• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

2. Класифікація податкових правопорушень

Податкові правопорушення можна класифікувати за різними критеріями.

1. Залежно від галузей і характеру санкцій за порушення податкового законодавства настає відповідальність:

- кримінальна;

- адміністративна;

- фінансова.

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері оподаткування, має деякі особливості:

- суб’єктами є фізичні особи (платники податків або посадові особи);

- регулюється кримінально-правовими нормами;

- здійснюється тільки в судовому порядку;

- характеризується певними процесуальними особливостями.

До прийняття нового Кримінального кодексу України подібні діяння кваліфікувалися заст. 148. Із прийняттям 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України кваліфікація видів злочинів у сфері оподаткування розширилася. Так, до них належать діяння, що підпадають під дію ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» та ст. 216 «Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок».

Якщо поняття об’єкта і суб’єкта злочину не викликають особливих проблем, то елементи характеристики суб’єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми вини не дозволяє визначити, з якою формою вини приховується об’єкт оподаткування. Деякі дослідники ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять із того, що приховування передбачає усвідомлення суб’єктом того факту, що він приховує об’єкт або його частину, бажає вчинити та здійснює ці діяння в активній формі.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення початкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винної умисної чи необережної дії або бездіяльності, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини, за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Подібні діяння закріплено у Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст. 164і «Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат»; ст. 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань»; 1645 «Зберігання або транспортування алкогольних напоїв або тютюнових виробів, на яких немає марки акцизного збору встановленого зразка»).

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни і посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, що досягай до моменту вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку.

З усіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право застосовувати адміністративний штраф. Його розмір визначається в межах, установлених за вчинення відповідних правопорушень, у сумах, кратних певному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, неоподатковуваному мінімуму доходів). Розмір штрафу залежить від періодичності вчинення правопорушень. Так, при вчиненні протягом року після накладення адміністративного штрафу такого самого правопорушення розмір штрафу, що накладається по-вторно, зростає.

Фінансова відповідальність передбачає покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів щодо забезпечення грошових надходжень у бюджет. Дуже часто між фінансовою й адміністративною відповідальністю ставлять знак рівності. Але така позиція вимагає докладної аргументації. Здається, що фінансова відповідальність відрізняється від адміністративної, яка застосовується за вчинення податкових правопорушень, за певних підстав. По-перше, вони розрізняються за суб’єктом (якщо при адміністративній - це тільки фізичні особи, то при фінансовій - і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративна відповідальність реалізується у грошовій формі, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансова відповідальність за податкові правопорушення заснована на податковому примусі, що характеризується специфічними рисами.

При цьому важливо розмежовувати пеню і штрафи з огляду на те, що пеня розглядається як компенсація державного та іншого бюджетів у результаті недоодержання податкових надходжень у строк при затриманні сплати податку, заснована на обов’язковому і примусовому характері податкових платежів.

2. Залежно від ступеня суспільної небезпечності: податкові злочини та податкові проступки.

Слід звернути увагу на те, що розподіл податкових правопорушень залежно від ступеня суспільної небезпечності на злочини та проступки фактично переплітається з попереднім критерієм, що передбачає галузеву класифікацію, відповідно до якої злочини кваліфікуються кримінально-правовими нормами, тоді як проступки - адміністративними й фінансово-правовими нормами.

3. Залежно від об’єкта правопорушення можуть бути пов’язані:

- із приховуванням об’єкта оподаткування;

- із заниженням об’єкта оподаткування;

- із відсутністю обліку об’єкта оподаткування або веденням його обліку з порушенням установленого порядку;

- із несвоєчасною сплатою податку;

- із неподанням документів та іншої інформації тощо.

Можлива й більш вузька класифікація податкових правопорушень.

Можна виділити такий поділ податкових правопорушень:

1) за суб’єктним складом податкові правопорушення:

- вчинені виключно фізичними особами;

- вчинені тільки організаціями;

- ті, що передбачають змішаного суб’єкта відповідальності і здійснювані як фізичними особами, так і організаціями;

2) за особливостями статусу суб’єкта правопорушення:

- вчинені платниками податків та зборів (обов’язкових платежів);

- вчинені податковими агентами;

- вчинені банками;

- вчинені іншими зобов’язаними особами;

3) за особливостями об’єктивної сторони податкового правопорушення:

- вчинені діями суб’єктів правопорушень;

- вчинені в результаті бездіяльності;

- вчинені як результат сукупності дії і бездіяльності та ін.

В основі критеріїв класифікації податкових правопорушень лежать особливості, які й дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду:

1) кількісні:

- строк ухилення, неподання звітності за податками та зборами;

- розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів.

2) якісні - обставини, що характеризують суспільну небезпечність правопорушення. Як один з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму вини. Так, умисне неподання, ухилення від подання податкової декларації карається відповідно до кримінального законодавства. Ненавмисне (через недбалість та ін.) припускає більш м’які санкції. Наприклад, відповідно до Кодексу внутрішніх державних доходів США запізнення з поданням податкової декларації може кваліфікуватися як кримінальний злочин (місдимінор). У разі доведеності в суді, що податкова декларація не була надана умисно, можливе позбавлення волі на строк до одного року. Якщо ж буде доведено, що платник умисно намагався ухилитися від оподаткування шляхом подання помилкової декларації, то злочин належить до категорії фелоній, і обвинувачений може бути засуджений до позбавлення полі на строк п’ять років.