• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

4. Зміна строку сплати податків

Строк сплати податку змінюється шляхом перенесення строку сплати податку або його частини на більш пізній строк. Зміна строку не скасовує існуючого і не створює нового обов’язку зі сплати податку та збору. Строк сплати податку та збору змінюється за рішенням органів, до компетенції яких входить прийняття відповідних рішень. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку. Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочення, розстрочення, податкового кредиту.

1. Відстрочення являє собою перенесення граничного строку сплати повної суми податку на більш пізній строк. Відстрочення (розстрочення) зі сплати податку (збору) може бути надано за одним або декількома податками. Воно не може надаватися або встановлюватися на податковий обов’язок за ввізним митом, акцизним податком, податком па додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, зборами у Пенсійний фонд України або іншими зборами у межах державного чи обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами за цими податками та зборами. Відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному Податковим кодексом України. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків згідно з п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно з п. 100.8 ст. 100 Податкового кодексу України затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, але не пізніше строку закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

2. Розстрочення являє собою розподіл суми податку на певні частини зі встановленням строків сплати цих частин. Розстроченням податкових зобов’язань є надання платникові податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під відсотки, розмір яких не може бути менше, ніж ставка Національного банку України. Розстрочення не може бути надано платникові податків, що раніше одержав її на цих самих підставах. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків згідно з п. 100.4 ст. 100 Податкового кодексу України є надання ним доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, в якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Відповідно до п. 100.8 ст. 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу в межах одного бюджетного періоду приймається у такому порядку:

- стосовно загальнодержавних податків та зборів — керівником контролюючого органу (його заступником);

- стосовно місцевих податків та зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України. Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом.

Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані: а) з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні суми податкового боргу, за яким була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення; б) з ініціативи податкового органу в разі, якщо: з’ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою; платник податків визнається таким, що має податковий борг за податковими зобов’язаннями, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу.

3. Податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Регулювання відносин податкового кредиту фактично передбачає співіснування двох різних інститутів: податкового кредиту в механізмі непрямого оподаткування та податкового кредиту в механізмі прямого оподаткування. На наш погляд, вони принципово різняться, насамперед співвідношенням кредиторів та позичальників. Якщо в податковому кредиті з податку на додану вартість платник податку кредитує державу і за наявності особливих підстав у нього згодом виникає право на бюджетне відшкодування, то при податковому кредиті в системі прямих податків кредитором виступає держава.

Строки сплати податків та зборів тісно пов’язані з поняттям недоїмки. Недоїмка являє собою суму податку, що не внесена до відповідних бюджетів або цільових фондів після закінчення строків сплати, закріплених законодавством. Необхідно, щоправда, враховувати, що недоїмка є наслідком порушення податкового законодавства, а не виконанням податкових обов’язків.