Фрідріх Вільгельм Фребель (1782- 1852) був видатним представником німецької педагогіки першої половини XIX ст., що відіграв помітну роль у розвитку теорії і практики дошкільного виховання. Свої погляди виклав у таких працях, як: “Виховання людини”, “Виховання шляхом розвитку”, “Педагогіка дитячого садка”, низці статей у періодичних виданнях. Педагогічна система Ф.Фребеля ґрунтується на засадах німецької ідеалістичної філософії (Шеллінг, Гегель, Фіхте та ін.). Наслідуючи Шеллінга, Ф.Фребель вважав, що закони розвитку природи і людини тотожні, і тому виховання повинно бути природовідповідним.

Мету виховання Ф.Фребель, як і Й.Песталоцці, визначав як саморозвиток закладених у людині природних сил і здібностей.

Період розвитку дитини поділяв на 3 ступені: немовля, дитинство, отроцтво. Виховання немовлят - розвиток зовнішнього чуття. Дитинство - період сімейного виховання, ігор і розвитку мови дитини. Отроцтво - період свідомих орієнтирів, шкільного навчання.

Заслугою Ф.Фребеля було запровадження різноманітних видів дитячої діяльності, які використовуються і в сучасних дитячих садках.

Дитячі садки, які переслідувались за життя Ф.Фребеля, у кінці XIX ст. зайняли провідне місце в системі дошкільного виховання багатьох країн.

Праці Ф.Фребеля сприяли виокремленню дошкільної педагогіки в самостійну галузь знання.

Ф.Фребель народився 21 квітня 1782 року в Тюрінгії. Отримавши середню освіту, навчався в Йенському і Берлінському університетах.

У 1816 р. в Тюрінгії в селищі Грисгейм Ф.Фребель відкрив свій перший виховний заклад “Інтверсальний німецький виховний інститут”, який через рік перевів у сусіднє селище Кайльгау. Це був заклад для дітей шкільного віку, тут він намагався реалізувати педагогічні принципи Й.Г.Песталоцці, займався з дітьми фізичними вправами, привчав їх до сільськогосподарської праці, в навчанні використовував наочність. Заклад успішно працював і здобув широку популярність.

У 1817 р. опублікував першу літературну працю “До нашого німецького народу”, з 1820 р. почав друкувати щорічні звіти про стан свого виховного закладу. У 1826 р. взявся за видання щомісячного журналу “Сімейне виховання” і, нарешті, в цьому ж році випустив у світ свою головну працю з теоретичної педагогіки - “Виховання людини”.

У 1829 р. педагог вимушений був закрити свій інститут. Потім намагався відкривати нові виховні заклади в різних місцях, але скрізь натикався на опір реакційних сил. У 1833 р. Бернське управління запропонувало Ф.Фребелю керувати сирітським притулком у Бургдорфі, який був заснований 36 років тому Й.Песталоцці і в якому навчались діти різного віку, в тому числі й дошкільнята. Повернувшись через 5 років у Тюрінгію, педагог заснував у 1837 р. в Блан- кенбурзі (поблизу Кайльгау) заклад для дітей дошкільного віку, якому в 1840 р. дав назву “Дитячий садок”.

Дитячий садок у Бланкенбурзі існував всього 7 років і був закритий за браком коштів. Але Ф.Фребель продовжував роботу і здійснював підготовку “садівниць”-виховательок. У кінці життя йому вдалося відкрити ще один дитячий садок у Марієнталі, але в 1851 р. за наказом влади всі дитячі садки в Німеччині були заборонені. Це було тяжким морально-психологічним ударом для Ф.Фребеля, і 21 червня 1852 р. він помер у Марієнталі.

Для пропаганди своєї педагогічної теорії і методики Фрідріх Фребель у 1838-1840 pp. видавав газету “Недільний листок” під гаслом “Будемо жити для наших дітей”. У 1843 р. опублікував “Материнські і ласкальні пісні”, в 1844 р. за його редакцією вийшли “Сто пісень до ігор з м’ячем”. У 1851 р. видав “Журнал ідей Фрідріха Фребеля, його спроб реалізації ідеї розвиваючо-виховного навчання з метою всебічної єдності життя”. З цих видань, вже після смерті Ф.Фребеля, була опублікована книга “Педагогіка дитячого садка”. Незважаючи на дії реакціонерів, він був відомий і визнаний далеко за межами своєї батьківщини.

Ф.Фребель вважав, що педагогіка повинна ґрунтуватися на ідеалістичній філософії. Дитину, як і взагалі людину, розглядав як носія божественної суті, як істоту, яка розвиває в собі божественне начало, стверджуючи, що діяльність і поведінка дитини обумовлені вродженими інстинктами. На думку Ф.Фребеля, дитина від народження обдарована чотирма інстинктами: діяльності, пізнання, художнім і релігійним. Інстинкт діяльності або активності - це вияв у дитині єдиного творчого, божественного начала; інстинкт пізнання - закладене в людині прагнення пізнати внутрішню сутність всіх речей, тобто знову ж таки Бога.

Метою виховання Ф.В.Фребель вважав розвиток природних здібностей дитини. Виховання повинне сприяти самовиявленню, але останнє неможливе без зовнішніх впливів, тому необхідні різноманітні засоби, які сприяли б розвитку внутрішніх сил, можливостей, талантів. У дитячому садку в дітей слід розвивати їхнє тіло, загартовувати почуття, знайомити з людьми, природою; в іграх, веселощах і забавах готувати до школи, допомагаючи їм розвиватися як рослинам у саду. Дитячий садок повинен здійснювати всебічний розвиток дітей, який починається з їх фізичного розвитку. Вже в ранньому віці догляд за тілом дитини Ф.Фребель пов’язував з розвитком її психіки.

Основою педагогіки дитячого садка Ф.Фребель вважав гру. У грі дитина виявляє свій внутрішній світ через ілюстрацію зовнішнього світу. Гра - один із засобів морального виховання. Саме в грі найкраще проявляється самодіяльність дитини, що, однак, не позбавляє керівного впливу дорослих на процес гри. Ф.В.Фребель детально розробив систему дитячих ігор, визначивши роль і місце гри в системі дошкільного виховання.

Ф.Фребель розглядав школу як засіб соціального прогресу і знаряддя індивідуального розвитку особистості. Школа - це місце, де дитина повинна навчитися важливих життєвих речей, основ істини, справедливості, відповідальності, ініціативи, причинно-наслідкових співвідношень, причому засвоюючи їх не лише теоретично, а й реалізуючи в практичному житті. У процесі дошкільного виховання діти ознайомлюються переважно із зовнішніми властивостями предметів, у школі ж вони переходять до пізнання їх внутрішньої сутності. Зміст освіти в елементарній школі, за Ф.Фребелем, має такий вигляд: релігія як пізнання творчого світового начала; природознавство як пізнання природи; математика як предмет, що сприяє розвиткові мислення, і мова як посередник між навколишнім оточенням і людиною.

Система Ф.Фребеля отримала поширення в багатьох європейських країнах, у тому числі в Україні і Росії. Починаючи з 70-х років XIX ст. в Російській імперії (С.-Петербург, Київ, та ін.) почали з’являтися Фребелівські товариства - об’єднання представників прогресивної інтелігенції, які прагнули шляхом організації платних і безплатних філантропічних дошкільних закладів сприяти поліпшенню сімейного виховання дітей. Серед членів Фребелівського товариства велась дискусія між прихильниками запровадження системи дошкільного виховання у тому вигляді, в якому вона була розроблена послідовниками Ф.Фребеля в Німеччині, і тими педагогами, які намагалися реалізувати в теорії і на практиці дошкільного виховання тільки педагогічну сутність фребелівських ідей.

С.-Петербурзьке товариство сприяння початковому вихованню дітей, відкрите у 1871 p., мало платні курси, організовувало лекції з питань дошкільного виховання, створювало благодійні дошкільні заклади. Воно сприяло розвитку теорії і практики дошкільного виховання дітей у Російській імперії.

Широко організовувались також фребелівські курси з метою підготовки виховательок для сімей і дитячих садків за системою Ф.Фребеля. На курси приймались особи з закінченою середньою освітою, або ті, що мали звання домашніх наставниць і вчительок. Курси відкривались на приватні кошти, переважно Фребелівським товариством. Перші фребелівські курси були організовані в 1872 p. С.-Петербурзьким Фребелівським товариством. У 1878 р. навчання на курсах було доведено до двох років. Перший рік здійснювалася практична, другий - теоретична підготовка. Навчання було платним.

У радянський час фребелівські курси були реорганізовані в інститут дошкільного виховання. Відомі своєю діяльністю також дворічні фребелівські курси з дошкільного виховання в Одесі, Харкові та ін.

У 1908 р. в Києві Фребелівське товариство відкрило Фребелівський жіночий педагогічний інститут з трирічним терміном навчання для підготовки кваліфікованих виховательок для дошкільного виховання. При інституті функціонували педагогічна і психологічна лабораторії та дитячі садки, в яких проводилися практичні заняття. Педагогічну практику студенти проходили на літніх дошкільних дитячих майданчиках. Після перевороту 1917 р. Фребелівський інститут був реорганізований в інститут народної освіти. Софія Русова працювала у Фребелівському інституті в Києві, була прихильником педагогічного вчення Ф.Фребеля, розширила і доповнила окремі положення фребелівської системи.

У наш час педагогічні ідеї Ф.Фребеля також знаходять свою практичну реалізацію в системі дошкільного виховання.

Література

  1. Гербарт И.Ф. Избранные педагогические сочинения [Текст]: Т. 1. - М.: Учпедгиз, 1940. - 292 с.
  2. Главнейшие педагогические сочинения Иогана Гер- барта в систематическом изложении [Текст] / Пер. с нем. А.В.Адольфа. С очерком жизни и деятельности Гербарта. - М.: Изд. К.И.Тихомирова, 1906. - 365 с.
  3. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения [Текст] / Дистервег А.; сост. В.А.Ротенберг; общая ред. Е.Н.Медынского. - М.: Учпедгиз, 1956. - 374 с.
  4. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в. [Текст]: учебное пособие для пед. ун-тов / Под ред. академика РАО А.И.Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. - М.: ТЦ “Сфера”, 2001. - 512 с.
  5. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки [Текст] / П.Ф.Кап- терев // Избр. пед. соч. - М.: Педагогика, 1982. - С. 239- 325.
  6. Паульсен Ф. Исторический очерк развития образования в Германии [Текст] / Паульсен Ф. - М.: Сытин, 1908. - 336 с.
  7. Пискунов А.И. Проблемы трудового обучения и воспитания в немецкой педагогике XVIII - начала XX в. [Текст] / Пискунов А.И. - М.: Педагогика, 1976. - 296 с.
  8. Шмидт К. История педагогики Карла Шмидта, изложенная во всемирно-историческом развитии и в органической связи с культурной жизнью народов: в 4-х т. Т. 4. Ч. 1 / Шмидт К. - 3-є изд., доп. и испр. - М.: Солдатенков, 1880. - 596 с.