• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

2. Податкова застава

Одним з найпоширеніших способів забезпечення виконання початкового обов’язку є податкова застава. Примітно, що і у сфері цивільно-правового регулювання, яке передбачає серед засобів забезпечення виконання обов’язку неустойку, заставу, утримання майна боржника, поруку, банківську гарантію та інші способи, застава, порука (банківська гарантія), завдаток використовуються найчастіше.

Застава являє собою один з найбільш ефективних способів забезпечення виконання обов’язку, відповідно до якого кредитор (заставоутримувач) має право за забезпеченим заставою зобов’язанням у разі його невиконання одержати задоволення з вартості закладеного майна, причому він має переваги перед іншими кредиторами цього боржника. Заставником майна може бути як сам боржник, так і третя особа (заставник - це власник речі або особа, якій ця річ належить на праві господарського відання).

Предметом застави можуть бути як речі, так і права, зокрема права вимоги. Застава майна як міра забезпечення виконання податкового обов’язку виникає при зміні строку виконання податкового обов’язку. В частині податків (зборів), що підлягають сплаті у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон, застава майна як міра забезпечення сплати податків виникає у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Особливістю податкової застави є те, що цей інструмент, який сформувався у сфері цивільно-правового регулювання, набув у податковому праві дещо іншого, імперативного за змістом вияву. Відносно повно механізм податкової застави сформувався і був урегульований в Україні з прийняттям Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181 -III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами». Стаття 9 цього Закону безпосередньо врегульовувала це питання. Слід звернути увагу на те, що поява цієї норми в податково-правовому регулюванні зумовила й зворотний вплив, деяку трансформацію конструкції застави у сфері цивільного регулювання.

Зараз правове регулювання податкової застави здійснюється статтями 88-93 Податкового кодексу України. Відповідно до піди. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, установлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Так, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі:

1) несплати у встановлені строки суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

2) несплати у встановлені строки суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) - у день виникнення такого права та балансова вартість, яка відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінювання, яке проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, не меншої суми податкового боргу платника податків (але не більше двократного розміру).

Право податкової застави не поширюється на: а) майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

б) на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;

в) на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю; г) на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такої о платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому разі опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі, коли платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов’язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

У разі, коли на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дня набуття права власності на будь-яке майно повідомити орган державної податкової служби про його наявність. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня одержання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого є не меншою суми податкового боргу платника податків (але не більше двократного розміру), або відмовити платнику податків у включенні майна до акта опису. У разі, коли орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно. Предмет застави може замінюватися тільки за згодою органу державної податкової служби. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Платнику податків, що має податковий борг, призначається податковий керуючий керівником органу державної податкової служби за місцем реєстрації такого платника. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий описує майно платника податку, що має податковий борг, у податкову заставу, перевіряє стан збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, описує майно, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених Податковим кодексом України, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов’язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право одержувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту одержання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

Податкова застава припиняється у порядку, передбаченому ст. 93 Податкового кодексу України. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

1) одержання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

2) визнання податкового боргу безнадійним;

3) набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

4) одержання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.