Науковий аналіз сучасних проблем будівництва збройних сил, необхідності їхнього реформування та вирішення пов’язаних з цим проблем комплектування армії, соціального захисту військовослужбовців дозволяє зробити такі висновки. Останнім часом у світі активізувався процес створення армій на контрактній основі. 15 із 24 держав - членів блоку НАТО відмовилися або збираються відмовитися у майбутньому від системи призову. Традиційну систему комплектування збройних сил зберігають все менше і менше держав світу. Причини відмови від призовної системи для кожної держави світу різні, але логіка прийняття рішення про початок реформи системи комплектування збройних сил для різних країн є єдиною.

Після завершення „холодної війни” ймовірність виникнення війни великого масштабу між державами або групами держав у будь яких точках світу практично зникла. Це дало країнам можливість розпочати військову реформу, головною метою якої є створення армії сучасного типу. Така армія менша за чисельністю особового складу, але має більш високий рівень професійної підготовки, володіє новітніми зразками озброєння та воєнної техніки. Сучасна армія більше підходить до виконання нових завдань, що постали перед збройними силами: проведення миротворчих та гуманітарних операцій, ліквідація наслідків техногенних катастроф, до боротьби з тероризмом, вирішення локальних конфліктів, тощо.

Не останню роль відіграв і економічний аргумент: професійні армії перевищують призовну армію за показником „витрати/ефективність”. Щоправда такий аргумент був основним для США, для європейських країн рішення про перехід на контрактну армію було прийнято під впливом інших чинників. Для Іспанії, Португалії, Італії такими чинниками були: зміни їх місця і ролі у геополітичній обстановці, непомірний економічний тягар через утримання великої армії, зміна функції збройних сил. Крім цього, велику роль відіграли національні особливості.

Аналіз ситуації в країнах Західної Європи дозволяє відстежити такі тенденції:

  • кількість особового складу збройних сил постійно зменшується;
  • озброєння та військова техніка постійно вдосконалюються, підвищуються вимоги до рівня підготовки військовослужбовців;
  • кількість людей, бажаючих проходити військову службу за контрактом, постійно зростає;
  • зростає підтримка військової служби за контрактом у суспільстві;
  • кількість жінок-військовослужбовців у збройних силах поступово зростає.

Отже, сучасні умови світового розвитку, науково-технічний прогрес у військовій сфері, новий рівень військової науки та військового мистецтва, зміни воєнно-політичної обстановки у світі зумовлюють необхідність переходу до професійної армії, комплектування її на контрактно-добровільній основі.

Однак відмова від загального військового обов’язку не є гарантією позбавлення збройних сил негативних соціальних явищ. У професійних арміях США, Великої Британії, Канади корупція та нестатутні взаємини є не менш розповсюдженими, аніж в країнах, де армія комплектується за призовом.

Національні армії нових незалежних держав, що з’явилися на території СРСР, відмічають вісімнадцятиріччя свого існування. За цей час в їхній історії траплялося багато чого. Деяким з них випав відносно спокійний час, який використовувався на розробку сучасних стратегічних шляхів військового реформування та поступового розвитку збройних сил. Іншим практично у перший рік свого існування довелося пройти перевірку війною, яку не всі з них витримали успішно. Але в кожній з цих країн серед завдань реорганізації збройних сил найголовнішим стало визначення в принципах і методах комплектування армії. Перші роки незалежності національні армії використовували досвід радянської армії, продовжували комплектування особовим складом за призовом. Потім, спираючись на світовий досвід, враховуючи внутрішні особливості розвитку, деякі держави почали вводити принцип контрактного комплектування. На сьогодні контрактний спосіб комплектування найбільш розповсюджений у країнах Балтії. У цих країнах вже нікого не дивує наявність черги на прийняття на військову службу за контрактом. У країнах Центральної Азії, навпаки, наявність великих людських ресурсів дозволяє відбирати на військову службу за призовом необхідну кількість призовників. Країни Кавказу сьогодні використовують змішаний принцип комплектування. Збройні Сили Білорусі базуються на принципах призовної системи й найближчим часом не збираються відмовлятися від нього. Російська Федерація продовжує шукати шляхи реформування збройних сил, пропонується поряд з призовом вводити контрактний спосіб комплектування.

Разом з тим аналіз досвіду воєнного реформування нових незалежних держав свідчить, що перехід від системи комплектування за призовом до системи комплектування за контрактом вже мало залежить від чинників соціально-економічного розвитку. На нашу думку, відходить у минуле ситуація коли тільки економічно розвинуті країни мали можливість утримувати контрактну армію.

Збройні Сили України також проходять свій шлях становлення. Із набуттям незалежності Україна успадкувала велику частину збройних сил колишнього СРСР, які будувалися і функціонували відповідно до часів „холодної війни”. Цілком очевидно, що такі підходи аж ніяк не відповідали сучасним умовам створення середовища безпеки. Крім того, хронічна нестача коштів, значна чисельність військ, яка не відповідала воєнно-політичній обстановці в світі та економічним можливостям держави, соціально- демографічна криза вели до зниження бойових можливостей Збройних Сил України.

У той же час незважаючи на невисоку ймовірність широкомасштабної агресії проти України існує ймовірність виникнення кризи або конфлікту, які можуть нести загрозу суверенітету й територіальній цілісності держави. До них відноситься широкий діапазон загроз зовнішнього втручання у внутрішні справи України, воєнно-політичного тиску з демонстрацією сили із застосуванням заходів та санкцій економічної блокади, припинення поставок енергоресурсів і навіть погроз застосування воєнної сили. Спроби розпалення регіонального сепаратизму, етнічних і релігійних конфронтацій тощо також небезпечні та можуть викликати дестабілізацію обстановки. Незавершеність процесу делімітації та демаркації державного кордону може ініціювати територіальні претензії до України з боку окремих політичних сил деяких суміжних країн, і, у свою чергу, можуть призвести до напруження у відносинах між ними та Україною. Для усунення передумов виникнення такої загрози Україна використовуватиме політичні механізми та засоби зміцнення довіри і стримування. Водночас наша держава зобов’язана підтримувати на належному рівні готовність збройних сил для захисту територіальної цілісності та незалежності країни.

Зміни у воєнно-стратегічній обстановці, які відбулися в Європі протягом останнього десятиріччя, виникнення нового спектра загроз у сфері безпеки на межі двох тисячоліть та впровадження механізмів ринкової економіки у повсякденну практику розбудови воєнної складової держави обумовили необхідність проведення реформування армії.

Основною метою реформування збройних сил є необхідність якомога скоріше пристосувати їх до змін у сфері безпеки, збалансувати витрати на їхнє утримання з наявними ресурсами держави, а також забезпечити їх здатність до виконання нових місій і завдань, що витікають з політики безпеки й оборони. Вдосконалення системи комплектування армії є одним з головних питань воєнної реформи.

Згідно з чинним законодавством Збройні Сили України комплектуються за змішаним принципом: на підставі загального військового обов´язку шляхом призову громадян на строкову військову службу строком до 12 місяців (у ВМС ЗСУ до 18 місяців) та прийняттям громадян на військову службу в добровільному порядку шляхом укладення з ними контракту на строк від 3 до 5 років. Така система в цілому дозволяє здійснювати комплектування військ (сил) рядовим, сержантським і старшинським складом у межах, які забезпечують підтримання їх бойової готовності та підготовку військовонавчених мобілізаційних ресурсів. Водночас вже зараз існують певні проблеми щодо якості як призовних ресурсів, так і контингентів, з яких можливо відбирати кандидатів для їх подальшого прийняття на військову службу за контрактом.

Існуюча законодавча база стосовно загального військового обов’язку сьогодні практично не дає можливості призивати на строкову військову службу кращі призовні ресурси. До збройних сил та інших військових формувань може бути призвано лише 9 % від загальної кількості громадян, які підлягають виклику до призовної комісії. При цьому переважна кількість (64 %) призовників має найнижчий є четвертий ступінь обмеження за станом здоров’я і не може бути направлена для проходження служби у військові частини з підвищеними вимогами до стану здоров’я. Продовжує знижуватися загальноосвітній рівень молоді, яка призивається в армію. Кількість призовників, які мають лише 9 класів освіти, становить 32,7 %. Таким чином, нині склалася ситуація, коли внаслідок як об’єктивних, так і суб’єктивних причин комплектування Збройних Сил України якісним молодим поповненням на підставі загального військового обов’язку вже практично неможливе і потребує зміни. Актуальність вирішення цієї проблеми зростає через все більшу участь збройних сил за обсягами та кількістю підрозділів у миротворчих операціях, які комплектуються виключно військовослужбовцями за контрактом. Складні системи військової техніки вже не можуть бути освоєними у стислі терміни, а підтримання в особового складу високого рівня навичок володіння ними потребує значних коштів. Коли щойно навчений солдат, сержант строкової служби звільняється із лав збройних сил, а на заміну йому приходить ненавчений, це призводить до непродуктивних витрат. Вихід із такого становища - у поступовому переході до комплектування армії військовослужбовцями за контрактом.

Однак відсутність на цей час дійових механізмів стимулювання військової служби не дає можливості залучати на військову службу за контрактом найбільш освічених і підготовлених громадян та утримувати у лавах Збройних Сил України протягом тривалого часу кваліфікованих військовослужбовців. З цієї причини військова служба за контрактом є привабливою лише для тих громадян, які не мають фахової підготовки або проживають у місцевостях, де існують проблеми з працевлаштуванням. Тому перехід до професійної армії повинен супроводжуватися створенням сприятливих умов служби та життя, які б стимулювали бажання молодих людей служити у збройних силах.

Практична робота з переходу на спосіб контрактного комплектування збройних сил проводиться згідно з Державною Програмою переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Передбачається, що до кінця 2010 року буде завершений повний перехід армії до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Державною Програмою розвитку ЗСУ на 2006 - 2011 роки передбачається поступове збільшення чисельності особового складу, що служить за контрактом, від 41 000 у 2006 році до 80 000 у 2010 році.

На жаль, перші кроки, зроблені нами в цьому напрямі, не можна визнати успішними. Останнім часом має місце стійка тенденція до зниження темпів укомплектування посад рядового, сержантського і старшинського складу військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом. Аналіз результатів дослідження вказує, що постійно зменшується рівень задоволеності військовою службою військовослужбовців за контрактом.

Дослідження зв’язку між змістом обов’язків, що виконуються військовослужбовцями за контрактом, з одного боку, та рівнем задоволеності військовою справою з іншого боку, дозволяє зробити такі висновки.

Зміст обов’язків, що виконуються військовослужбовцями за контрактом, та розмір грошового забезпечення безпосередньо впливають на рівень задоволеності військовою справою, але при загальній незадоволеності військовою справою незадоволеність змістом виконуваних обов’ язків має більше значення, аніж незадоволеність грошовим забезпеченням. Аналіз результатів дослідження показує, що характеристики змісту військової служби визначають ставлення військовослужбовців до виконання своїх військових обов’язків або як до потреб особистості, або як до засобу існування.

Зміст військової діяльності детермінує як об’ єктивні показники служби, так і ступінь задоволеності військовослужбовців службою у цілому і рівнем грошового забезпечення. Було встановлено, що розмір грошового забезпечення та матеріальна зацікавленість виступають не як основні самостійні чинники, а як похідні від змісту військової діяльності.

Дуже поширена думка про винятковий вплив грошового забезпечення на рівень задоволеності військовою справою військовослужбовця за контрактом не підтвердилась.

Під час дослідження було встановлено, що зміни у змісті військової діяльності є головною умовою, яка визначає напрямок змін у ставленні до виконання військових обов’язків військовослужбовцями за контрактом. Дане положення є основним виводом з аналізу результатів дослідження і було покладено в основу наших практичних пропозиції.

У сучасних умовах зростання якісних характеристик військовослужбовців за контрактом, зростання рівня доходів населення взагалі та військовослужбовців зокрема, подальше зростання рівня задоволеності військовою справою, на нашу думку, буде залежати в першу чергу від вдосконалення змісту військової справи. Умови та чинники, що визначають рівень задоволеності військовою справою, мають безпосереднє відношення до морального духу військовослужбовця та армії в цілому, а здоровий моральний дух - основа високої бойової готовності Збройних Сил України.

На підставі висновків, які були отримані під час проведення дослідження, має бути розроблена відповідна програма. Основними напрямками програми повинні бути вдосконалення бойової готовності та соціальне забезпечення військових частин, що переводяться на спосіб добровільного комплектування. На нашу думку, перша складова сьогодні є найважливішою та потребує найбільшої уваги виконавців. Метою програми повинно бути створення сприятливих умов для вирішення соціальних проблем комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом.

Вдосконалення бойової готовності військових частин, що переводяться на добровільний спосіб комплектування, має забезпечуватися шляхом:

  • вдосконалення бойової підготовки військовослужбовців за контрактом;
  • матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України.

Метою виконання заходів другої частини програми повинне бути створення сприятливих умов для проходження військової служби шляхом поширення й закріплення гуманізації усіх сфер військової діяльності; реалізації соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям та членам їхніх сімей.

Заходи програми, які направлені на соціальне забезпечення військових частин, що переводяться на спосіб добровільного комплектування, мають забезпечуватися шляхом:

1) створення умов щодо реалізації конституційних прав і свобод військовослужбовців-контрактників та членів їхніх сімей з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно- правовими актами та міжнародними договорами України;

2) поглиблення процесу гармонізації службових відносин, поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби, впровадження у військових колективах взаємовідносин, що базуються на статутах Збройних Сил України, високоморальних нормах поведінки;

3) удосконалення системи соціального захисту військовослужбовців за контрактом і членів їх сімей шляхом створення необхідних матеріально- побутових умов, досягнення належного рівня грошового забезпечення та впорядкування соціальних гарантій і пільг;

4) посилення військово-професійної орієнтації молоді;

5) створення дієвого механізму цивільного контролю Збройних Сил України.

Розробляючи й здійснюючи програми забезпечення національної безпеки, зокрема і реформування Збройних Сил України, слід мати на увазі, що процеси реорганізації армії неперервні, вони потребують постійного вдосконалення в ході розвитку суспільства. Будь-які, навіть найновітніші підходи до вирішення цих стратегічних завдань потребують постійної корекції, врахування змін у політичній, економічній, соціальній ситуації в державі.