Податкове право України
3. Податкова декларація
Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, при якому обов’язок за його сплати покладається безпосередньо на платника. У більшості випадків податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податку вчасно сплачує податок. Згідно зі ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація (розрахунок) є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/ або сплати податкових зобов’язань. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.
Якщо податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому випадку річна податкова декларація не подається. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до неї, складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. У такому самому порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків та зборів, що є обов’язковими для застосування їх платниками (податковими агентами). Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття митним органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України. Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників.
Відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, чинною на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов’язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає значення із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:
а) тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
б) звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
в) звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
г) повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами;
д) код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
е) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті);
є) місцезнаходження платника податків;
ж) найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
з) дату подання звіту (або дату заповнення - залежно від форми);
и) ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
і) підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку та засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
В окремих випадках форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити: 1) відмітку про звітування за спеціальним режимом; 2) код виду економічної діяльності (КВЕД); 3) код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; 4) індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова декларація має не тільки містити відповідні дані, а й бути певним чином оформлена. Вона повинна бути підписана: а) керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; б) фізичною особою - платником податків або його законним представником; в) особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (ст. 48 Податкового кодексу України).
Встановлення форми або методів обов’язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації про окремі доходи, видатки, пільги, інші елементи податкових баз, які були раніше відбиті в податкових деклараціях або розрахунках за окремими податками, зборах (обов’язковими платежами), не дозволяється, якщо інше не передбачено законами з питань оподаткування. Платник податку має право обрати один із трьох порядків надання податкової декларації:
а) особисто (з відміткою про дату подачі на копії декларації);
б) пересиланням (датою подачі декларації вважатиметься дата відправлення рекомендованого листа);
в) в електронному вигляді.
Існують дві форми податкових декларацій:
1) майнова декларація - відомості, які надаються фізичними особами, про перелік майна, що перебуває у власності даної особи (у тому числі коштів), або майна, що може бути джерелом доходів та формувати об’єкти оподаткування;
2) спеціальна декларація - відомості, що надаються фізичними особами на вимогу податкового органу, складені за встановленою формою і містять інформацію про джерела та розміри коштів, витрачених на придбання певного майна.