• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

1. Методи обліку доходів і витрат платника податків

Платник податку веде облік доходів і видатків з метою обчислення га сплати податків, а також з метою здійснення податкового контролю. Допускається ведення податкового обліку доходів і видатків платника податку його законними або уповноваженими представниками. Податковий облік доходів і видатків здійснюється платником податку виключно з метою оподаткування відповідно до методу податкового обліку, який використовується ним.

Платник податку зобов’язаний вести податковий облік, відносити доходи і видатки до тих звітних періодів, коли вони фактично були одержані чи понесені або коли вони визнаються такими. Ведення податкового обліку забезпечує для податкових органів можливість мати повне уявлення про всі операції, пов’язані з діяльністю платника податку, і про його фінансове становище. Ці операції мають бути відображені таким чином, аби можна було простежити їх початок, хід і закінчення. Забороняється зміна або виправлення записів, пов’язаних із податковим обліком доходів і видатків, при яких неможливо встановити їх початковий зміст або момент внесення змін (виправлень). Податковий облік доходів і видатків ведеться платником податку на підставі документально підтверджених даних із застосуванням відповідних правил та форм обліку.

У податковому обліку застосовуються декілька методів:

1) касовий метод;

2) метод нарахувань;

3) метод «попередньої події».

Найбільш затребуваними при обліку доходів і видатків платників касовий метод та метод нарахувань. Критерієм розмежування обліку н цих методах є момент виникнення податкового обов’язку. Якщо при касовому методі він пов’язується із реальним надходженням коштів, і о при методі нарахувань - з моментом виникнення права на дохід або обов’язку на здійснення видатків. Залежно від конкретних умов і завдань регулювання оподаткування перевага може надаватися тому або іншому. Однак, якщо виходити із класичної конструкції податку, яка передбачає, що податок - це частина вже одержаних платником податків коштів, то, звичайно, більш логічним видається касовий метод. Саме він орієнтований на облік фактичного руху грошових коштів і, виходячи із цього, на формування податкового обов’язку. Більш того, у цьому разі податковий обов’язок виникає вже після того, коли платнику податків надійшли кошти.