоцтва чи договору у визначений термін результати аукціону щодо цих лотів за рішенням комітету анулюються.

Продавець виконує свої зобов´язання щодо поставки після отримання коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору. Якщо покупець своєчасно не перерахував вказані кошти, продавець негайно повідомляє про це комітет. Усі розрахунки проводяться безпосередньо між продавцем та покупцем з урахуванням попереднього внеску покупця, перерахованого ним на поточний рахунок біржі для участі в аукціоні. За вимогою продавця розрахунки за укладеною на аукціоні угодою можуть здійснюватися через біржу.