Податкове право України

1. Порядок обчислення сум податків та зборів

У статті 29 Податкового кодексу України закріплено вихідні засади порядку обчислення сум податків та зборів. Сума податку обчислюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені у вартісному вимірі, підлягають індексації у визначеному порядку. Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті в бюджети або цільові фонди.

Обчислення податку вимагає конкретизації за декількома напрямами: 1) стосується конкретного платника; 2) здійснюється стосовно конкретного податкового зобов’язання за окремим податком; 3) являє собою сукупність дій, зумовлених особливостями об’єкта оподаткування; 4) здійснюється стосовно відповідного податкового періоду.

Особливості обчислення податків та зборів можуть лежати в основі класифікації цих видів обов’язкових платежів. Відповідно до цього податки поділяються на: 1) окладні - податки, що обчислюються безпосередньо податковим органом; 2) неокладні - податки, що обчислюються самостійно платником податків: а) безпосередньо неокладні - податки, що обчислюються самим платником податків; б) опосередковано неокладні - податки, що обчислюються податковим агентом; 3) змішані - податки, що обчислюються на різних етапах і платником податків, і податковим органом. Прикладом такого податку може бути податок з доходів фізичних осіб, що обчислюється податковими агентами (при оподаткуванні доходів за місцем основної роботи платника податків), платниками податків (при поданні податкової декларації) та податковими органами (при коригуванні даних податкових декларацій).

Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази. Фактично йдеться про зміну ставки оподаткування конкретного виду при збільшенні податкової бази. Поняття ставки податку і методу оподаткування (слід відрізняти від методу ведення податкового обліку) дуже тісно пов’язані між собою. Але якщо при характеристиці ставки податку переважає матеріальна підстава закріплення податку, то при аналізі методу оподаткування акцентується в першу чергу на процедурному аспекті. Це дозволяє розглядати метод оподаткування окремо від ставки податку.

Серед основних методів оподаткування можна виділити такі:

1) рівне оподаткування - метод оподаткування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Такий метод є характерним в основному для цільових податків (часто саме завдяки цьому вони набувають характеру більшою мірою зборів, ніж податків). Головною метою рівного оподаткування є задоволення певних потреб суспільства, які нібито розподілені на частини і співвідносяться з кількістю членів суспільства. Сплачуючи «свою» частину, кожний індивід діє як у власних інтересах, так і реалізує суспільну потребу. У цьому разі не враховуються конкретні особливості платника (рівень його доходів, наявність майна, кількість членів родини), фактично йдеться про рівне подушне оподаткування;

2) прогресивне оподаткування - метод оподаткування, при якому ставка податку зростає у міру збільшення розміру об’єкта оподаткування. Прогресивне оподаткування пов’язане з поняттям дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний дохід можна визначити як різницю між сукупним доходом, одержаним платником, і неоподатковуваним мінімумом доходів. Фактично дискреційний дохід являє собою базу оподаткування, що реально відображає межі реалізації інтересів платника залежно від розмірів його доходів. Метод прогресивного оподаткування передбачає використання декількох видів прогресії: а) проста розрядна - характеризується поділом податкової бази на низку розрядів, щодо кожного з яких установлюється абсолютна сума податкового окладу. Такий вид прогресії був притаманний податковій системі СРСР, хоча й характеризувався певною нерівномірністю оподаткування осіб, рівень доходів яких коливався на межі розрядів; б) проста відносна - характеризується поділом податкової бази на розряди, стосовно яких установлюється певний вид відносної ставки. Ставка податку застосовується за всією податковою базою іі цілому, залежно від того, до якого розряду належить податкова база. При цьому методі не виключається недолік попереднього методу - різкий перехід від одного розряду до іншого і стрибок при цьому суми податку; в) складна прогресія - передбачає поділ податкової бази на розряди, кожний з яких оподатковується за своєю конкретною ставкою (незалежною від величини податкової бази), а підвищена ставка використовується не для об’єкта в цілому, а тільки для частини, що перевищує попередній розряд. Такий вид прогресії дає змогу забезпечити плавний перехід від одного розряду до іншого, враховувати майнові особливості платників та більш рівномірно розподілити податковий тиск. Плавність залежить від кількості податкових розрядів і поступовості збільшення ставки. Найбільш яскраве використання такого виду прогресії виражалося у застосуванні прибуткового податку з громадян;

г) прихована прогресія передбачає використання системи пільг для доходів, що входять у різні розряди. В такому разі розряди і ставки < незмінними і ззовні непомітна будь-яка диференціація оподаткування. Однак система відрахувань або пільг для різних розрядів фактично зменшує або збільшує базу окремих розрядів;

3) пропорційне оподаткування - метод оподаткування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування. Зі збільшенням бази оподаткування сума податку зростає пропорційно при однаковому відсотку податкової ставки. Цей метод є досить поширеним (податок на дохід фізичних осіб, податок па прибуток підприємств, податок на додану вартість);

4) регресивне оподаткування - метод, при якому ставка оподаткування зменшується при збільшенні податкової бази. В сучасних умовах такий метод широко не застосовується, хоча й використовується при непрямому оподаткуванні;

5) змішане оподаткування - передбачає поєднання окремих елементів зазначених методів оподаткування. Відбувається нібито дроблення податкового об’єкта, при якому для його окремих елементів використовуються різні методи оподаткування (наприклад, поєднання прогресивного та пропорційного методів).

Обчислення податку проходить декілька стадій: 1) визначення об’єкта оподаткування; 2) визначення бази оподаткування; 3) обрання ставки податку; 4) застосування податкових пільг; 5) розрахування суми податку.

Податок обчислюється у межах одного податкового періоду, але це може здійснюватися декількома способами. Необхідно розмежовувати способи обчислення податку та способи сплати податку.