Податкове право України
1. Єдиний податок
З 1 січня 2011 р. до 1 січня 2012 р. податкова правова регламентація єдиного податку здійснювалася Указом Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» з урахуванням особливостей, викладених у підрозділі 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Законом України від 4 листопада 2011 р. № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» до розділу XIV Податкового кодексу України включено главу 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності». Таким чином, з 1 січня 2012 р. правова регламентація єдиного податку здійснюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, а дію Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» припинено.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків та зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків та зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання повинен подати до органу державної податкової служби заяву, у якій зазначається низка обов’язкових відомостей, зокрема, найменування суб’єкта господарювання, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або прізвище, ім´я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; податкова адреса; місце провадження господарської діяльності; обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються обрані суб’єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки; кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. За результатами розгляду заяви видається Свідоцтво платника єдиного податку.
Платниками податку є юридичні особи чи фізичні особи- підприємці, що самостійно обрали спрощену систему оподаткування та зареєструвалися у встановленому порядку платником єдиного податку. Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 грн;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.
Зазначений порядок не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, установленим для таких груп;
3) третя група - фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 3 000 000 грн;
4) четверта група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 грн;
5) п’ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
- обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;
6) шоста група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь- якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV Податкового кодексу;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену піди. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 або підп. 293.2 п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
У статті 291 Податкового кодексу України наведено перелік суб’єктів, що не можуть бути платником єдиного податку. До них віднесено:
1) суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють: діяльність з організації, проведення азартних ігор (з дня набрання чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу); обмін іноземної валюти; виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами; діяльність з управління підприємствами; діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню); діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
2) фізичних осіб - підприємців, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;
3) фізичних осіб - підприємців, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
4) страхових (перестрахових) брокерів, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
5) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
7) фізичних та юридичних осіб - нерезидентів;
8) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 % розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:
1) 3% доходу - у разі сплати податку на додану вартість;
2) 5 % доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для п’ятої і шостої груп платників єдиного податку:
1) 5% доходу - у разі сплати податку на додану вартість;
2) 7 % доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
В окремих випадках для платників єдиного податку можуть встановлюватися й інші ставки. Так, для платників першої-- третьої та п’ятої груп встановлюється ставка у 15 %, а для платників, що віднесені до четвертої та шостої груп, подвійна ставка єдиного податку.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік, а для платників єдиного податку третьої - шостої груп — календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть сплатити єдиний податок авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Цікаво, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває ЗО і більше календарних днів.