Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
2.4. Значення педагогічної теорії Й.Ф.Гербарта
Таким чином, можна стверджувати, що Й.Гербарт першим з педагогів здійснив спробу філософсько-психологічного обґрунтування мети і засобів виховання, у результаті чого педагогіка набула систематично розвиненого і, разом з тим, строго диференційованого цілого. У науково-теоретичному обґрунтуванні і логічно витриманому викладі і полягає найважливіша його заслуга в історії педагогічної думки. Тому можна стверджувати, що з іменем Й.Гербарта пов’язана перша спроба створення наукової системи знань про виховання й освіту, уявлення про педагогіку як самостійну науку.
Йоган Гербарт був одним з перших у галузі приведення навчання у відповідність з законами мислення. Розробка психологічних засад навчання дозволила йому здійснити подальший крок у розвитку дидактики. У конкретно-дидактичному плані його ідеї на відміну від дидактичних ідей Й.Г.Песталоцці та Ф.-А.-В.Дістервега спрямовані переважно до середньої освіти, що потрібно мати на увазі.
Педагогічні ідеї Й.Гербарта й особливо його теоретичне обґрунтування педагогіки, ідеї виховуючого навчання і багатостороннього інтересу, розробка методів викладання, що передбачала врахування виховних можливостей окремих навчальних предметів, ідея про розвиток моральності в єдності моральних дій з усвідомленням справили великий вплив на наступний розвиток світової теорії і практики виховання.
Однак, педагогіка Й.Гербарта мала і консервативний характер, обумовлений як метафізичним ідеалізмом філософських поглядів, так і його консервативними політичними переконаннями. Вчення Й.Гербарта про пригнічення “злої волі” дитини, система покарань, стеження за учнем, введення кондуїту і карцеру, сувора регламентація навчального процесу з поділом його на чотири формальні ступені, надання великого значення релігії у справі виховання - ці положення були сприйняті урядовими реакціями багатьох країн, у тому числі й Російської імперії. Консервативні риси гербартіанської педагогіки, особливо детально розроблена Й.Гербартом система покарань широко використовувалася в німецьких і російських гімназіях, французьких ліцеях, середніх навчальних закладах інших країн. Відомий своєю жорстокістю реакціонер Аракчеев, розробляючи положення про школи у військових поселеннях, вивчав і широко застосовував рекомендовану Й.Гербартом систему кар дітей. Консервативних рис гербартіанської педагогіки не вдалося уникнути і радянській педагогіці.
У другій половині XIX ст. педагогічні ідеї Й.Гербарта отримали подальший розвиток у працях його численних учнів і послідовників, з числа яких найбільшою популярністю користувалися Т.Ціллер, О.Вільман, В.Рейн, К.Стой.