• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

2. Обчислення бази оподаткування

Податкова база враховує й специфічний характер кожного платежу податкового характеру. Саме тому єдина мета її обчислення реалізується декількома методами. Проблема визначення податкової бази тісно переплітається з обліковими та звітними обов’язками платника податків, що дає підстави у деяких випадках змішувати їх. Однак важливо розрізняти облік податкової бази, її складових елементів, та визначення, обчислення податкової бази. Вони принципово розрізняються як за метою, так і за особливостями реалізації, методами здійснення.

Платники податків визначають податкову базу за підсумками кожного окремого податкового періоду на підставі даних податкового обліку об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням. Фактично обов’язки визначити податкову базу і сплатити податок виникають у платників податків за підсумками кожного податкового періоду. За рахунок визначення податкової бази і податкового періоду формуються підстави стабільного надходження податків протягом усього календарного року. При цьому законодавець не пов’язує ці розрахунки із часом формування об’єкта оподаткування. Це пов’язано в першу чергу з тим, що той самий об’єкт може мати декілька баз оподаткування, які відповідатимуть окремим податкам. Саме тому база оподаткування встановлюється за кожним податком окремо. Це здійснюється на підставі певних принципів:

1) однорідності бази оподаткування;

2) можливості застосування до бази оподаткування конкретної одиниці її виміру;

3) простоти і зрозумілості визначення бази оподаткування;

4) зручності застосування бази оподаткування для обчислення податку;

5) можливості обліку бази оподаткування.

Розмір бази оподаткування визначається тільки на підставі використання однієї одиниці її виміру. При цьому розмір бази оподаткування встановлюється як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, які в цілому становлять повний обсяг бази оподаткування. У статті 24 Податкового кодексу України визначено, і по одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Використання і розрахунок бази оподаткування передбачають певний масштаб. Це робиться при характеристиці об’єкта оподаткування, обранні параметрів його виміру. Об’єкт оподаткування вимірюється за допомогою одиниці оподаткування, котра виступає умовною одиницею, що надає кількісного виразу базі оподаткування. Треба мати на увазі, що застосувати податкову базу до багатьох видів майнових податків досить складно, бо їх складно виразити в яких-небудь одиницях. У цьому разі як одиниця оподаткування використовується конкретна специфічна характеристика предмета оподаткування, до якої застосовується ставка податку. В деяких випадках характеристика одиниці оподаткування зводиться до системи його виміру: вартості, площі, потужності, обсягу - як певна кількісна міра предмета оподаткування. Важливо при цьому уточнити: йдеться не про загальну вартість або площу предмета, що в основному характерно для визначення бази оподаткування, а саме про одиниці визначення характеристик предмета оподаткування.

Усі розрахунки податкової бази повинні здійснюватися на підставі документально підтверджених даних про об’єкти оподаткування або пов’язаних з оподаткуванням. У цьому разі платник зобов’язаний мати документальні підтвердження стосовно обґрунтування будь-якої позиції податкової звітності. Якщо при цьому платник податку припускається помилки, то податкове зобов’язання перераховується виключно щодо того податкового періоду, у якому було припущено помилку.

До методів обчислення податкової бази традиційно відносять декілька:

1) прямий (метод визначення податкової бази на основі документально підтверджених показників фактично існуючих елементів бази оподаткування). Один з найбільш затребуваних і логічних методів визначення податкової бази, що дозволяє провести чітку залежність між податковим обов’язком і результатами діяльності платника, на підставі яких і визначається сума податку, що підлягає сплаті;

2) аналогічний (метод визначення податкової бази, виходячи із зіставлення предмета оподаткування з аналогічним предметом, що вже брав участь у визначенні розміру бази оподаткування). Використовується переважно в системі майнових податків, коли неможливо виділити критерії, які визначають якісні характеристики об’єкта або бази оподаткування таким чином, що зумовлюють використання аналогії за однотипним або суміжним об’єктом (наприклад, при неможливості визначити якість земельної ділянки виходять із характеристик суміжної з нею ділянки, із чітко вираженими якісними характеристиками);

3) непрямий (метод визначення податкової бази, виходячи з непрямих ознак, що характеризують розмір і зміст бази оподаткування). Досить складним є метод формування податкового обов’язку. Він грунтується на цілій системі припущень. Наприклад, у разі неможливості встановити доходи особи критерієм визначення податкової бази можуть бути закладені враховані видатки даної особи. У цьому разі формується припущення, що для фінансування цих видатків він мав відповідні доходи, що й лягли в основу визначення бази оподаткування;

4) умовний (метод визначення податкової бази, виходячи з передбачуваної тенденції, очікуваної величини бази оподаткування). Схожий із попереднім метод визначення податкової бази, який багато в чому повторює його недоліки. Чіткий, однозначний розмір бази оподаткування визначається з огляду на певні презумпції, припущення. На цьому побудовано конструкцію визначення оподатковуваного доходу, виходячи із середньої ринкової ціни, а не ціни фактичної реалізації;

5) консолідований (метод визначення податкової бази на основі сумарного об’єднання обов’язків зі сплати декількох податків та зборів). Цей метод застосовується в системі консолідованих податків, коли податковий обов’язок установлюється незалежно від реального розміру податкової бази. Найчастіше цей метод використовується при реалізації патентів, використанні спрощених систем оподаткування.