• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

2. Види ставок оподаткування

Податкове законодавство передбачає застосування декількох різновидів ставок податків. Вони істотно відрізняються одна від одної як за формою, так і за характером закріплення, змістом і особливостями використання. Саме ці відмінності й кладуть в основу принципів класифікації ставок податку (статті 26-28 Податкового кодексу України). Зупинимося на найбільш важливих з них.

Ставки оподаткування можна класифікувати таким чином.

1. Залежно від податкового тиску (тягаря) на платника:

а) базова (основна) ставка - ставка, що не враховує особливостей платника або виду діяльності, яка полегшує або збільшує податковий тягар. Треба мати на увазі, що за деякими податковими платежами про базову податкову ставку можна говорити досить умовно внаслідок множинності ставок у цілому (акцизний податок) або враховувати, що при обчисленні того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок. Згідно зі ст. 26 «Базова (основна) ставка податку» Податкового кодексу України базовою (основною) ставкою визнається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Податкового кодексу України. Під час обчислення одного й того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних)ставок;

б) гранична ставка податку визначається у ст. 27 Податкового кодексу України, згідно з якою граничною ставкою визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, установлений цим Кодексом. Обмеження податкового тиску застосовуються у переважній більшості випадків шляхом використання саме цієї конструкції. Але слід ураховувати, що гранична межа при встановленні ставки стосується місцевих податків та зборів, коли в такий спосіб обмежується нормотворчість на місцях. Ставки загальнодержавних податків та зборів визначаються законом (при можливості або доцільності закріплення єдиної або підвищеної ставки). Стосовно введення місцевих податків та зборів Верховою Радою України закріплюються такі модельні елементи правового механізму відповідного платежу за межі яких не можна виходити місцевим радам, запроваджуючи той чи інший місцевий податок чи збір. Гранична ставка застосовується у вигляді:

- зниженої ставки - ставка оподаткування, яка визначена з урахуванням особливостей платника податків і (або) видів його діяльності, форми та розміру одержуваних ним доходів і за розміром є нижчою базової (основної) ставки. Іноді подібні ставки можуть застосовуватися як податкові пільги. Так, податок на додану вартість передбачає застосування ставки податку, яка дорівнює нулю;

- підвищеної ставки - ставка оподаткування, яка визначена з урахуванням особливостей платника податків і (або) виду його діяльності, форми та розміру одержуваних ним доходів, що перевищує розмір базової(основної) ставки.

2. Залежно від методу встановлення ставки податку у ст. 28 Податкового кодексу України виділено абсолютну та відносну ставки:

а) абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань установлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування. Подібні ставки потребують змін, оскільки інфляційні процеси роблять цей механізм запізнілим. У тих випадках, коли використовуються абсолютні ставки, вони переглядаються досить часто;

б) відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань установлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування. Характер співвідношення ставки податку і одиниці оподаткування дає змогу виділити декілька підвидів відносних ставок: відносно-відсоткові ставки податку - встановлюються у відсотках до одиниці оподаткування; відносно-кратні - співвідношення розміру податку і одиниці оподаткування встановлюються у величинах, кратних певному показнику (неоподатковуваному мінімуму, мінімальній заробітній платі і т. д.); відносно-грошові - ставки податку, які встановлюють ставку у формі певної грошової суми на частину об’єкта оподаткування.

3. Залежно від змісту:

а) маргінальна ставка - ставка податку, безпосередньо зазначена в нормативному акті, що закріплює цей вид податку; застосовується до окремих податкових розрядів (маржі), окремих частин доходу. Подібні ставки передбачають поступове оподаткування, при якому певна відсоткова ставка встановлюється для одного рівня об’єкта оподаткування. З переходом на інший рівень використовується інша ставка (наприклад, податок з доходів фізичних осіб);

б) фактична ставка - відношення сплаченого податку до податкової бази;

в) економічна ставка - відношення сплаченого податку до всього одержаного доходу.

4. Залежно від формування стимулів для платника:

а) стимулюючі - податкові ставки, які створюють у платника стимул для підвищення результатів діяльності, що приводить до збільшення доходів, майна тощо;

б) обмежуючі - ставки оподаткування, при яких формуються певні фактори, що стимулюють платника до діяльності в незмінних масштабах, перешкоджають подальшому розвитку або новим вкладенням;

в) заборонні - податкові ставки, які встановлюють чіткі обмеження і роблять неефективними будь-які дії; за ними змінюється об’єкт оподаткування і здійснюється перехід до нової ставки.