• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

1. Місце плати за землю у податковій системі України

В Конституції України закріплено: земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно з підп. 9.1.10 п. 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків та зборів, однак зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Підпунктом 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено плату за землю як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. З наведеного випливає, що законодавцем визначено дві форми справляння плати за землю: а) земельний податок та б) орендна плата.

У розділі XII «Плата за землю» Податкового кодексу України визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення та сплати, а також пільги окремим категоріям платників. До набрання чинності Податковим кодексом України таким законом був Закон України від 19 вересня 1996 р. № 2535-ХП «Про плату за землю». Правова регламентація справляння плати за землю встановлюється також Законом України від 6 жовтня 1998 р. № 161 -XIV «Про оренду землі», однак уже з урахуванням положень ст. 288 «Орендна плата» Податкового кодексу України.

Розмір орендної плати залежить від якості і місцезнаходження земельної ділянки, виходячи із грошової оцінки землі. Залежно від призначення і порядку використання грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку. Розмір земельного податку визначається з розрахунку на рік і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі. При цьому розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Плату за землю як вид обов’язкового платежу податкового характеру слід віднести до податкових платежів особливого роду, оскільки вона включає два окремі види обов’язкових платежів: 1) земельний податок; 2) орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності. Однак законодавець визначив плату за землю через категорію «податок». Незрозумілим видається співвідношення визначення плати за землю через категорію «податок» і наведених визначень категорій «податок» та «збір (плата, внесок)» у ст. 6 Податкового кодексу України. Податковим кодексом України в п. 6.1 ст. 6 визначено, що податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. У пункті 6.2 наведено визначення збору (плати, внеску). Тобто формально законодавець поставив знак рівності між збором, платою та внеском. Таким чином, платою є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою одержання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значущих дій (п. 6.2 ст. 6 Податкового кодексу України).

У статті 14 Податкового кодексу України наведено визначення як земельного податку, так і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Земельний податок - це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. На відміну від визначення земельного податку, що містилося у Законі України «Про плату за землю», де земельний податок визначався як обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками, у Податковому кодексі України акцентується на платниках, які повинні сплачувати зазначений податок. Орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності визначено як обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.