Утворення на території колишнього СРСР незалежних країн стало однією з найважливіших подій початку 90-х років двадцятого століття. Одним з перших завдань, яке доводилося виконувати новим країнам, було формування національних збройних сил.
Створення Збройних Сил України почалося в перші місяці існування суверенної України. У період з 1991 до 1993 років була розроблена та затверджена на державному рівні необхідна нормативна-правова база щодо функціонування нової армії. Найважливішим питанням побудови національної армії будь-якої держави в усі часи було і є питання створення системи комплектування. З початку 90-х років минулого століття Збройні Сили України комплектувалися за призовом, тобто за принципом комплектування Збройних Сил СРСР. Але вже у середині 90-х років на порядок денний стало виноситися питання про доцільність переходу армії на добровільний принцип комплектування, створення професійної армії.
Прийняття Указу Президента України від 07.04.2001 № 239 „Про Концепцію переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року”, Указу Президента України від 17.04.2002 № 348 "Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом”, розпорядження Президента України від 16.05.2005 №1043/2005 „Про заходи щодо переходу підрозділів Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом” перевело питання побудови професійної армії в площину практичної діяльності. Таким чином, був започаткований планомірний перехід до комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями -
професіоналами і на сьогодні військова служба за контрактом входить до загальної системи побудови Збройних Сил України.
Згідно з Розпорядженням Президента України від 16. 05. 05 №1043/2005 у Збройних Силах України був проведений експеримент щодо переходу на контрактний принцип комплектування. Термін проведення експерименту - 2005 - 2006 роки. Експеримент реалізувався з метою вивчення проблем, які можуть виникнути під час переходу Збройних Сил України на професійну основу, та визначення шляхів їхнього розв’язання. Питання, що вивчалися під час експерименту стосувалися армії, суспільства та взаємовідносин армії та суспільства. Згідно з планом експеримент з комплектування військовослужбовцями служби за контрактом проводився у трьох з’ єднаннях Збройних Сил України: з’єднання Сухопутних військ, Повітряних Сил та на великому десантному кораблі “Костянтин Ольшанський”.
У той же час слід розуміти, що перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактно-добровільну основу не зможе вирішити усіх проблем, що існують сьогодні в армії. На нашу думку, ознакою професійної армії є не стільки принципи її комплектування, скільки її функціональні можливості. Від простого зростання кількості військовослужбовців за контрактом у збройних силах рівень їх професійної підготовки не підвищиться. Інша справа, що перехід до контрактної служби є найбільш прийнятними шляхом вирішення цього питання. Отже, контрактна служба є засобом підвищення рівня боєздатності Збройних Сил України, але ніяк не кінцевою метою діяльності. На жаль, у нашому суспільстві ще не всі розуміють цю обставину, як і не розуміють, що військова служба потребує повноцінного фінансового та соціального забезпечення, своєрідної компенсації за неминучі обмеження та ризик військової служби.
Чисельність військовослужбовців за контрактом поступово збільшується. У 2000 році у збройних силах проходили військову службу 34 тисячі контрактників, а вже у 2006 році їх було 37 тисяч. Реформа системи комплектування армії передбачає, що до 2010 року планується завершити повний перехід на військову службу за контрактом.
На жаль, перші кроки, зроблені нами на шляху побудови професійної армії, не можна визнати успішними. Останнім часом має місце стійка тенденція до зниження темпів укомплектування посад рядового, сержантського і старшинського складу військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом. На сьогодні існує дуже великий відсоток (30 - 40 %) розриву контрактів вже протягом першого року служби, причинами якого є не лише особисте небажання котрактника служити, а й його непридатність до служби за професійними та моральними якостями. У серпні 2006 року зростання лав контрактників зупинилося на нульовій позначці: шість тисяч прийняли, стільки ж звільнилися.
Актуальність аналізу соціальних аспектів побудови професійної армії, пов’язаної з необхідністю забезпечення національної безпеки держави, визначення її особливості та шляхів здійснення обумовлене певними обставинами.
По-перше, сучасні тенденції розвитку світової воєнної науки та воєнного мистецтва, зміни у воєнно-політичній обстановці у світі обумовлюють необхідність переходу до контрактного принципу комплектування збройних сил.
По-друге, необхідність виконання Указу Президента України від 07.04.2001 № 239 „Про Концепцію переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року”, Указу Президента України від 17.04.2002 № 348 "Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом”, Розпорядження Президента України від 16.05.2005 №1043/2005 „Про заходи щодо переходу підрозділів Збройних сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом”.
По-третє, аналіз динаміки соціально-демографічних показників, насамперед народжуваності, стану фізичного та психічного здоров’я, рівня освіти протягом 1990 - 2000-х років свідчить про глибоку соціально-демографічну кризу в Україні, що негативно впливає на характеристики призовного контингенту.
З 1989 року спостерігається стійка тенденція зменшення народжуваності хлопчиків, у 2000 році цей показник, порівняно з 1986 роком скоротився майже вдвічі. Чисельність призовного контингенту помітно зменшується, відповідно зменшується коло придатних до військової служби призовників. Якщо враховувати, що лише 25 % немовлят народжуються відносно здоровими, то можемо стверджувати, що протягом 2005 - 2020 років потенційний контингент призовників, що відповідають вимогам військової служби, зменшиться у вісім разів. Беручи до уваги тенденції динаміки соціально-демографічних показників, можемо зробити висновок, що ситуація щодо призову на військову службу в Україні склалася вкрай несприятлива.
По-четверте, в Україні 80 % юнаків за різними причинами не призиваються до лав збройних сил. У 1982 році строкову військову службу проходили більше 85 % призовного ресурсу, у 1992 році — 55 %, у 1997 - 2000 роках строкову службу проходили лише 12 - 15 % призовного ресурсу.
Призов на строкову службу фактично став вибірковим, довільним, залежним від суб’єктивного фактора, позицій посадової особи. Така ситуація сприяє зловживанню, корупційним діям, порушенням соціальної справедливості та сприяє формуванню негативної громадської думки щодо Збройних Сил України.
По-п’ яте, у Збройних Силах України відсутній досвід вирішення соціальних проблем, що виникають при переході військових частин на комплектування військовослужбовцями за контрактом, відсутні системи матеріального та морального заохочення контрактників. Морально- психологічна підготовка молоді та особового складу збройних сил до військової служби знаходяться на низькому рівні.
Отже, розробка програми вирішення соціальних проблем, що виникають при переході до контрактного принципу комплектування, набуває актуального характеру й чималої гостроти.
Аналіз останніх соціологічних досліджень і публікацій з питань створення професійної армії у різних її аспектах показує, що вони є предметом постійних наукових дискусій військових вчених. Головним чином це військові соціологи США: Р. Габріел, П. Камач, Д. Сегал, П. Сейвідж, Дж. Уіллс, Ч. Москас. Але специфіка переходу Збройних Сил України до їх комплектування військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом, останнім часом все частіше розглядається і в наукових роботах вітчизняних військових фахівців - С. Близнюкова, В. Радецького, В. Толубка, В. Ткаченка, В. Лішавського, В. Фотенка, В. Чорного, М. Шевченка та ін. Політологічний аналіз названої проблеми був проведений у роботах В. Смолянюка та О. Бодрука, соціально-філософський аналіз - у роботах М. Требіна. На початку 90-х років минулого століття соціологічне дослідження процесу становлення Збройних Сил України, аналіз взаємодії суспільства та його армії були проведені під керівництвом Е. Афоніна. У роботах відзначається, що з плином часу трансформаційні процеси приводять до докорінних змін у суспільстві та армії, змінюються погляди на питання будівництва армії ХХІ століття. Трагічні події початку нового тисячоліття свідчать про те, що армія модифікує свої функції, щоб ефективно захистити соціум від нових загроз існуванню цивілізації.
Отже, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість, практична значущість і зумовили вибір теми щодо дослідження.
Мета дослідження: здійснення аналізу соціальних аспектів переходу Збройних Сил України на контрактний спосіб комплектування та розробка концептуальних засад вирішення соціальних проблем комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Об’єкт дослідження: процеси комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Предмет дослідження: соціальні проблеми комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом. З урахуванням мети дослідження автор пропонує розглядати проблеми в такій послідовності: теоретико-методологічний аналіз військової служби за контрактом у сучасних умовах; особливості аналізу проблем військово-професійної діяльності в соціальних науках; тенденції розвитку військової діяльності як детермінант переходу до контрактної служби в армії; досвід вирішення військово- соціальних проблем переходу до комплектування військовослужбовцями за контрактом армій провідних країн світу та країн СНД; аналіз військово- соціальних аспектів переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом; концептуальні засади вирішення військово-соціальних проблем комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом.
У роботі використовуються результати соціологічних досліджень, проведених у 1998-2006 роках у складі творчих груп та автором особисто в Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, у Національній Академії Оборони України, у Науково-дослідному центрі гуманітарних проблем Збройних Сил України.
Наприкінці хочу виразити величезну подяку учасникам групи військових експертів „Зірочка”: підполковникові В. І. Деркачу, підполковникові С. В. Оринку, підполковникові Ю. А. Скроботу, капітанові другого рангу С. М. Соколюку за допомогу і цінні коментарі, висловлені на засіданнях круглого столу щодо актуальних проблем реформування Збройних Сил України.