Податкове право України

1. Поняття податкової звітності

Зміст податкової звітності характеризується певною подвійністю. З одного боку, вона є однією з трьох конструкцій податкового обов’язку (поряд з обліком і сплатою), а з другого - її логічно розглядати як додатковий елемент правового механізму податку, що вимагає обов’язкового закріплення в податковому законі, який вводить конкретний вид податку або збору. Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (його представника) і податкового органу зі складання, ведення та надання документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податку, його майновий стан та фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкова звітність здійснюється платником податку (або його представником, податковим агентом) самостійно і надається податковим органам за підсумками звітного періоду в установлений законодавством строк.

Податкова звітність здійснюється шляхом подавання платником податків податкової документації — документів, які містять відомості про обчислення і сплату податку. Інші відомості не можуть бути предметом податкової документації і податкові органи не мають права вимагати від платника податків надання відомостей, не передбачених законодавством про оподаткування, або подання податкової документації до настання строків звітності. Обов’язок щодо податкової звітності покладається на платника податків, якщо законодавчим актом про оподаткування платник податку має обов’язок зі сплати податку.

Податкова звітність може надаватися платником податків безпосередньо до податкового органу, направлятися йому поштою або в електронному вигляді. Днем надання податкової звітності вважається день її поштового відправлення. Неподання платником податків податкової звітності в строк не звільняє його від обов’язку надати цю звітність. Податковий орган має право відмовити в прийнятті податкової звітності тільки у разі її неправильного оформлення із письмовим обґрунтуванням відмови в прийнятті податкової звітності.

Податкова звітність лежить в основі різних аспектів діяльності насамперед як платників податків та інших зобов’язаних осіб, так і податкових органів. Реалізація останніми функцій контролю передбачає обов’язкову наявність документальних даних про визначення податкового обов’язку платників, строки її виконання. Звітність найчастіше визначається як сукупність документально оформлених даних про об’єкт, які подаються в певному порядку суб’єктам контролю для реалізації облікових і контролюючих функцій. У зв’язку з цим розмежовують різні види звітності: статистичну, бухгалтерську, податкову.

До осіб, на яких лежить обов’язок подання податкової звітності, поряд з платниками належать також податкові агенти. Податковий кодекс України (ст. 51) безпосередньо пов´язує такий обов’язок з поданням відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам. Так, податковий агент зобов’язаний подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Відповідно до п. 48.6 ст. 48 Податкового кодексу України, якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків.

Податкова звітність згідно з чинним податковим законодавством розглядається не як стала, незмінна сукупність даних, а як така конструкція, котру можна коригувати з відповідними наслідками таких дій. Так, у ст. 50 Податкового кодексу України закріплено процедури внесення змін до податкової звітності. У разі, коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Якщо після подавання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються. Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть (ст. 47 Податкового кодексу України):

а) юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

б) фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

в) податкові агенти.

Податкова звітність має базуватися на даних податкового обліку доходів і видатків платника податків. Відомості про результати діяльності і майновий стан платника податків повинні мати грошове вираження в національній валюті України. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об´єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами (ст. 44 Податкового кодексу України). Для обчислення об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат. Платники податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою нуль відсотків, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обчислення об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем обліку та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.