• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

3. Збір за місця для паркування транспортних засобів

Збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих зборів, право на введення яких належить відповідній місцевій раді. Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень у кожному конкретному випадку вирішують питання щодо можливості його впровадження. Тобто цей збір є не обов’язковим для введення в дію за наявності об’єктів оподаткування. До набрання чинності Податковим кодексом в Україні справлявся збір за парковку автотранспорту, порядок справляння якого в загальних рисах визначався у ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та деталізувався відповідними положеннями, затвердженими рішеннями місцевих рад. Податковим кодексом України впроваджено збір за місця для паркування транспортних засобів, що має абсолютно новий правовий механізм. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Платником цього збору можуть бути як юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), так і фізичні особи - підприємці. Перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, встановлюється рішенням сільської, селищної або міської ради.

Такі особи відповідно до рішення місцевої ради організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на: а) майданчиках для платного паркування або б) спеціально відведених автостоянках. Відповідно до підп. 14.1.104 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування визначаються як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів. Спеціально відведені автостоянки згідно з підп. 14.1.229 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній г ромаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. У статті 79 Земельного кодексу України та підп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними правами. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. У цьому переліку зазначаються місцезнаходження таких земельних ділянок, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. Не належать до об’єкта оподаткування цим збором земельні ділянки, які відведені для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. ЗО Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідно до зазначеної статті органи місцевого самоврядування мають забезпечити першочергове виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання. Площа таких земельних ділянок не враховується в базу оподаткування.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 % мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. На розмір ставки збору впливають різні чинники: місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площа спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Сільські, селищні та міські ради, враховуючи зазначені чинники, встановлюють ставки збору в межах, визначених Податковим кодексом України.

Порядок обчислення та сплати збору. Базовий податковий (звітний) період, за який платник зобов’язаний здійснювати розрахунки збору за паркування транспортних засобів, подати податкові декларації та сплатити його до бюджету, дорівнює календарному кварталу. Сума збору за місця для паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням об’єкта оподаткування. Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.