Військова служба за контрактом (соціальний вимір)

3.1. Соціальні проблеми переходу на добровільне комплектування особового складу в Збройних Силах Російської Федерації

Армія Росії має давню історію. Історики відзначають дві основні військові реформи в Росії, які торкнулися усіх аспектів життєдіяльності військової організації і в першу чергу її соціальної структури. Перша військова реформа у Росії в XVI - XVIII столітті була пов´язана з кардинальною зміною архаїчно-ізоляціоністської політики середньовічної Русі на стратегічний курс державності, сили й потужності імперії, в основі якого були покладеними реформаторські перетворення Петра І. У цілому реформа характеризувалася прогресивними та послідовними перетвореннями у військовій сфері, які були викликані потребами поточної політики нарощування військового потенціалу і незначними якісними змінами у технічному оснащенні військ. Реформи цього періоду вдихнули в свідомість народу та армії могутній імпульс, заснований на великодержавній ідеї, національній гідності й одночасно в насадженні раціоналізму, користі для Вітчизни.

Найбільшого значення реформаторські зусилля в цьому напрямі досягли під час правління Катерини Великої. Військова потужність Російської імперії була незаперечною, армія - непереможною, її вожді - блискучими. Росія вийшла до берегів Аляски та Каліфорнії, набула статусу імперії. Вперше за всю історію Росії її політика ефективно забезпечувалася присутністю російських військ (сил флоту) на зарубіжних територіях і в морях за межами її кордонів.

У змістовній частині реформа полягала в переході до регулярної армії, до системи комплектування, заснованої на обов’язку усіх громадян захищати Вітчизну і служити її інтересам.

Рядовий склад спочатку комплектувався з “мисливців” (добровольців) і “даточих людей“ (кріпаків, яких відбирали у поміщиків). До 1705 р. остаточно оформився порядок набору рекрутів. Їх набирали по одному від кожних 20 селянських і посадських дворів раз на 5 років або щороку по одному від 100 дворів. Таким чином, встановилася нова повинність - рекрутська для селянства і посадських людей. Купці, заводчики, фабриканти, а також діти духівництва звільнялися від рекрутської повинності. Після введення подушної податі й перепису чоловічого населення податних станів у 1723 р. порядок рекрутського набору був змінений. Рекрутів стали набирати не від кількості дворів, а від чисельності чоловічих податних душ.

Регулярна армія утримувалася повністю за рахунок держави.

Армія, яка комплектувалася шляхом рекрутського набору, відображала соціальну структуру суспільства. Солдати, виходячи з кріпосної залежності від поміщика, ставали кріпосними держави, вони спочатку служили все життя, потім термін служби був скорочений до 25 років. Офіцерський корпус був дворянський. Хоча російська армія й носила кріпосний характер, вона була все ж таки національною армією, чим різко відрізнялася від армій ряду західних держав (Пруссії, Франції, Австрії), де армії комплектувалися з найманців, зацікавлених лише в отриманні платні та можливості грабувати населення [1; 2].

Але блискуче „срібне століття” для Росії та її непереможної армії закінчилося. Почався XIX вік, століття застою та реформ, що збіглися з початком технічної революції в Європі, наче не поміченої в російській імперії Миколи „Палкина”. У своєму архаїчному середньовіччі селянських повітів Росія „спала” з волі сановних бюрократів, не відаючи про майбутні зміни, які почалися в ній майже на сто років пізніше.

Початок другої військової реформи в історії Росії пов’язаний із „Кримською катастрофою”, в якій „об´єднана Європа” дала жорстокий військово-політичний урок правлячій еліті на її власній території. При цьому слід відзначити, що особовий склад діючої армії та її військові (флотські) командири проявили себе у війні на морі й у Севастопольській обороні з якнайкращого боку. Друга військова реформа фактично охопила ціле сторіччя: від усвідомлення наслідків Кримської катастрофи та реорганізації лав армії, що відбулися до 1874 року, через два етапи переозброєння, що збіглися з японською і першою світовою війнами, з громадянською війною і докорінною зміною політичного, соціально-економічного устрою Росії і до Вітчизняної війни.

Детально розроблений план військової реформи військовий міністр Мілютін подав царю 15 січня 1862 року, через два місяці після свого призначення. Перед військовим міністром стояли два взаємовиключні, завдання: скоротити військові витрати і в той же час підсилити бойову потужність армії.

Мілютін вважав, що зможе досягти цих цілей шляхом реорганізації військової адміністрації та скорочення термінів служби. Надмірна тривалість служби призводила до того, що армія мала незначні призовні резерви і доводилося підтримувати численний постійний контингент. Зі скороченням терміну служби можна було б мати у запасі більше підготовлених людей і в мирний час утримувати меншу армію.

Здійснення основної мети Мілютіна - створення невеликої кадрової армії, яка за необхідності могла бути швидко збільшена за рахунок призову навчених людей із запасу, продовжувалося протягом всієї військової реформи.

Проте швидко здійснити це не вдалося, і лише з 1864 р., після придушення основних вогнищ повстання у Польщі, була почата планомірна реорганізація армії та скорочення чисельного складу військ.

Впродовж перших 8 років Військовому міністерству вдалося здійснити значну частину намічених реформ у галузі організації армії та управління військами.

Термін дійсної військової служби скоротився до 6 років (у 1856 р. термін дійсної військової служби був офіційно зменшений до 15 років, у 1859 р. - до 12 років, а в 1868 р. - до 10 років). У результаті цих заходів чисельність армії була скорочена з 2,3 млн в 1856 р. до 700 тис. чоловік у 1868 р. Ще 500 тис. підготовлених резервістів могли були бути покликані із запасу в будь-який момент. Але за чисельністю солдатів, здатних у разі війни відразу стати до строю, Росія ще відставала від провідних європейських держав.

1 січня 1874 року Олександром II був затверджений Статут про військову повинність.

Відповідно до Статуту військова повинність розповсюджувалася на все населення Імперії та Царства Польського, за винятком Закавказького краю, військового округу Туркестану, Приморської та Амурської областей, північних областей Єнісейської, Тобольської й Томської губерній.

Загальний термін служби за призовом встановлювався в сухопутних військах 15 років (6 років дійсної та 9 запасу) і після її закінчення - перебування в ополченні до 38 років. Призову підлягали особи, які досягли 20 років. Щорічний контингент призову визначався в 30 % від осіб, що досягли призовного віку, інші зараховувалися прямо в ополчення. Питання про призов визначалося наявністю пільги, а за її відсутності - жеребкуванням.

Велика програма перебудови армії, яка була затверджена секретною нарадою 1873 р., протягом найближчих 3 - 4 років майже не була реалізована, в основному через відсутність коштів [1; 2].

Певні реформи були проведені в 1905 - 1912 рр. Вони торкалися введення територіальної системи комплектування, скорочення термінів служби, омолоджування офіцерського корпусу.

Формування Червоної Армії почалося з реформування старої армії. У грудні 1917 р. Рада Народних Комісарів прийняла декрети, що скасовували військові чини, звання, знаки відмінності та переваги. Уся влада передавалася солдатським комітетам і радам. Командири - аж до командира полку - обиралися на загальних зборах частин, а командири вище за полковий рівень - на з’їздах з’єднань або нарадах комітетів з´єднань. Паралельно здійснювалася часткова демобілізація армії. У січні 1918 р. Рада Народних Комісарів видала декрет „Про створення Робітничо-Селянської Червоної Армії”. Нова армія формувалася за принципом добровільності та рекомендацій від військових комітетів, партійних і профспілкових організацій. Верховним керівним органом ставала Рада Народних Комісарів, органом безпосереднього управління - Наркомвоєнділ. У квітні 1918 р. армія перейшла від принципу добровільності до принципу військової повинності, від виборів командирів - до їх призначення. У травні 1918 р. вводиться загальна військова повинність [3].

У березні 1938 р. була створена Головна Військова Рада Червоної Армії і Головна Рада Військово-морського Флоту, що відали питаннями військового будівництва. Були збільшені терміни військової служби, знижувався призовний вік, подовжувався термін перебування у запасі. Військовий обов’язок розповсюджувався тепер на усіх.

Переможно завершивши Велику Вітчизняну війну, народ повернувся до мирної праці. Необхідно було відновлювати народне господарство, долати важкі наслідки війни. Перехід армії на мирне положення був пов’язаний з масовою демобілізацією солдатів і офіцерів. Потрібно було різко скоротити збройні сили, що налічували в своєму складі до травня 1945 р. 11 365 тис. чоловік. Звільнення проводилися відповідно до указів Президії Верховної Ради СРСР. Усього було проведено шість черг демобілізації. Перша й друга - в 1945 р., третя - з травня по вересень 1946 р. Крім того, звільнялися військовослужбовці старшого віку. У 1947 р. їх демобілізація завершилася. Усього з армії та флоту до 1948 р. було демобілізовано близько 8,5 млн чоловік тридцяти трьох призовних віків. Чисельність Радянських Збройних Сил скоротилася до 2 млн 874 тис. чоловік [4, с. 30].

Проте в 1949 р. у зв’язку зі створенням НАТО знов була збільшена чисельність армії та флоту, яка 1955 р. досягла 5 млн 763 тис. чоловік. Успішне оснащення армії та флоту новітньою бойовою технікою й озброєнням, зростання бойової майстерності дозволили знов піти на скорочення загальної чисельності Збройних Сил СРСР. З 1955 по 1958 р. вони зменшилися на 2 млн 140 тис. чоловік, в їх складі залишилися 3 млн 623 тис. чоловік. 15 січня 1960 р. сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон, що передбачає нове скорочення армії та флоту на 1 млн 200 тис. чоловік і розформовування в зв´язку з цим відповідної кількості частин, з’єднань, військових училищ [5, с. 112.].

Після розвалу СРСР у 1991 р. Росія приступила до створення власних збройних сил. Указом Президента Російської Федерації 7 травня 1992 року були створені збройні сили (ЗС) і Міністерство оборони (МО) суверенної Росії. На початковому етапі формування російської системи військового управління розглядалися два варіанти побудови військового відомства — цивільний, який передбачав демілітаризацію МО, перетворення його перш за все в політико- економічний, координуючий орган під керівництвом цивільного міністра оборони (з передачею усіх функцій управління військами Генеральному штабу), і традиційно-військовий, - система управління, яка була притаманна ЗС СРСР.

Перший варіант розробляла Державна комісія зі створення МО РФ, армії та флоту РФ під головуванням генерал-полковника Д.А. Волкогонова, яка була заснована в квітні 1992 року. Одночасно робота з реалізації рішень про створення російського МО, армії та флоту РФ велася і в Державно-правовому управлінні (ДПУ) Президента РФ. У квітні 1992 року основні положення цивільної концепції були розкриті заступником керівника ДПУ, начальником відділу правоохоронних органів, питань безпеки й оборони А. А. Костенковим [6]. Суть розробленої в ДПУ концепції полягала в створенні „міністерства реформи” - МО повинно було відмовитися від функцій військового управління та стати політико-адміністративним органом, головне завдання якого повинне було полягати в розробці військової політики держави й провадженні її в життя.

На МО покладалося проведення кадрової політики, а крім того воно повинне було займатися питаннями соціального забезпечення та соціального захисту військовослужбовців.

Усе оперативне управління військами, бойова підготовка та підтримка бойової готовності повинні були зосередитися в Генеральному штабі. Таким чином, пропонувалося розділити функції МО і ГШ. У плані будівництва та розвитку ЗС авторами концепції пропонувалося зберегти стратегічні ядерні сили як чинник забезпечення безпеки країни, за умови їх розумного скорочення до мінімуму, який забезпечив би нанесення агресору непоправного збитку. Сили загального призначення (СЗП), перш за все сухопутні війська (СВ), повинні були б складатися з невеликих за чисельністю мобільних частин, що базуються в трьох основних районах Росії, складаючи три військові округи: Західний, Сибірський і Східний. Особлива роль відводилася організованому кадровому резерву за зразком Національної гвардії США. На перехідний період в умовах хронічного браку призовників пропонувалося створити офіцерські полки, знижуючи посадові категорії, але залишивши грошове забезпечення.

Після обговорення варіантів побудови національної армії була прийнята „військова” Концепція формування ЗС РФ, яка підготовлена Державною комісією під керівництвом Д.А. Волкогонова, практична реалізація якої й почалася влітку 1992 року. Вона не передбачала радикальної ломки військової організації держави. Концепція передбачала вирішення чотирьох завдань: створення російських ЗС, забезпечення виведення усіх російських військ на національну територію, значне скорочення армії та флоту, і нарешті, реформування ЗС РФ.

Виходячи з політичної ситуації в країні, її економічного стану, а також необхідності підтримки безперервного управління військами та їх боєготовності на належному рівні, був розроблений план поетапного вирішення вищеперелічених завдань.

На першому етапі (протягом 1992 року) планувалося провести ретельну та об’єктивну інвентаризацію наявного озброєння та військової техніки; визначити на міждержавному рівні статус російських військ, що перебувають за межами Росії, продовжити виведення військ та їх облаштування на її території; продовжити скорочення чисельності особового складу, озброєнь і військової техніки; розробити основи правової бази будівництва та функціонування ЗС; завершити формування МО РФ і системи органів вищого військового управління в цілому.

У ході другого етапу (1993 - 1994 роки) намічалося сформувати основні принципи побудови нової організаційно-штатної структури ЗС РФ. При цьому до 1995 року передбачалося в своїй основі зберегти існуючу видову структуру та систему управління; створити мобільні сили - нове оперативно-стратегічне об’ єднання в складі повітрянодесантних військ, морської піхоти, легких з’ єднань сухопутних військ, частин військово-транспортної авіації, вертольотів, інших необхідних сил і засобів перекидання, підтримки та посилення, здатних до оперативного здійснення маневру та вирішення обмежених завдань в будь- якому регіоні Росії. За тодішніми оцінками експертів МО РФ завершення створення мобільних сил стало б можливим лише після 1995 року. Тоді ж повинні були створюватися угруповання військ, що відповідають сучасним вимогам, і договірним зобов’язанням Росії, які були б здатні в повному обсязі виконувати поставлені завдання. Першочергову увагу передбачалося приділити угрупованням Стратегічних Ядерних Сил (СЯС), а в них РВСП як найнадійнішому чиннику стримування. Створені угруповання СОН повинні були бути здатними відбити агресію в локальних і регіональних війнах і військових конфліктах. У разі розв’язування проти Росії звичайної великомасштабної війни головне завдання цих угруповань полягало б у забезпеченні стратегічного розгортання ЗС.

Передбачалося значне скорочення загальної кількості об’єднань і з’єднань і доведення їх укомплектованості до повного складу (при повній ліквідації частин неповного складу) і як наслідок цього - підвищення рівня та ефективності бойової підготовки військ. Повинен був відбутися перехід від армійської та дивізійної структури сухопутних військ до корпусної та бригадної. Докорінному перегляду передбачалося піддати військово-технічну політику, систему замовлень і закупівель озброєння та військової техніки.

Повинен був відбутися перехід до змішаної системи комплектування ЗС РФ - на основі призову за військовим обов’язком і добровільного вступу на військову службу. Чисельність збройних сил у цей період повинна була скоротитися на 700 тисяч чоловік і скласти на 1 січня 1995 року 2,1 мільйона чоловік.

На третьому етапі (1995 - 1999 роки) намічалося завершити процес виведення військ із-за кордону і почати реорганізацію видів ЗС і родів військ (сил); перейти до системи, яка не має округів, створивши територіальні командування; завершити створення угрупувань ЗС і військової інфраструктури мирного часу; довести чисельність ЗС до 1,5 мільйона чоловік [7, 8].

Концепція мала схематичний характер, визначивши лише в самих загальних рисах етапи проведення військової реформи й основні напрями реформування ЗС, не був розроблений політичний і фінансовий механізм проведення реформи. Фактично керівництво військовим реформуванням було покладене на МО РФ, що успадковувало від колишнього МО СРСР жорстку військово-бюрократичну структуру, через що військове відомство було нездатне до реальної реформаторської роботи.

Необхідно відзначити й об’єктивні чинники, що істотно ускладнили процес військового реформування. По-перше, багатократне скорочення фінансування ЗС. По-друге, комплекс важкоздійснюваних і дорогих міжнародних зобов’язань, успадкованих Росією від колишнього державного керівництва СРСР. Рішення про масштабне виведення військ з країн Центральної і Східної Європи, знищення хімічної та ядерної зброї приймалися виходячи із зовнішньополітичної кон’юнктури без відповідного організаційно- технічного опрацювання. Також потрібно враховувати й ту обставину, що керівництво МО РФ було вимушено вирішувати невластиві йому політичні за своєю суттю завдання. Так, вдалося зберегти хоча б часткову керованість ВС, запобігти політизованості армії та не допустити серед військових широкомасштабних акцій протесту, пов’язаних з неухильним погіршенням їх матеріального стану. Одним з головних досягнень початкового етапу можна вважати збереження високої боєздатності Стратегічних Ядерних Сил.

Серед заходів в рамках військової реформи, що були проведені у 1992 - 1995 роках і дали реальні результати, називають початок формування російських сил швидкого розгортання (мобільних сил) і набір військовослужбовців за контрактом. Робилися також спроби почати реформування військово-окружної системи РФ з метою переходу до системи територіальних командувань [8].

Таким чином були сформовані Збройні Сили Російської Федерації. Подальше будівництво армії так чи інакше завжди зачіпало проблеми комплектування. Сьогодні очевидно, що комплектування збройних сил - це сукупність заходів держави щодо задоволення потреб армії та флоту в особовому складі в мирний і військовий час. У ширшому розумінні комплектування включає в себе забезпечення збройних сил озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами.

Комплектування збройних сил здійснюється відповідно до законодавства держави шляхом призову громадян Російської Федерації на військову службу за екстериторіальним принципом і шляхом добровільного вступу громадян Російської Федерації на військову службу. Комплектування цивільним персоналом здійснюється на добровільній основі.

Організаційно-технічні питання регламентуються наказами міністра оборони та іншими актами військового управління. Прийнята в державі система комплектування збройних сил є найважливішою складовою частиною їх військового будівництва, що визначає стан їх бойової готовності й боєздатності. Головний її зміст складає встановлення ступеня та умов участі громадян у військовій організації держави, найбільш доцільних форм використання наявних людських ресурсів для забезпечення надійної оборони країни виходячи із зовнішньополітичної обстановки, що складається, і внутрішнього соціально-економічного положення.

У мирний час комплектування збройних сил вирішує завдання підтримки за встановленими штатами чисельності армії та флоту, яка була б достатньою для прикриття мобілізації та могла б служити базою для розгортання збройних сил за штатами воєнного часу. При цьому забезпечується накопичення якомога більшого контингенту військово-навченого запасу. У мобілізаційний період, тобто при переході збройних сил з мирного на військове положення, комплектування покликане забезпечити їх своєчасне і повне мобілізаційне розгортання.

В умовах війни основні завдання комплектування збройних сил полягають в поповненні втрат діючих армії та флоту, а також в забезпеченні особовим складом нових формувань [7, 9].

Перша хвиля суспільного інтересу до проблеми вдосконалення системи комплектування припала на кінець 80-х - початок 90-х років минулогостоліття, коли виникла потреба в реформуванні спочатку Збройних Сил СРСР, потім Об´єднаних Збройних Сил СНД, потім Росії.

Друга хвиля інтересу до вказаної проблеми припала на середину 90-х років минулогостоліття. Ідея швидкого згортання призовної системи комплектування збройних сил вперше була оприлюднена в указі № 722 Президента РФ Бориса Єльцина „Про перехід на принцип контрактного комплектування всієї військової організації Росії з 2000 року” якраз напередодні виборів голови держави 1996 року. Тоді оголосили, що вже до весни 2000 року армія та флот повністю перейдуть на професійну основу. Проте незабаром після виборів терміни переходу до контрактної моделі відсунулися на невизначене майбутнє. На ділі проблема тільки загострилася [10 - 16].

Початок третьої хвилі позначився публікаціями в №№ 8 і 14

„Независимого военного обозрения”. У першій з опублікованих тоді статей [17] йшлося про необхідність скорочення чисельності військової організації та переходу до принципу виключно контрактного комплектування. У статті П. Бограда., Е. Любошица, В. Цимбала „Сокращение вооружённых сил неизбежно” [18] ці ідеї істотно модифікувалися. Була показана доцільність переходу основної (регулярної) частини військової організації РФ на професійну основу з одночасною заміною дворічної служби за призовом 6-місячною службою - навчанням військовозобов´язаних громадян в центрах підготовки резерву.

У Генеральному штабі Збройних Сил РФ підрахували, що з 2005 року почне утворюватися демографічна „яма”, яка до 2010 року досягне максимальної глибини. Прогноз ґрунтувався на даних Держкомстату. Наголошувалося, що з кожним роком Росія стає все більш „жіночою” країною хлопчиків народжується менше, ніж дівчаток.

Одночасно законодавці з якихось тільки їм зрозумілих причин всіляко прагнули уберегти майбутніх чоловіків від чоловічої роботи - захищати свою сім’ю, свій дім, свою Батьківщину. За Законом СРСР „Про загальний військовий обов’язок” 1968 року існувало 9 підстав для звільнення молодих людей від служби або відстрочення їх призову. З 1993 до 1997 року законодавці подвоїли кількість підстав. А нині існує вже 26 законних причин не йти в армію. Шістнадцять років тому від призову звільняли кожного десятого, хто перебував на військовому обліку. Десять років тому - кожного п’ятого. Минулого року - кожного четвертого. З тих, кого призвали на дійсну військову службу, придатні без обмежень за станом здоров’я в 1988 році були 96 %, у 1996 році - 58,3 %, в 2002 році - тільки 46,8 %.

З урахуванням демографічного, політичного і соціального чинників перспектива укомплектованості Збройних Сил РФ військовослужбовцями за призовом на період до 2012 року невтішна.

У 2008 році кожне четверте місце людини в строю виявиться порожнім, в 2010 році - кожне трете, а в 2012 році - кожне друге [19; 20].

Заперечення, проти скорочення чисельності військової організації РФ що з’явилися в ЗМІ, незабаром були спростовані самим життям. Наприкінці 2000 року вийшли рішення Ради Безпеки РФ і Верховного головнокомандуючого, на підставі яких були розроблені конкретні плани скорочення чисельності.

Це змінило постановку завдання. Основним стало питання про те, щоб скорочення не підірвало обороноздатність країни, щоб зниження бойових можливостей регулярних військ (сил) унаслідок скорочення їх чисельності було компенсовано зростанням боєздатності за рахунок професіоналізму військовослужбовців.

16 грудня 2001 року Президент РФ ухвалив рішення про початок поетапного переходу „до комплектування армії на контрактній основі” і доручив розробити до 2004 року відповідну федеральну цільову програму (ФЦП).

Голова Уряду РФ 20 грудня 2001 року підписав розпорядження про початок організаційної роботи з вирішення даної проблеми. Думка Генерального штабу ВС РФ з цього питання містилася в доповіді В. Квашніна. З дещо іншим підходом до вирішення проблеми на цій нараді виступив Є.Т. Гайдар. Головний результат наради в Уряді РФ зводиться до двох тверджень:

1) необхідно переходити до практичних дій, уточнивши концепцію реформи вже в 2002 році й заклавши до бюджету 2003 року асигнування, необхідні для розгортання реформ;

2) за основу слід прийняти концепцію, в рамках якої передбачається „пріоритетне комплектування з’ єднань і частин постійної готовності військовослужбовцями, які вступили на військову службу в добровільному порядку, а призов слід зберегти для підготовки та накопичення воєннообученних мобілізаційних ресурсів в з’єднаннях і частинах скороченого складу і учбових центрах”.

Різні наукові та суспільні організації пропонували свої варіанти вирішення армійських проблем.

У 2002 році співробітниками інституту економіки перехідного періоду Е. Ватолкиним, Е. Любошицем, Е. Хрустальовим, В. Цимбалом була підготовлена доповідь „Реформа системи комплектування військової організації Росії рядовим і молодшим командним складом” за редакцією Є. Гайдара і Цимбала [21]. У доповіді йшлося, що час дискусій про необхідність проведення військової реформи пройшов. Рішення про її проведення повинні бути ухвалені невідкладно, і так же невідкладно має бути зроблено ряд заходів, необхідних для її реалізації. Найближчим часом необхідно ухвалити політичне рішення і надати йому самостійного значення, повідомивши і роз’яснивши його в черговому Посланні Президента РФ Федеральним зборам.

Суть даного рішення полягає в наступному:

збройні сили, інші війська, військові формування та органи, що вирішують завдання забезпечення військової та державної безпеки, - всі структури, які прийнято зараз називати військовою організацією РФ, - починають перехід до принципу переважно добровільного комплектування армії за контрактом (термін реалізації - 2 - 3 роки);
осінній призов на військову службу 2002 року стане останнім призовом на два роки, здійснюваним відповідно до нині чинного законодавства РФ;
надалі всі види військових частин і з’ єднань армії та флоту, а також інших військ, які забезпечують вирішення завдань заборони агресії, припинення озброєного сепаратизму й тероризму, несуть бойове чергування, перебувають у підвищеній бойовій готовності та вирішують інші військові завдання, слід комплектувати (поповнювати) особовим складом, зокрема рядовим і молодшим командним складом (в першу чергу сержантським) тільки на добровільній основі. Укомплектовані таким чином війська й сили далі йменуються регулярними.

До добровільної військової служби залучаються громадяни РФ з військово-навченого резерву або з осіб, що прослужили у військовій організації не менше 6 місяців, з урахуванням їх атестації та підтвердженням класності з військово-облікової спеціальності.

Після трьох років добросовісної служби “контрактник” заохочується відкриттям цільового накопичувального рахунку, засоби якого повинні йти або на часткову оплату навчання у ВНЗ, або, після завершення досить тривалої служби, на придбання житла за цінами середньої смуги Росії.

Іриною Хакамадой була подана доповідь про реформу комплектування збройних сил [22].

Над програмою реформи комплектування збройних сил працювала експертна група Союзу правих Сил із залученням фахівців Міноборони і Генерального штабу. Пропонована концепція полягала в тому, що в сучасних умовах, коли на Росію ніхто не збирається нападати, досить мати компактну армію, в якій служитимуть ті, хто хоче робити військову кар’єру.

Вона включає в себе скорочення терміну призову до 6 місяців, причому з 2002 року, що вирішує проблему нестатутних відносин в армії, формування військово-навченого резерву з призовників, перехід регулярних частин армії та флоту на контрактну основу, введення в дію системи пільг для військовослужбовців, які завершили службу за контрактом, а саме надання можливості безкоштовно здобути вищу освіту після закінчення трьох років служби за контрактом і надання житла після п’яти років служби.

Ця концепція була підкріплена економічними розрахунками. До реалізації такого плану необхідно приступати негайно, тим паче, що, як відомо, демографічна ситуація в Росії катастрофічна і в 2006 році вже нікого бути призивати. Саме тому Міноборони постійно вносить пропозиції про скасування відстрочок для студентів - тому, що не вистачає призовників. Одночасно намагаються ввести 12-річне шкільне навчання, щоб у 18 років відразу забирати в армію. Так само наголошується, що армія в її нинішньому вигляді не відповідає вимогам, які висуваються до сучасних збройних сил.

Міноборони пропонував починати реформу з 2004 року і розтягнути її реалізацію до 2010 року, що вважається неприйнятним по вже названим причинам.

У цей період соціологи вивчали ставлення в суспільстві до переходу збройних сил на принцип добровільного комплектування [23]. Як показали результати соціологічних досліджень, проведених у 1998 - 2000 рр. серед призовної молоді та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, основним джерелом інформації про контрактну службу в армії та на флоті для них служить особистий досвід і друзі, які вже пройшли армійську службу. Тільки невелика частина опитаних (близько 20 %) одержувала ці відомості від своїх батьків і родичів. З умовами укладення контракту на військову службу і порядком її проходження добре були ознайомлені тільки 29 % опитаних військовослужбовців, 39 % мали деяке віддалене уявлення про неї, а кожен четвертий взагалі про контрактну службу нічого не знав. Переважаючими мотивами вступу солдатів і сержантів на військову службу за контрактом виступали міркування матеріального і прагматичного характеру.

Велика частина опитаних розглядала службу за контрактом тільки як джерело існування та отримання матеріальних благ. Серед очікуваних від служби „дивідендів” були названі: можливість добре заробляти, одержати квартиру, придбати престижну професію і т. п.

Характерно, що 45 % військовослужбовців, бажаючих вступити на військову службу за контрактом, заявили, що згодні й готові підписати контракт тільки при виконанні командуванням ряду умов. До них відносяться: окреме мешкання на території частини від військовослужбовців, що проходять службу за призовом, можливість харчуватися за платню в окремій їдальні, безперешкодний вихід з розташування частини, надання службової квартири військовослужбовцям, що мають сім’ ю.

Разом з тим, майже половина опитаних не схильна розглядати добровільну військову службу як свою майбутню професію. Постійні затримки виплат грошового постачання, його невеликий об’єм, нереалізованість соціальних пільг і гарантій робили військову службу за контрактом все менш привабливою як серед військовослужбовців за призовом, так і серед цивільної молоді.

У ході опитування з’ ясувалося, що кожний третій військовослужбовець пов’зував вступ на військову службу за контрактом з можливістю підвищити освіту. Зокрема, хотіли б здобути освіту у вищому навчальному закладі 20 % опитаних, у вищому військовому училищі - 11 %, на курсах з вивчення іноземних мов - 11 %, в технікумі - 9 % і 36 % - на курсах по підготовці фахівців з престижної цивільної спеціальності.

Найбільшою популярністю серед військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, користувалася контрактна служба.

Про привабливість військової служби за контрактом в армії свідчить той факт, що 18,2 % опитаних військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, хотіли б укласти з командуванням своїх військових частин (кораблів) контракт на військову службу. Серед тих військовослужбовців, хто віддає перевагу контрактній службі, бажаючих продовжити військову службу на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу за контрактом 27,5 %.

Побічно про привабливість військової служби за контрактом свідчать також прагнення кожного десятого військовослужбовця, що проходять військову службу за призовом, продовжити службу збройних силах у званні офіцера або прапорщика (мічмана).

Серед потенційних добровольців виділяються дві найбільш численні групи, які розрізняються за характером свого ставлення до військової служби за контрактом. Перша - це ті, хто хотів би за рахунок служби за контрактом вирішити свої матеріальні проблеми. Друга - ті, кого приваблює романтика військової служби, кар’єра військовослужбовця. Немало й тих, хто прагне випробувати себе в складній обстановці, перевірити свій характер. Друга категорія молодих людей з урахуванням їх самовідданої та безкорисливої відданості службі найкраща для поповнення армійських і флотських рядів.

25 серпня 2003 року уряд Російської Федерації прийняв ухвалу № 523 Про Федеральну Цільову Програму „Перехід до комплектування військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом, деяких з’єднань і військових частин” на 2004 - 2007 роки (у ред. Ухвали Уряду РФ від 21. 07. 2004 № 364) Федеральна цільова програма переходу на контрактну службу враховує нинішні можливості країни та спирається на середньострокову програму соціально-економічного розвитку Росії в 2005 - 2008 роках. У підготовці матеріалів для ФЦП брали участь фахівці Міноборони, Мінекономрозвитку, Мінфіну, інших міністерств і відомств. Об’єднана робоча група безпосередньо у військах вивчила стан з’ єднань і військових частин постійної готовності, а також виробила оцінку витрат, пов’язаних з переходом на комплектування армії військовослужбовцями за контрактом.

Ретельні розрахунки фахівців різних відомств допомогли уникнути помилок у розробці Федеральної цільової програми.

На виконання ФЦП Міноборони спочатку просило 139,3 мільярдів рублів.

У усіх силових структурах в період з 2004 по 2007 рік на новий спосіб комплектування планувалося перевести 209 з’єднань, військових частин і формувань (176 тис. чол.); в їх числі 91 військову частину Міноборони, 83 прикордонних Військ ФСБ, 5 внутрішних військ МВС і 28 частин Федеральної служби залізничних військ.

У Міністерстві оборони до 2007 року на контрактну основу збиралися перевести ряд частин постійної готовності (155,3 тис. чол. ).

Проте Мінфін Росії виділив після узгодження зі всіма силовими відомствами майже на 50 млрд менше (79,1 млрд рублів). Економія коштів відбулася за рахунок спецбуду і Федеральної служби залізничних військ. Їх просто виключили із загального плану переходу на контрактний спосіб комплектування.

Після внесених Мінфіном РФ змін і уточнень Програмою передбачалося перевести протягом 2004 - 2007 років на новий спосіб комплектування 80 з’єднань і військових частин, в яких служитимуть 147,6 тис. контрактників. Зокрема в Міноборони РФ - 72 з’єднання та військові частини (133,4 тис. солдатів, матросів, сержантів і старшин), в Прикордонній службі ФСБ РФ - 3 військові формування (4,4 тис. контрактників), у внутрішніх військах МВС - 5 формувань (9,7 тис. чол. ).

В остаточному варіанті програма часткового переходу рядового та сержантського складу на контрактну основу відповідала фінансово- економічним можливостям країни. Усього передбачені витрати в сумі близько 79,1 млрд рублів. Зокрема 68,4 млрд рублів складуть витрати, пов’язані з переходом ряду частин Збройних Сил РФ на новий спосіб комплектування. З них 54,5 млрд рублів буде витрачено за напрямом „Соціальне забезпечення і підвищення привабливості військової служби за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами і сержантами”. Це найбільша стаття витрат. Для порівняння - за напрямом „Вдосконалення бойової готовності військових частин, що переводяться на новий спосіб комплектування” буде витрачено майже в чотири рази менше. І це недивно, адже потенційний солдат за наймом вибере військову службу скоріш за все з меркантильних причин.

Основні завдання Федеральної Цільової Програми:

забезпечення переходу до професійної армії на основі комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, в з’ єднаннях і військових частинах постійної готовності Збройних Сил Російської Федерації, військових частинах прикордонних військ і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації;

поетапний перехід цих з’ єднань і військових частин на комплектування військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом, військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, і відповідне коректування системи підготовки та накопичення мобілізаційних людських ресурсів;

вдосконалення бойової готовності вказаних з’єднань і військових частин за рахунок підвищення рівня бойової підготовки та професійної майстерності військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом.

Термін реалізації Програми - 2004 - 2007 роки.

У 2004 році в Збройних Силах Росії „при зброї” перебувало 120 000 чоловік. З них проходило службу за контрактом приблизно 140 000 чоловік.

До 2008 року, тобто до закінчення реалізації Федеральної цільової програми, їх загальна чисельність повинна була зрости до 300 000 чоловік.

Основні заходи Програми:

зміна умов розквартирування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, в з’ єднаннях і військових частинах постійної готовності Збройних Сил Російської Федерації, військових частинах прикордонних військ і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації;
досягнення нормативного рівня бойової підготовки і матеріально-технічного забезпечення цих з’єднань і військових частин;

створення умов для стійкого функціонування системи комплектування Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами;
підтримка технічної оснащеності вказаних з’єднань і військових частин.

Сподівані результати реалізації Програми:

забезпечення умов для комплектування до 2007 року військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, в з’ єднаннях і військових частинах постійної готовності Збройних Сил Російської Федерації, військових частинах прикордонних військ і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації;
планомірне заміщення військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, в цих з’ єднаннях і військових частинах (у першу чергу у військових частинах, що виконують завдання і (або) дислоковані в „гарячих точках”);
створення умов для укладення перших контрактів з громадянами, які вступають на військову службу за контрактом на військові посади, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, у вказаних з’єднаннях і військових частинах, і збільшення чисельності військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом на цих посадах, з 22,1 тис. чол. до 147 578 тис. чол.;
зниження незадоволеності, що склалася в суспільстві, існуючою системою комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом, Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів, і направленням цих військовослужбовців на проходження військової служби в „гарячих точках”;
створення передумов для скорочення з 2008 року терміну військової служби за призовом до одного року.

Наголошується, що необхідність професіоналізації військової служби в Росії обумовлена тим, що в політичних, економічних і демографічних умовах, що склалися, необхідно вдосконалювати систему комплектування збройних сил, інших військ, військових формувань і органів шляхом першочергового переходу до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, в з’ єднаннях і військових частинах постійної готовності збройних сил, військових частинах прикордонних військ і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Надалі необхідно з урахуванням економічних і соціально-демографічних умов розповсюдити такий спосіб комплектування на всі збройні сили, інші війська, військові формування та органи.

Програма реалізується за такими двома напрямами: соціальне забезпечення і підвищення привабливості військової служби за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами і сержантами; вдосконалення бойової готовності військових частин, що переводяться на новий спосіб комплектування.

Реалізація вказаних напрямів забезпечується шляхом зміни умов розквартирування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами та сержантами, у військових частинах, що переводяться на новий спосіб комплектування; зміни соціального статусу і матеріального положення військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом на військових посадах у військових частинах.

Заходи програми, спрямовані на зміну умов розквартирування військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, передбачають:

реконструкцію (переобладнання) казарм у військові гуртожитки спрощеного типу;
будівництво нових військових гуртожитків;

приведення об’ єктів казармової зони у відповідність до встановлених норм;
розвиток соціальної та інженерної інфраструктури для забезпечення функціонування об’ єктів казармової зони, які існують і вводяться в експлуатацію.

Відповідно до Федеральної цільової програми більше 65 тисяч контрактників протягом 2004 - 2007 років мали одержати місце в гуртожитках спрощеного типу. У цьому тимчасовому домі на кожного військовослужбовця планувалося приблизно 13 кв.м. Ще майже 56 тисяч чоловік планувалося розмістити в комфортабельніших гуртожитках, як записано в програмі, „з житловими осередками” (тут на кожного вже по 14 кв.м.).

Передбачається підготувати до заселення контрактниками відповідно 420 і 333 гуртожитки. Загальні витрати на створення житлового фонду для безквартирних, несімейних військовослужбовців складуть більше 13 млрд рублів. Це значить що особовий склад розмістять в окремих кімнатах по 3 - 4 або 6 - 8 чоловік. Але принципова відмінність спрощених гуртожитків від комфортабельних полягатиме в розташуванні блоку санітарно-побутових приміщень. У першому випадку його зроблять спільним для всього підрозділу. У другому - блоком буде обладнаний кожен житловий комплекс.

Для військовослужбовців, що мають сім’ї, программою передбачена виплата компенсації за наймання житла у розмірі 400 руб. щомісячно.

Як вважає заступник начальника управління Головного організаційно- мобілізаційного управління Генерального штабу ЗС РФ генерал-майор Володимир Константинов, найбільш гострим і витратним у збройних силах залишається житлове питання. У зв’язку з недостатнім фінансуванням житлового будівництва російська армія прагне приймати добровольців у військові частини, дислоковані поблизу їх місця проживання. Тому майже половина (45 %) військовослужбовців за контрактом проживає у власних квартирах (37 %) або у родичів (8 %). Інша половина військовослужбовців цієї категорії проживає в казармах (11 %) і переобладнаних казармах кубрикового типу (2 %), в гуртожитках і готелях (9 %), на службовій жилплощі Міноборони - в квартирах (21 %). Майже кожен десятий військовослужбовець за контрактом (12 %) знімає житло, одержуючи від Міністерства оборони грошову компенсацію за наймання житла [24].

Заходи програми, направлені на забезпечення привабливості військовоїслужби за контрактом, передбачають:

виплату диференційованої надбавки за особливі умови бойової підготовки;
виплату компенсації за наймання житла за встановленими законодавством Російської Федерації нормами для військовослужбовців, що мають сім’ї;
доведення до встановлених законодавством Російської Федерації норм рівня забезпеченості вказаних військовослужбовців речовим майном;
забезпечення реалізації прав вказаних військовослужбовців: на медичне забезпечення, зокрема встановлення щомісячних компенсацій за санаторно-курортне лікування; на оплату проїзду військовослужбовців і членів їх сімей до нового місця служби, зокрема виплата щомісячних компенсацій за витрати на проїзд до місця проведення відпустки | відпуску і назад;
стимулювання виконання бойових завдань і завдань бойової підготовки в особливих (польових) умовах; надання права на отримання безкоштовної вищої або середньої спеціальної освіти.

Для залучення на військову службу за контрактом громадян, які перебувають у запасі, і військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, а також для створення позитивного образу воїна-контрактника організовано широкомасштабне інформаційне забезпечення заходів програми. Керування цією роботою здійснює служба кадрової та виховної роботи Міністерства оборони РФ через Головне управління виховної роботи ЗС РФ зокрема, ГУВРом заплановано і здійснюється:

нарощування виробництва і збільшення ефірного часу для розміщення рекламних роликів на каналах центрального телебачення;
передача рекламних роликів військовим округам для показу на регіональному телебаченні;
розширення виробництва банерів та інших видів зовнішньої реклами (включаючи рекламу на транспорті), що популяризують військову службу за контрактом;
посилення агітаційно-пропагандистської роботи й військово- рекламної діяльності у військах (силах) серед військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, і у військових комісаріатах - серед громадян, які перебувають у запасі.

Основна інформаційно-рекламна структура Міноборони Росії - Агентство „Воєнінформ” здійснює випуск широкого асортименту актуальної продукції сучасного дизайну;

довідники з усіх з’ єднань і військових частин, що переводяться на комплектування військовослужбовцями за контрактом;
адресні рекламні матеріали (буклети, плакати) про військову службу за контрактом в конкретних з’ єднаннях і військових частинах;
інформаційно-рекламні комплекти (буклети, плакати) про умови укладання контрактів і проходження військової служби за контрактом іноземними громадянами;
рекламні відеоролики, фотовиставки;
банери з урахуванням специфіки конкретних з’ єднань і військових частин;
сувенірні вироби з рекламою військової служби за контрактом у Сухопутних військах, ВДВ, морській піхоті ВМФ (вимпели, ручки, футболки, кухлі, кишенькові календарі).

В організації інформаційної роботи використовуються сучасні засоби й технології не тільки органів виховної роботи, але й центральних, а також регіональних засобів масової інформації.

Наприклад, в Приволжсько-уральському військовому окрузі протягом 2004 року через ЗМІ широко роз’яснювалися документи чинного законодавства, що регламентують порядок проходження військової служби за контрактом і соціальні гарантії, пільги та компенсації щодо військовослужбовців-контрактників. На телебаченні та радіо пройшли виступи представників командування військових частин, що переводяться на контрактний спосіб комплектування. Про хід ФЦП у цьому військовому окрузі було опубліковано 348 матеріалов у центральних і регіональних друкованих ЗМІ, випущено 97 сюжетів на телеканалах [25].

Сьогодні розроблені й вимоги, що висуваються до громадян, які вступають на військову службу за контрактом. Вони передбачають, що громадянин, який вступає на військову службу за контрактом, повинен відповідати медичним і професійно-психологічним вимогам військової служби до конкретних військово-облікових спеціальностей.

Для визначення відповідності громадянина встановленим вимогам проводяться медичний огляд і заходи щодо професійного психологічного відбору. Медичний огляд громадян проводиться відповідно до Положення| про військово-лікарську експертизу. За результатами медичного огляду дається висновок про придатність громадянина до військової] воєнно служби відповідно до пункту 2 статті 30 чинного Федерального закону.

На військову службу за контрактом може бути прийнятий громадянин, визнаний придатним до військової служби або придатним до військової служби з незначними обмеженнями.

Заходи щодо професійного психологічного відбору проводяться відповідними фахівцями згідно з Положенням про порядок проходження військової служби. За наслідками професійно-психологічного відбору виноситься один з таких висновків про професійну придатність громадянина до військово служби за контрактом на конкретних військових посадах: рекомендується в першу чергу - перша категорія, рекомендується - друга категорія, рекомендується умовно - третя категорія, не рекомендується - четверта категорія. На військову службу за контрактом не може бути прийнятий громадянин, віднесений за результатами професійного психологічного відбору до четвертої категорії професійної придатності.

Громадянин, який вступає на військову службу за контрактом, окрім загальних вимог також повинен відповідати вимогам щодо рівня: освіти, професійної підготовки, фізичної підготовки.

Вимоги встановлюються міністром оборони Російської Федерації або керівником федерального органу виконавчої влади, в якому відповідним федеральним законом передбачена військова служба.

Окрім цього, відповідним документом передбачено, що для тих, хто вступив на військову службу за контрактом на військові посади, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами (за винятком тих, хто навчається у військових освітніх заккладах професійної освіти), з метою перевірки їх відповідності вимогам Федеральних законів, загальновійськових статутів та інших нормативних правових актів Російської Федерації, які визначають загальні, посадові та спеціальні обов’язки військовослужбовців, встановлюється випробування строком три місяці. У строк випробування не зараховуються періоди, коли військовослужбовець фактично був відсутній у військовій частині або місці військової служби.

Військовослужбовцю до закінчення терміну випробування чергове військов звання не присвоюється. Якщо протягом терміну випробування командирами (начальниками) буде встановлено, що військовослужбовець не відповідає вимогам федеральних законів, загальновійськових статутів та інших нормативних правових актів Російської Федерації, він визнається таким, що не пройшов випробування, і звільняється з військової служби, або йде для проходження військової служби за призовом. Це положення встановлене певним законом. Після успішного закінчення терміну випробування військовослужбовець вважається таким, що витримав випробування, і продовжує військову службу.

Порядок відбору кандидатів з громадян на військову службу за контрактом передбачає ряд спеціальних процедур: громадянин, який виявив бажання вступити на військову службу за контрактом, подає заяву у військовий комісаріат, де він перебуває на військовому обліку (якщо він не перебуває на військовому обліку - у військовий комісаріат за місцем проживання), або у військову частину.

Громадянин, який проживає за межами Російської Федерації та виявив бажання вступити на військову службу за контрактом, подає заяву у військови| комісаріат суб’єкта Російської Федерації або у військову частину, дислоковану в місці його мешкання [26].

У Російській Федерації передбачена можливість прийому іноземних громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до Федерального Закону „Про військовий обов’язок і військову службу” іноземні громадяни у віці від 18 до 30 років, які законно перебувають на території Російської Федерації та володіють російською мовою, можуть укласти перший контракт про проходження військової служби на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях і органах строком на п’ять років.

Після закінчення терміну першого контракту військовослужбовці, які є іноземними громадянами та не прийняли російське громадянство, звільняються з військової|воєнної| служби.

Громадяни держав, що входили до складу СРСР, після трьох років військової служби за контрактом при продовженні служби в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях або в органах, мають право подати заяву про надання їм російського громадянства і після його прийняття користуватимуться всіма правами як громадяни Російської Федерації та зможуть при бажанні | продовжити військову службу.

Іноземні громадяни проходять військову службу за контрактом відповідно до Переліку військових посад солдатів і сержантів, що підлягають заміщенню військовослужбовцями - іноземними громадянами, і Переліку з’єднань і військових частин, в яких можуть проходити військову службу за контрактом іноземні громадяни.

Це в основному загальновійськові з’ єднання і військові частини постійної готовності, що дислокуються на території Російської Федерації. Військовослужбовці - іноземні громадяни розміщуються на весь термін військової служби в гуртожитках у військових частинах (військових містечках) і не мають права на забезпечення житловими приміщеннями для постійного мешкання, отримання земельних ділянок, права на навчання у військових освітніх установах. Пільги членам їх сімей (підйомна допомога, житлові приміщення, санаторно-курортне лікування, безкоштовний проїзд до місця проведення відпустки) не надаються.

З отриманням російського громадянства на них розповсюджуватимуться пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців - громадян Російської Федерації.

Відбір іноземних громадян на військову службу за контрактом, їх медичний огляд проводяться у військових комісаріатах суб’єктів Російської Федерації.

Іноземному громадянину, який виявив бажання вступити на військову службу за контрактом, необхідно:

законно перебувати на території Російської Федерації, тобто мати документ, що засвідчує особу, міграційну карту, відмітку органу прикордонного контролю про в’їзд у Російську Федерацію, або дозвіл на тимчасове мешкання, або свідоцтво про проживання;
реєструватися за місцем перебування в територіальному органі федерального органу виконавчої влади, що відає питаннями внутрішніх справ;
звернутися у військовий комісаріат суб´єкта Російської Федерації із заявою про бажання проходити військову службу за контрактом в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях або органах.

Військовий комісаріат суб’єкта Російської Федерації реєструє і приймає до розгляду заяви іноземних громадян, які виявили бажання вступити на військову службу за контрактом.

Військовий комісар розглядає прийняту заяву протягом місяця і дає вказівки про проведення медичного огляду кандидата; про проведення з ним заходів щодо професійно-психологічного відбору; про перевірку відповідності рівня його освіти, професійної та фізичної підготовки вимогам, встановленим для прийому на військову службу за контрактом. Кандидат в необхідних випадках в установленому порядку проходить процедуру оформлення допуску до відомостей, які є державною таємницею [27].

Після розробки конкретного плану реалізації програми переходу на комплектування збройних сил військовослужбовцями за контрактом, почалася| практична робота у військах. Була проведена велика підготовча робота. Головнокомандуючий сухопутними військами - заступник міністра оборони Російської Федерації генерал армії Микола Годувальников відзначив, що в сухопутних військах ґрунтовно і напружено готуються до переходу ряду з’єднаньі частин на новий принцип комплектування.

По-перше, уважно і всебічно вивчений досвід, накопичений у попередні роки з комплектування посад солдатів і сержантів військовослужбовцями за контрактом, зокрема, в миротворчих формуваннях, частинах 201-ї мотострілкової дивізії, підрозділах, що брали участь в антітерористичних операціях у Північно-Кавказькому регіоні.

По-друге, з урахуванням майбутніх завдань у війська були направлені методичні вказівки щодо прийому на контрактну службу військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, та із запасу. Протягом півроку всі службові особи, і перш за все з’єднань і частин, що підлягають переходу на комплектування за контрактом, змогли вивчити методичні основи роботи в нових умовах і підготувати відповідну матеріальну базу.

Перевірки, проведені комісіями Главкомату і Головного штабу сухопутних військ, показали, що ця робота дала позитивний результат.

Робота в сухопутних військах починалася не з нуля. Наприклад, в частинах постійної бойової готовності Північно-Кавказького військового округу приблизно кожен дев’ятий військовослужбовець з усіх солдатів і сержантів - контрактник. У той же час, протягом трьох з половиною років необхідно було перевести на контракт 147 тисяч посад сержантів і солдатів. Завдань | подібного масштабу Збройним Силам Російської Федерації вирішувати ще не доводилося [28].

Що стосується проблем, які можуть виникнути при виконанні Програми, то в числі перших військові експерти називають фінансову проблему.

На думку командувача Сухопутних військ, проблеми фінансування заходів, пов’язаних з переходом на новий принцип комплектування, можна умовно поділити на дві великі групи. Вирішення одних проблем виключно в компетенції законодавчої і виконавчої влад і залежить багато в чому від фінансових можливостей держави. Всі виникаючі питання в основному знімаються при підготовці та ухваленні бюджету країни.

Вирішення ж іншої групи проблем цілком залежить від ефективної діяльності усіх без винятку органів військового управління, командувачів, командирів, штабів, військових

комісаріатів; від уміння кожного грамотно розпорядитися на своєму місці фінансовими і матеріальними коштами, що виділяються. Для цього необхідно створити ефективну систему відбору кандидатів на військову службу за контрактом та їх подальшої підготовки.

Необхідно вирішити три основні завдання.

Перше - облік, навчання та поповнення резерву майбутніх контрактників. Друге - відбір кандидатів і їх оформлення на військову службу. Третє - організація прийому контрактників безпосередньо у військових частинах та їх професійна підготовка.

Усі вони взаємообумовлені, а тому будь-які помилки, недоліки, непродуманість у вирішенні хоча б одного з них неминуче спричинять негативні наслідки, зокрема матеріального, фінансового характеру.

Аналіз роботи, що проводився в ході експерименту в 76-й повітрянодесантній дивізії показав, що окремі кандидати, відібрані для служби в цьому з’єднанні, відмовлялися від підписання контракту і поверталися до місця проживання. Умови майбутньої служби не відповідали їх сподіванням. Помилки, допущені при відборі кандидатів на військову службу, спричинили затягування виконання поставлених завдань |, невиправдані матеріальні витрати на організацію перевезення людей, їх побуту і харчуванн. Якщо зіставити масштаби експерименту й Федеральної програми, стає очевидною висока ціна подібних помилок. Саме тому потрібна надійна система роботи, в основі якої повинні бути струнка нормативна база і персональна відповідальність посадових осіб.

У сухопутних військах планувалося, що серед перших на новий принцип комплектування переводитиметься 42-га мотострілкова дивізія, яка розквартирована в Чечні. На думку командувача сухопутних війсь, грошове забезпечення контрактників дозволить зробити службу за контрактом привабливою для солдатів і сержантів. Для рядового першого року служби грошове забезпечення планувалося у розмірі 10 тисяч рублів, для сержанта - командира відділення або розрахунку - більше 11 тисяч рублів. Якщо приплюсувати до цього встановлені надбавки за особливі умови, складність і напруженість, на місяць вийде близько 15 тисяч рублів. Більш того, служба в збройних силах за контрактом передбачає пакет вагомих соціальних гарантій:

службову або тимчасову житлову площу з постановкою на чергу для отримання постійного житла;
можливість безкоштовного навчання у вищих навчальних закладах, а також (за умови ухвалення нового закону) прийом поза конкурсом;
оплачувану щорічну відпустку від 30 до 60 діб (залежно від вислуги років) з виплатою грошової компенсації за проїзд до місця відпусткий назад;
можливість виходу на пенсію після 20 років вислуги в пільговому численні;
пільгове санаторне-курортне лікування та медичне обслуговування.

Якщо зіставити наведені приклади з середнім рівнем зарплати по країні, привабливість військової служби стає цілком очевидною.

У Чечні умови служби особливі, і природно, військовослужбовці там мають більше грошове утримання. В інших регіонах виплати будуть менше. За один рік служби за контрактом військовослужбовець зможе одержувати в середньому близько 6 тисяч рублів. Крім того, виплачуються підйомна допомога на військовослужбовця і членів його сім’ї, компенсація за санаторно- курортне лікування, оплачується проїзд до місця проведення відпустки| і назад. Є й інші виплати, передбачені російським законодавством.

При відборі кандидатів враховуватимуть стан здоров’я, освітній рівень, здатність до виконання обов’язків з вибраної спеціальності - основні критерії, за якими оцінюватиметься можливість кандидатів проходит військову службу за контрактом.

Питаннями відбору займатимуться спеціально підготовлені підрозділи, які в своїй роботі керуватимуться нормативами, встановленими для військово- лікарських комісій і комісій професійно-психологічного відбору. Вивчаючи кандидатів, комісії профвідбору звертатимуть увагу й на такі характеристики, як мотиви, за якими прийнято рішення підписати контракт. Важливе значення має які пріоритети у того чи іншого кандидата, чим він керувався при виборі

144

життєвого шляху. Бажання знайти певний матеріальний достаток у даному випадку - важливий чинник. Проте можливість заробляти гроші відіграє далеко не визначальну роль при вирішенні людини добровільно вступити на службу в армію.

Є ще й інші мотиви, такі, наприклад, як бажання стати професійним захисником Вітчизни, зробити військову кар’єру, реалізувати свої командирські амбіції, досконало оволодіти тією чи іншою бойовою спеціальністю. Саме такі якісні параметри повинні визначати внутрішній стан майбутніх контрактників. Вони цілком можуть стати етичним стрижнем оновленої армії, рушійною силою її розвитку та професіоналізації.

Для вивчення особливостей переходу на контрактну службу на базі псковської дивізії був проведений експеримент. З 1 вересня 2002 року по 23 грудня 2003 року на базі 76-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, що дислокується в Пскові, за дорученням Президента Російської Федерації та Уряду РФ проводився практичний експеримент з формування з’єднання, яке комплектувалося переважно військовослужбовцями, що проходять військову сужбу за контрактом.

Про підсумки виконаної роботи розповів генерал-лейтенант Олександр Колмаков, командувач повітряно-десантними військами. Він відзначав, що мета експерименту - практична перевірка відповідності заходів, що вживаються, і проведених розрахунків робіт до переходу з’ єднан і військових частин| Збройних Сил РФ до комплектування військових посад сержантів і солдатів переважно військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом [29].

Комплектування з’єднання було організовано за трьома напрямами: з військовослужбовців запасу у військових комісаріатах суб’єктів Російської Федерації; з військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, у військових частинах видів і родів військ Збройних Сил РФ; з військовослужбовців з’єднань і військових частин ВДВ. На початковій стадії експерименту виявилося, що потенційні кандидати не виявляють великої зацікавленості в укладенні контрактів. Причинами тому були невисоке грошове забезпечення та перспектива проживати досит довгий термін в наметах, оскільки робота з комплектування велася, по суті, одночасно із створенням в дивізії необхідної інфраструктури. Позначалася й недосконалість регламентування робочого часу сержантів і солдатів-контрактників, недостатнє соціальне стимулювання проходження служби за контрактом. Для вирішення цих базових проблем довелося прискорено приймати цілий ряд заходів.

З другої половини 2002 року почалися будівельні та ремонтно-відновні роботи з облаштування з’єднання. Урядом РФ за програмою експерименту на проведення цих робіт було виділено 1,88 млрд рублів, зокрема в 2002 році - 606 млн, у 2003 році - 1,27 млрд рублів. Для розміщення солдатів і сержантів були проведені реконструкція та капітальний ремонт існуючих казарм, знов побудовано 4 солдатські гуртожитки на 480 військовослужбовців кожний. Було виділено і заселено 217 службових квартир.

Щоб зменшити відрив особового складу від бойової підготовки, в штати дивізії були введен додаткові посади цивільного (обслуговуючого) персоналу. На сьогоднішній день створена інфраструктура дозволяє забезпечити задовільні умови для життя й побуту особового складу.

Відповідно до рішення Мністра оборони проводиться експеримент з передачі функцій харчування воїнів-контрактників підприємствам військової торгівлі. З 16 грудня 2003 року таким чином організовано харчування особового складу в їдальні артилерійського полку дивізії. За тією же схемою було налагоджено харчування особового складу в інших частинах, що, між іншим, позбавило дивізію ще однієї проблеми - постійного браку цивільного персоналу, який украй важко набирати через низькі ставки заробітної платні.

Що ж до головного завдання з’ єднання - повсякденного навчання особового складу, - то із зими 2003 року воно організовано за новою „Програмою бойової підготовки парашутно-десантних підрозділів повітрянодесантних військ, укомплектованих військовослужбовцями за контрактом”, розробленою командуванням ВДВ.

Загалом можна зробити висновок, що мета експерименту в дивізії Пскова досягнута. Його результати:

розроблена методика роботи з комплектування з’єднань і військових частин військовослужбовцями за контрактом;
виявлені основні проблеми при переході на контрактну систему комплектування та визначені шляхи їх вирішення;
визначена необхідність цілеспрямованої підготовки офіцерського складу (починаючи з навчання у вузі) для роботи з військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом.

Виникаючі в ході експерименту проблеми і знайдені шляхи їх вирішення дали багатий матеріал і були враховані при розробці Федеральної цільової програми з переходу до комплектування посад з’єднань і військових частин військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом.

Дивізії, бригади, полки комплектуватимуться в основному сержантами та солдатами, які прослужили за призовом від 6 до 18 місяців у військових частинах, що переводяться на новий спосіб комплектування. Вирішення ж завдань по набору на контракт військовослужбовців, що закінчують службу в збройних силах, а також громадян, що перебувають у запасі, потребуватиме додаткових заходів підвищення привабливості військової служби.

23 грудня 2003 року 76-ту гвардійську повітряно-десантну дивізію відвідав міністр оборони РФ Сергій Іванов. Він офіційно оголосив, що експеримент зі створення з’єднання на контрактній основі закінчений, причому закінчений успішно. Дивізія повністю вкомплектована солдатами та сержантами, що проходять військову службу за контрактом, створені відповідні умови для їх повсякденного життя й діяльності.

Експеримент в дивізії Пскова підтвердив, що питання переходу до професійної армії в країні дійсно назріло. Від того, в чиїх руках буде сучасне озброєння, хто і як виконуватиме завдання в контртерористичних, спеціальних і миротворчих операціях, залежать мир і спокій російських громадян, обороноздатність держави.

Процес переходу на комплектування всіх Збройних Сил Росії на контрактній основі складний, тривалий, потребує значних фінансових і матеріальних витрат. Очевидно, що поспіх тут може тільки нашкодити, а у разі невдачі - дискредитувати й саму ідею професіоналізації армії.

Досвід, набутий в ході експерименту в дивізії Пскова, та зроблені висновки дозволять використовувати всі позитивні напрацювання надалі. І, зрозуміло, це дозволить не повторити помилок, які можуть утруднити комплектування військ на контрактній основі.

З’ єднання і частини постійної готовності Північно-Кавказського військового округу першими у збройних силах почали переводити на принцип контрактного комплектування. 42-га гвардійська мотострілецька

дивізія, дислокована в Чеченській Республіці, значною мірою вже вкомплектована воїнами-контрактниками. Про те, як йде цей процес, розповів командувач військами ПКВО генерал армії Володимир Болдирев [28].

Він відзначив, що експеримент, проведений на базі 76-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, виявив багато „підводних каменів”, які при теоретичних міркуваннях і розробці програми було видно. Це стосуються не тільки соціальних аспектів.

Стало зрозумілим, що для ефективного бойового навчання та роботи однієї тільки грошової мотивації та перспективи отримання службового житла недостатньо. Необхідна нова система морально-політичного виховання військовослужбовців і ретельний відбір кандидатів.

Крім того, створення по-справжньому професійної армії неможливе без формування підготовленого корпусу сержантів-контрактників. Це завдання, що потребує першочергової уваги.

Враховуючи досвід 76-ї гвардійської ВДД, у 42-й гвардійській мотострілецькій дивізії пішли далі. Безпосередньо у Чеченській Республіці був створений окружний навчальний центр, в якому навчаються контрактники, що прибувають служити в 42-у гвардійську мотострілецьку дивізію. Кожен відібраний військовослужбовець проходить в цьому центрі обов´язковий курс підготовки - освіжає в пам’яті або одержує нові знання за обраною військовою спеціальністю. Найголовніше те, що безпосередньо з контрактниками працюють їх майбутні командири. У результаті у військові частини, які дислоковані в Чечні на постійній основі, після випуску з навчального центру приходять не одиночні солдати-контрактники, а сформовані підрозділи: взвод, рота, батальйон.

Для відбору кандидатів у контрактники в окрузі були створені відповідні групи офіцерів. Причому вони проводять відбір не тільки у СКВО, але й виїжджають в інші округи - з тим, щоб на місці, у військкоматі або у військовій частині, визначитися щодо кожної конкретної кандидатури потенційного контрактника. Схема дій така: приїхали, відібрали, сформували команду, яка потім відправляється безпосередньо до Чечні у навчальний центр.

Такий підхід дозволяє на початковій стадії уникнути істотних кадрових промахів.

Відповідно до плану-графіка переходу з’єднань і військових частин постійної готовності на новий спосіб комплектування у 2004 - 2007 роках передбачалося вкомплектувати контрактниками 20 з’єднань і військових частин ПКВО.

За наслідками призову видно, що сучасний призовний контингент за багатьма показниками вельми слабо відповідає вимогам військової служби.

Сьогодні є з кого вибирати. Бажаючих служити в 42-й дивізії досить багато. Основні критерії - фізичне та моральне здоров’я, військова підготовка, освіта. Чим вище рівень підготовки, тим відповідно менше втрат. Кожен десятий потенційний контрактник з тих чи інших причин не проходить відбір. Судимих і громадян, що мають приводи в міліцію, забраковують на етапі ознайомлення з особистими справами. У них немає шансів потрапити в професійну армію. Безумовно, пріоритет надається людям, які побували в гарячих точках. Більшість контрактників, що пройшли відбір, мають чітку мету в житті, вони зробили цілком усвідомлений вибір і відповідають за свої вчинки [30].

Що стосується соціальних пільг і грошового утримання, то в Чечні рядовий-контрактник одержує мінімум п’ ятнадцять тисяч рублів, сержант - приблизно на тисячу більше. Солдат-контрактник у 42-й дивізії за рік одержує приблизно 200 тисяч рублів.

Усі військовослужбовці, і контрактники зокрема, застраховані. Створена система гарантованих страхових виплат сім’ям загиблих, пораненим і потерпілим військовослужбовцям. Кожна людина, яка одягла військову форму, підлягає обов’язковому державному страхуванню. У разі загибелі військовослужбовця - контрактника його сім’я одержить близько 250 тисяч рублів. Витрати по доставці тіла загиблого до місця поховання, всі необхідні та пов’язані з похоронами ритуальні процедури, аж до установки пам’ятника, - турбота держави.

Професійна армія - дороге задоволення. Швидко її не створиш. Підготовка кадрів, гідне грошове постачання, житло, інфраструктура, технічне переоснащення збройних сил, введення в дію механізму, що забезпечує дотримання соціальних гарантій військовослужбовцям-контрактникам, - все це потребує величезних коштів і часу.

Сьогодні в Росії з’являються й думки про неможливість виконання Програми переходу на контрактний принцип комплектування [31 - 36].

Перехід армії на контракт „по-іванівські” - це профанація загальної ідеї. Міністру оборони був направлений лист за підписом голови Міжрегіональної суспільної організації військових пенсіонерів та інвалідів військової служби полковника у відставці Віталія Мешика. Від імені колег він дивується позицією і поспіхом міністра відносно створення професійної армії. Він вважає, що контрактний спосіб комплектування тільки тоді має сенс - коли набір здійснюється на конкурсній основі, коли одного вибирають з 10, а краще з 20 бажаючих служити.

Адже й набирати особливо ні з кого. Такий приклад: за два з половиною місяці 2005 року військові комісаріати області Самари мали можливість призвати на військову службу за контрактом лише 16 громадян, хоча тільки для комплектування частин постійної готовності належало набрати 230 чоловік. І це при тому, що область Самари має потенційно високі можливості для призову контрактників: за чисельністю населення вона займає 11-те (з 89) місце в Росії (3 млн 217 тис. чол.), тут високий рівень безробіття - тільки офіційно зареєстрованих безробітних

34,5 тис. чол., з яких не менше половини - молоді чоловіки у віці від 18 до 35 років.

Деякі експерти вже сьогодні схиляються до того, що можлива доповідь Міністра оборони у 2008 році про завершення переходу армії на контракт виявиться суцільним блефом [37].

Перш за все, викликає занепокоєння забезпечення соціального захисту військовослужбовців.

Аналіз поправок, внесених Державною Думою в закони, що стосуються військовослужбовців, показує: вся система нормативного забезпечення соціального захисту військовослужбовців дуже деформована. За два останні роки скасовано, змінено і припинено 22 положення законодавства про права військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей. Скасовані 4 правові норми, змінені в бік погіршення - 5, припинено дію - 13.

Найбільшим змінам піддався Федеральний Закон „Про статус військовослужбовців”, що має колосальне навантаження у сфері мотивації військової служби. Закон практично вихолощений і потребує ухвалення нової редакції. Найбільш важливі статті, які скасовані Державною Думою: пункт 2, ст.13 - вилучена норма про виплату надбавки військовослужбовцям, що мають право на пенсію за вислугою років; ст. 15 - скасовані 50 %-ні пільги по комунальних та інших платежах; п. 4, ст. 16 - змінена прив’язка до МРОТ компенсацій за санаторно-курортне лікування для військовослужбовців: замість 6 МРОТ ( 3600 рублів ) виплачується 600 рублів; для членів сімей замість 3 МРОТ ( 900 рублів ) виплачується 300 рублів; п. 4. ст. 17 - вилучена норма про звільнення військовослужбовців від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, впродовж останніх трьох років припинено дію пільг для військовослужбовців, що проходять службу за контрактом (офіцери, сержанти і солдати). Вони втратили право:

• на виплату грошової компенсації замість встановленого продовольчого пайка у розмірі його вартості (не більше 20 рублів на добу);

на отримання замість встановлених предметів речового постачання грошової компенсації у розмірі повної вартості вказаних предметів;
на отримання за рахунок засобів федерального бюджету грошової компенсації за наймання житла;
на надання пільгових кредитів для будівництва індивідуальних житлових будинків, будівництва та ремонту садових будинків, впорядкування садових ділянок для членів сімей військовослужбовців, які втратили годувальника.

З 2001 року п’ятий раз підряд припиняється дія підпункту „б” пункту 1 статті 10 Федерального Закону „Про ветеранів”, яким гарантовано отримання разових пільгових кредитів на придбання (будівництво) квартир, житлових будинків, садових будиночків, організацію підсобного або фермерського господарства.

Прийнятий законодавчою владою Федеральний Закон № 122-ФЗ

відбирає практично останні пільги та компенсації. Цим знаменитим законом скасовуються такі пільги:

право сімей військовослужбовців на безкоштовну медичну допомогу у військово-медичних установах (30 % сімей військовослужбовців проживають у військових віддалених містечках, в радіусі 100 км не має цивільних медичних закладів, а місць для роботи дружин військовослужбовців фактично немає);
оплата військовослужбовцям вартості путівок в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, дитячі оздоровчі табори, турбази Міноборони Росії;
на виключення із загальної площі житлового приміщення площі, яка становить соціальну норму на одну людину, при розрахунках платежів по оплаті площі житлових приміщень і комунальних послуг;
право на придбання товарів в мережі військової торгівлі за пільговими цінами.

Змінені в бік погіршення норми федеральних законів, що визначають конкретні розміри компенсацій. Скрізь вони замінені на вказівки про повноваження уряду РФ визначати порядок їх надання. Це стосується таких виплат і пільг:

виплат на придбання майна першої необхідності в розмірі 12 окладів грошового забезпечення у вигляді безпроцентної позики на строк до трьох років;
грошової компенсації: замість продовольчого пайка, замість встановлених за нормами постачання предметів речового майна, на санаторно-курортне лікування;

безкоштовного санаторно-курортного лікування військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, курсантів військово-навчальних закладів, виплат їм дотації на лікування.

Ну й нарешті, вперше в російській історії солдат (матрос) строкової служби платитиме за проїзд у суспільному транспорті, оплачуватиме поштові витрати в повному розмірі [38]. Наслідки всіх цих дій будуть дуже сумними.

Як варіант успішного проведення реформи пропонується створення нової армії, яка спочатку буде існувати паралельно зі збройними силами. Аргумент - у нинішніх умовах треба змінювати все, а це неможливо. Будь-яка ж спроба внести новий елемент в стару армію буде класичним “вливанням нового вина у старі міхи”. „Міхи порвуться і вино виллється”.

Міняти все — значить створювати нову, паралельну армію.

Саме створення паралельної армії і є єдиним виходом у нинішній ситуації.

Створення паралельних армій дійсно мало місце не раз у всесвітній, та й у російської історії. Паралельну армію створював Петро Перший (нова армія і виграла Північну війну), паралельну армію створили в 1918 році більшовики. У Ірані вже протягом майже 20 років співіснують дві армії: стара, що дісталася від шахського режиму, і нова, яка називається „Корпус вартових ісламської революції” (КВІР). За рівнем боєздатності вони майже однакові. Відразу після революції 1979 року передбачалося, що КВІР замінить стару армію повністю, проте війна з Іраком зробити це не дозволила. Тепер армії спокійно уживаються між собою.

На думку опонентів державної програми, створення нової Російської армії повинне розпочатися зі зміни системи військової освіти. Майбутні офіцери повинні готуватися до війни майбутнього. Проте ці офіцери повинні направлятися вже в нові частини, не перероблені з нинішніх, а створені з нуля. Нові частини повинні бути оснащені тільки новою технікою і лише сучасними (можливо, частково купленими за кордоном) засобами зв’язку, розвідки та управління. У ці частини повинен бути дуже жорсткий відбір (професійний, інтелектуальний, психологічний, ідеологічний).