Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки

1. Загальні засади правового регулювання гірничих відносин

Гірничими відносинами згідно з Гірничим законом України від 06.10.1999 (Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 50. - Ст. 433, з наступними змінами) є відносини, пов´язані з використанням та охороною надр. Гірничі відносини виникають у галузі геології і розвідки надр, у гірничодобувній, зокрема вугільній, гірничо-металургійній та деяких інших галузях промисловості. Правове регулювання вказаних відносин з урахуванням специфіки цих галузей здійснюється Кодексом України про надра, названим Гірничим законом України, законами України від 18.11.1997 “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” та від 19.11.1997 “Про видобування і переробку уранових руд”, іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами.

Кодекс України про надра, прийнятий Верховною Радою України 27.07.1994 (Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. - Ст. 340), регулюючи гірничі відносини має на меті, зокрема, забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Кодекс закріплює компетенцію органів держави і місцевого самоврядування у сфері регулювання гірничих відносин, визначає порядок надання надр у користування, права та обов‘язки користувачів, підстави і порядок припинення права користування надрами, вирішує питання охорони надр, встановлює відповідальність за порушення законодавства про надра та порядок розгляду спорів з питань користування надрами.

Гірничий закон України визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт - від проектування і будівництва гірничих підприємств до введення їх в експлуатацію, безпосередньої експлуатації, реконструкції та технічного переоснащення, впродовж до припинення діяльності. Закон закріплює основи державної політики в гірничодобувній промисловості, закладає засади регулювання відносин власності у галузі, встановлює відповідальність за порушення гірничого законодавства, а також регулює ряд інших відповідних відносин.

Державне регулювання гірничої справи здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, міністерства та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, визначених законодавством. Державне управління у сфері гірничих відносин здійснюють органи виконавчої влади - Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів) – щодо галузі геології і розвідки надр, Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго) – щодо вугільної, нафтової та газової промисловості, Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики) – щодо гірничометалургійної та деяких інших галузей тощо. Компетенція кожного з названих міністерств у сфері гірничих відносин має свою специфіку, обумовлену завданнями, що перед ними ставляться, та функціями, що виконуються.

Мінекоресурсів, зокрема, забезпечує реалізацію державної політики у сфері раціонального використання надр, належне функціонування державної геологічної служби. Воно виступає державним замовником науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції, виконує функції єдиного замовника державного контракту з приросту запасів корисних копалин, а також інші повноваження та функції, передбачені законодавством. Зокрема, Мінекоресурсів наділене широкими контрольними повноваженнями. Воно має право обстежувати підприємства, установи, організації та об´єкти незалежно від форми власності, обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) в установленому порядку їх діяльність або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона провадиться з порушенням норм і правил охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів тощо. Воно має право давати обов´язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень, а також застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування шкоди і втрат, завданих унаслідок такого порушення. Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України затверджене указом Президента України від 29.05.2000 № 724.

У складі Мінекоресурсів діє і підпорядковується йому Державна геологічна служба (Держгеолслужба) - урядовий орган державного управління. Положення про Державну геологічну службу затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 439. У межах своїх повноважень Держгеолслужба бере участь у реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення, охорони та використання надр, забезпечує розвиток мінерально-сировинної бази, охорону і раціональне використання надр, пошук і розвідку родовищ корисних копалин, здійснює контроль за дотриманням користувачами надр незалежно від форми власності і підпорядкування вимог законодавства про надра, встановлених стандартів, норм та правил щодо геологічного вивчення і використання надр. Держгеолслужба виконує в межах, визначених Мінекоресурсів, функції з управління майном геологічних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та бере участь у підготовці пропозицій щодо реорганізації підприємств, установ та організацій геологічної галузі.

Держгеолслужба видає ліцензії на пошук (розвідку) корисних копалин та спеціальні дозволи на інші види користування надрами, здійснює контроль за додержанням суб´єктами господарської діяльності умов виданих їм ліцензій та спеціальних дозволів. Вона має право анулювати зазначені ліцензії та дозволи і зупиняти роботу видобувних підприємств у випадках, передбачених законом.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною здійснюють органи державного геологічного контролю, державного гірничого нагляду, інші органи держави і місцевого самоврядування в межах їхньої компетенції. Вказані органи наділені необхідними повноваженнями.

Так, Держгеолслужба як орган державного геологічного контролю згідно з Кодексом України про надра та названим Положенням про цю службу має право:

припиняти всі види робіт з геологічного вивчення надр, які проводяться з порушенням стандартів, норм і правил, що може призвести до виснаження родовищ, істотного зниження ефективності робіт або заподіяння значних збитків;
зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів чи ліцензій або з порушенням умов, передбачених ними;
давати обов´язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр.

До повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері гірничих відносин відповідно до їх компетенції належать: погодження місць розташування на відповідній території гірничих підприємств виходячи з інтересів територіальної громади, участь у розробці комплексних планів розвитку гірничодобувної промисловості на цій території, вжиття заходів до відшкодування збитків, заподіяних гірничими підприємствами іншим підприємствам, організаціям, громадянам та довкіллю, створення, реорганізація та ліквідація або консервація гірничих підприємств комунальної власності та інші.

Суб`єктами основної (первинної) ланки господарювання у сфері гірничих відносин виступають гірничі підприємства. Гірничий закон України визначає правовий статус гірничого підприємства як цілісного технічно та організаційно відокремленого майнового комплексу засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об´єктів із застосуванням гірничих технологій. До таких підприємств Закон відносить шахти, рудники, копальні, кар´єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо.

Гірничі підприємства можуть перебувати у різних формах власності, якщо інше не передбачено законами України. Приватизація підприємств гірничодобувної промисловості здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію. Перелік гірничих підприємств державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою. У разі приватизації підприємств гірничодобувної промисловості Кабінет Міністрів України за поданням Фонду державного майна приймає рішення про закріплення в державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі таких підприємств. Не підлягає приватизації майно державних галузевих і регіональних гірничорятувальних служб, а також майно державних наукових установ із безпеки робіт гірничої промисловості.

Припинення діяльності гірничих підприємств здійснюється у формах ліквідації, реорганізації або консервації у випадках і порядку, передбачених Кодексом України про надра, законом “Про підприємства в Україні” та Гірничим законом України. Ліквідація або консервація гірничого підприємства здійснюється за проектом, затвердженим його власником (керівником) та погодженим в установленому порядку. Питання правонаступництва при цьому вирішуються Кабінетом Міністрів.

Гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно із законодавством. Крім цього гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати акт про надання гірничого відводу, технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку, геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Суб`єктом господарювання з особливим статусом у галузі геології і розвідки надр є Національна акціонерна компанія “Надра України” (НАК “Надра України”), яка створена відповідно до указу Президента України від 14.06.2000 № 802 “Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр”. Метою стврення Компанії є підвищення ефективності управління підприємствами галузі, забезпечення потреб країни в нарощуванні мінерально-сировинної бази та отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності. Засновником Компанії та її акціонером (до прийняття рішення про приватизацію майна Компанії) є держава в особі Кабінету Міністрів України. Статут НАК “Надра України” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1460 (із наступними змінами).

За своїм юридичним статусом НАК “Надра України” є відкритим акціонерним товариством з правами юридичної особи і діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, укладає договори (контракти), несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов´язань перед бюджетом і партнерами.

Компанія організовує і проводить пошукові та геологорозвідувальні роботи в Україні та поза її межами, здійснює переробку окремих видів корисних копалин, сприяє залученню інвестицій у розвиток галузі, забезпечує поліпшення та нарощування мінерально-сировинної бази держави, вивчення геологічного середовища. Компанія організовує виробництво необхідних для галузі геології і розвідки надр обладнання, машин, механізмів і приладів, запасних частин та деталей до них, здійснює лізингові операції для забезпечення підприємств галузі засобами виробництва, надає їм фінансову, організаційну та інжинірингову підтримку, маркетингові, консультаційні та посередницькі послуги, виконує науково-дослідні, проектно-вишукувальні та проектно-конструкторські роботи тощо. Компанія бере участь у роботі, пов´язаній з організацією, укладанням та виконанням угод про розподіл продукції.

Компанія виступає виконавцем державного замовлення (контракту) з приросту запасів корисних копалин від імені підприємств, установ та організацій, які входять до її складу. Компанія має право на одержання коштів державного бюджету для виконання договорів у межах вказаного державного замовлення.

Для виконання поставлених завдань НАК “Надра України” утворює філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства як на території України, так і за її межами, наділяючи їх основними фондами та обіговими коштами. Філії, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи Компанії діють на підставі положень, а дочірні підприємства - на підставі статутів, що затверджуються Компанією. Керівництво їх діяльністю здійснюють особи, які призначаються головою правління Компанії. Компанія координує діяльність підприємств та організацій, які входять до її складу, регулює їх інвестиційну політику.