• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

3. Додаткові елементи правового механізму податку на доходи фізичних осіб

Пільги з податку па доходи фізичних осіб. Пільги в механізмі податку належать до додаткових елементів. Функціонально вони перерозподіляють податковий тиск з однієї категорії платників податків на іншу. В умовах розвитку правової держави застосування пільг в оподаткуванні набуває великого значення в узгодженні інтересів платників податків, точніше, окремих груп платників та держави. Цілком природно, що в суспільстві відбувається поділ груп населення залежно від багатьох факторів: доходу, рівня життя, деяких факторів сімейного характеру та ін. За таких умов рівномірне податкове навантаження не може забезпечити основний напрям державної діяльності - функціонування на благо свого народу. Конституція України (ст. 1) визнає нашу державу соціальною, тобто Україна орієнтована на здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, яка реально повинна забезпечувати соціальний захист і належну підтримку малозабезпечених прошарків населення.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України, слід акцентувати увагу на такому. По-перше, ст. ЗО цього Кодексу вперше закріпила на законодавчому рівні поняття пільги. Так, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування і сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності встановлених підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Крім того, закріплюється загальний перелік видів податкових пільг, які надаються шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов´язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

По-друге, різні види пільг за цим податком містяться в різних статтях розділу IV Податкового кодексу України. Наприклад, ст. 169 регулює надання податкової соціальної пільги. Водночас у ст. 165 встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Такі доходи зменшують об’єкт оподаткування і фактично є пільгами. Статті 170, 172-175, що регулюють особливості обчислення, нарахування та сплати податку, в окремих ситуаціях також за своєю сутністю містять окремі різновиди податкових пільг.

У пункті 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України містяться норма, згідно з якою у разі, коли норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

З метою розрахунку податкової соціальної пільги застосовується розмір прожиткового мінімуму саме для працездатної особи. Зміна прожиткового мінімуму протягом року не спричинить зміни граничного розміру доходу, при якому платники податків мають право на податкову соціальну пільгу.

Водночас існує виняток із загального правила щодо розміру заробітної плати для одержання податкової соціальної пільги, а саме: самотні матері або самотні батьки (опікуни, піклувальники) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, платник податку, який утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, а також платник податку, що має троє чи більше дітей віком до 18 років. Один з батьків - платників податку, віднесених до зазначених пільгових категорій, має право на одержання податкової соціальної пільги щодо місячної заробітної плати, розмір якої визначається залежно від кількості дітей, щодо яких надається пільга (на кожну дитину). У другого з батьків при цьому питання надання податкової соціальної пільги розглядається на загальних підставах.

Порядок сплати податку па доходи фізичних осіб. У Податковому кодексі України встановлено два різновиди порядку нарахування, утримання та сплати податку до бюджету. Критерієм для їх розмежування обрано джерело виплати доходу, точніше наявність статусу податкового агента в особи, що виплачує дохід.

Відповідно до підп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно- правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (в грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Відповідно до чинного законодавства податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку залежно від об’єкта оподаткування. При цьому податок підлягає сплаті до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати цього податку до бюджету.

Спеціальний порядок сплати встановлено стосовно окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті. У цьому разі платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси податкового агента, то податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання). При оподаткуванні доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом, платник податку, що одержує доходи від такої особи, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію із цього податку.