Податкове право України
5. Туристичний збір
Із прийняттям Податкового кодексу України туристичний збір замінив курортний збір, порядок справляння якого визначався у ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Зауважимо, що змінилася не тільки назва збору - суттєвих змін зазнав також увесь правовий механізм збору. У пункті 268.1 ст. 268 Податкового кодексу України туристичний збір визначено як місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України кошти від сплати туристичного збору зараховуються до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування. Введення в дію туристичного збору на відповідній території є правом місцевої ради згідно з гі. 10.4 ст. 10 Податкового кодексу України.
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
г) ветерани війни;
г) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
е) діти віком до 18 років;
є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.
Об’єкт оподаткування. Особливістю правового регулювання туристичного збору є відсутність законодавчого визначення об’єкта оподаткування цим збором та одночасне закріплення бази справляння збору (п. 268.4 ст. 268 Податкового кодексу України). База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується при визначенні розміру податкового зобов’язання. Базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) у готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, квартирах і будинках, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму. До бази оподаткування (вартості проживання) не включається податок на додану вартість, а також витрати на харчування чи побутові послуги, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (виїзд), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.
Ставка як основний елемент правового механізму збору визначається як розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Для туристичного збору передбачена відносна (адвалорна) ставка, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування. Ставки туристичного збору встановлюються у такому порядку: а) граничний розмір ставки збору визначається в п. 268.3 ст. 268 Податкового кодексу України - від 0,5 до 1 % до бази його справляння; б) конкретний розмір ставки туристичного збору встановлюється відповідним рішенням сільської, селищної та міської ради.
Порядок справляння збору. Суб’єктний склад податкових правовідносин при справлянні туристичного збору характеризується множинністю суб’єктів зобов’язаної сторони. Так, крім платника збору, наявний також специфічний суб’єкт - податковий агент. Відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Податковим кодексом України для платників податків.
Перелік можливих податкових агентів закріплено в підп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Податкового кодексу України. Ними є:
а) адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів;
б) квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичні особи або фізичні особи - підприємці, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Конкретний перелік податкових агентів при справлянні туристичного збору встановлюється відповідним рішенням сільської, селищної, міської ради. Така норма відповідає загальному положенню, закріпленому в п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України, згідно з яким до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить визначення переліку податкових агентів при справлянні туристичного збору.
Туристичний збір справляється під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею). При цьому новелою є встановлення обов’язку зазначати суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк за місцезнаходженням податкових агентів. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.