Податкове право України
5. Адміністративний арешт майна
Як і обмеження операцій за рахунками платника податків у банках, метою накладення арешту на майно є забезпечення виконання рішення податкового органу. Відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Арешт майна полягає у забороні платнику податків учиняти будь-які дії щодо свого майна, яке підлягає такому арешту, крім дій з його охорони, зберігання і підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо гака реєстрація є обов’язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що одержав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з таких обставин приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт майна може бути: а) повним - виняткова заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження, володіння або користування його майном, з його тимчасовим вилученням або без такого.
У разі вилучення майна ризик, пов’язаний із його зберіганням або тратою функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення; б) умовним - обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, що полягає в обов’язковому попередньому одержанні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення будь-якої операції платника податків з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, що завдані органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів бюджету в розмірі, що не перевищує суми реальних збитків згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником). Виконавець рішення про арешт: а) надсилає рішення про арешт майна; б) організовує опис майна платника податків у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих. Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач. Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз’яснюються їх права та обов’язки.
Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов’язані пред’явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за умови присутності оцінювача, вартості, визначеної таким оцінювачем. Усе майно, що підлягає опису, пред’являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим для огляду. Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони.
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв’язку із: а) скасуванням рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про такий арешт;
б) погашенням податкового боргу платника податків; в) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;
г) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; д) наданням органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об’єктів права власності такої третьої особи; е) закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту; є) прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; ж) пред’явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; з) фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі, коли майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у зв’язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.