• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

До 1 січня 2001 р. в Україні справлялася плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, яка відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» входила до складу загальнодержавних податків та зборів. Умови та порядок здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, регулювалися Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та окремими підзаконними актами. З набуттям чинності Податковим кодексом Украіни її змінив збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, що тепер відноситься до місцевих зборів. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є обов’язковим для введення в дію місцевими радами на відповідній території згідно з вимогами ст. 10 Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. 14.1.68 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначається як сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту. Торговий патент — це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору (підп. 14.1.250 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу). Згідно зі ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент визначався як державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Платники збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначаються у підп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України. Платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Усіх платників збору умовно можна поділити натри групи: 1) юридичні особи; 2) фізичні особи - підприємці; 3) відокремлені підрозділи юридичних осіб. Суб’єкти господарювання набувають статусу платника збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, якщо вони отримали у встановленому порядку торгові патенти та здійснюють діяльність, що підлягає патентуванню.

Об’єкт оподаткування. У статті 267 Податкового кодексу України не надано визначення таких елементів правового механізму збору, як об’єкт та база. Виходячи із загальної дефініції об’єкта оподаткування, наведеного у ст. 22 цього Кодексу, досить складно визначити об’єкт оподаткування цим збором. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких воно пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку. Об’єктом оподаткування збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності є види підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню.

До видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню згідно з вимогами п. 267. і ст. 267 Податкового кодексу України, належать такі.

• Торговельна діяльність (роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток у пунктах продажу товарів, якими є:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для

торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Діяльність з надання платних побутових послуг за переліком визначеним Кабінетом Міністрів України, тобто діяльність, пов´язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб за мовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається постановок) Кабінету Міністрів України. До платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий наїспі, належать такі:

1) виготовлення чохлів усіх видів, навісів, тентів тощо; штор, навісок, драпіровок;

2) будівництво житла за індивідуальним замовленням;

3) послуги з ремонту житла за індивідуальним замовленням;

4) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклі», моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;

5) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- й відеоапа ратури (крім структурних підрозділів, розташованих у сільській місцевості);

6) заміна елементів живлення годинників;

7) виготовлення металовиробів/огорож, гратів, поручнів за індивідуальним замовленням;

8) послуги з ремонту інших предметів особистого користування домашнього вжитку та металовиробів;

9) виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів дорогоцінного каміння/обручок за індивідуальним замовленням;

10) обмін лому дорогоцінних металів на раніше виготовлені ювелірні вироби;

11) послуги з ремонту ювелірних виробів;

12) послуги з прокату спортивних і туристичних виробів, наметів прогулянкових човнів, лижного спорядження, ракеток, ковзанів, двоколісних велосипедів, дельтапланів, парусних дошок, водних лиж;

13) прокат транспортних засобів, мотоциклів, моторолерів, мопедів, легкових і вантажних автомобілів, причепів до автомобілів іа іп ших пристроїв;

14) прокат весільного та урочистого одягу, а також предметі» атрибутики;

15) послуги з виконання фоторобіт;

16) послуги з оброблення фотоматеріалів;

17) послуги перукарень (тільки на території міст Києва і Севастополя, обласних центрів);

18) виготовлення перук, шиньйонів, накладних борід, брів, вій тощо з волосся людини, волосу тварин та інших текстильних матеріалів (тільки на території міст Києва і Севастополя, обласних центрів);

19) послуги з тиражування звукозаписів за індивідуальним замовленням;

20) послуги з тиражування відеозаписів за індивідуальним замовленням.

• Торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти, тобто операції, пов’язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали. Пунктом обміну іноземної валюти є структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв’язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб резидентів і нерезидентів.
• Діяльність у сфері розваг, якою є господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь у яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо. Проведення лотереї - це господарська діяльність, яка включає в себе прийняття сплати участі у лотереї (ставок), проведення розіграшів призового (виграшного) фонду лотереї, виплату виграшів (видачу призів), а також інші операції, що забезпечують проведення лотереї. Однак не підлягає патентуванню діяльність із проведення державних грошових лотерей. Відповідно до підп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України державні грошові лотереї передбачають наявність призового (виграшного) фонду у розмірі не менш як 50 відсотків суми одержаних доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі ставки податку, яка встановлена п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, від частини тих доходів, що залишилися після формування призового фонду. Міністерство фінансів України встановлює вимоги щодо порядку фінансового контролю за діяльністю з випуску та проведення лотерей, а також вимоги до статутного капіталу операторів, що не можуть бути меншими за ті, що висуваються Національним банком України до банків, які провадять діяльність на всій території України.

Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначаються п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України. Справляння цього збору характеризується відсутністю єдиної базової ставки, оскільки ставки диференціюються залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів) та асортименту товарів та видів платних послуг. Для ставок цього збору характерна їх прив’язка до мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. З Закону України «Про оплату праці» мінімальною заробітною платою є законодавчо встановлений розмір оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Згідно з п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу України її розмір щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пільги. У підп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначає коло суб’єктів, що не є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Порівняно з нормами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» перелік такого виду звільнень у загальному вигляді збережено, однак певні зміни все ж відбулися. По-перше, Закон визначав види діяльності, на які не поширювалася його дія (п. З ст. 1) та які провадяться без придбання торгового патенту (пункти 6, 10-12 ст. 3), тоді як у Кодексі наведено перелік неплатників збору. По-друге, у Податковому кодексі не відображено звільнення підприємств і організацій військової торгівлі, що діяли раніше. По-третє, новим є віднесення до неплатників збору за здійснення торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фізичних осіб - інвалідів, зареєстрованих відповідно до закону як підприємці; за здійснення діяльності у сфері розваг - суб’єктів господарювання, які провадять комп’ютерні та відео- ігри.

У статті 267 Податкового кодексу передбачено декілька видів торгових патентів: звичайний, пільговий та короткотерміновий. У пункті 267.2 цієї статті визначено види діяльності, які здійснюються з придбанням пільгового торгового патенту. Зауважимо, що такі види діяльності поділяються на дві групи залежно від такої характеристики товарів, з використанням яких здійснюється така діяльність, як країна походження: а) у підп. 267.2.1 встановлено перелік таких товарів незалежно від країни походження; б) у підп. 267.2.2 - перелік таких товарів виключно вітчизняного виробництва. Відповідно до підп. 14.1.92 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу короткотерміновий торговий патент - це торговий патент на провадження торговельної діяльності, строк дії якого не перевищує 15 календарних днів.

Порядок сплати збору визначається п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, якими деталізує місце, строк та спосіб сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Що стосується місця сплати збору, то збір сплачується:

а) за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг - платниками, які провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі);

б) за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти — платниками, які здійснюють торгівлю валютними цінностями;

в) за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг - платниками, які здійснюють діяльність у сфері розваг;

г) за місцем реєстрації таких платників - платниками, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу;

ґ) за місцем провадження діяльності - платниками, які здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів.

Граничні строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності дорівнюють:

а) не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному місяцю - за провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями;

б) не пізніше як за один календарний день до початку провадження діяльності - за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту;

в) не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу, - за здійснення діяльності у сфері розваг.

Порядок придбання та використання торгового патенту визначено у пунктах 267.4 та 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України. Торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України. За колом осіб дія торгового патенту поширюється включно на суб’єкта, якому він виданий. При цьому встановлена заборона передачі торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта.

Строк дії торгового та пільгового патентів становить 60 календарних місяців, тобто 5 років, короткотермінового торгового патенту - від 1 до 15 календарних днів, торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг - 8 календарних кварталів, тобто два роки.