• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

1. Поняття податкової пільги

Пільга - це звільнення (повне або часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати податку. Тут необхідно зазначити три обставини. По-перше, пільга - це звільнення саме від сплати, а не від податкового обов’язку, оскільки при відстроченні обов’язку сплата податку залишається, а звільнення (на певний строк) стосується тільки перерахунку податку, і після закінчення певного строку обов’язок підлягає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов’язок включає декілька складових: податковий облік; сплату податку; податкову звітність. 1 якщо платник може бути звільнений від сплати податку, то обов’язок щодо обліку і звітності у нього залишиться. По-друге, звільнення можливе у двох обсягах: повному - коли платник повністю звільняється від сплати, і частковому - коли скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об’єкта (предмета та ін.) або відстрочення сплати податку. По-третє, особливості платника. Вони можуть стосуватися як безпосередньо рис, що характеризують його (інвалід 1 або 11 групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретних видів діяльності, якими він займається (підприємство, що виготовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, тощо).

Згідно зі ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов´язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків має право використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків може відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим кодексом України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з одержанням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом - платником податків. Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг. Ці органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також за їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг), та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Закладаючи основи надання податкових пільг, необхідно чітко визначити саме категорії платників, а не окремих юридичних або фізичних осіб, тобто виділяється певна однорідна група платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої й формується пільговий податковий режим. Всі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно із встановленими законодавством загальними правилами. Таким чином, податковою пільгою визнається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший - Податковий кодекс України, що закріплює принципові винятки для певних категорій платників або галузей. При цьому йдеться про регулювання податкових звільнень на рівні визначення родової конструкції податкової пільги, підстав надання звільнень, різновидів пільг та закріплення відповідних податкових пільг за окремими податками та зборами, що встановлюються певними розділами Особливої частини Податкового кодексу України. Другий - підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних платників та деталізують процедурну реалізацію приписів щодо податкових звільнень.

Платник податку має право використати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування й у період усього строку її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів. Спірним є питання про галузеве виділення пільг. Часто створюється низка пільг: у сфері бюджетного регулювання (через дотаційні виплати тощо); надання податкових звільнень; виділення податкових кредитів. Важливо закріпити категоричну заборону щодо надання індивідуальних податкових пільг для того, аби виключити законодавче закріплення дискримінації платників. Норми податкового законодавства, що визначають основи, порядок та умови застосування податкових пільг, не можуть мати індивідуальний характер.