Податкове право України
1. Поняття бази оподаткування
Використання і розрахунок бази оподаткування вимагають певного масштабу. Це робиться при окремій, визначеній законодавством характеристиці об’єкта оподаткування, параметрі його виміру. Об’єкт оподаткування вимірюється за допомогою одиниці оподаткування, яка с умовною одиницею, що надає кількісну характеристику базі оподаткування. Слід мати на увазі, що застосувати податкову базу за багатьма видами майнових податків досить складно, оскільки їх важко к 11 разити в будь-яких одиницях. У цьому разі використовується одиниця оподаткування - конкретна специфічна характеристика предмета оподаткування, до якої застосовується ставка податку.
Одиниця оподаткування значною мірою становить практичний, розрахунковий інтерес. За її допомогою встановлюються нормативи і ставки оподаткування, однак нерідко той самий об’єкт передбачає різні параметри оподаткування. Так, розмір податку на права водія залежить: у Франції та Італії - від потужності двигуна; у Бельгії та Нідерландах - під ваги автомобіля; у Німеччині - від обсягу робочих циліндрів. В основі обрання конкретної одиниці оподаткування лежать різні фактори, але серед них насамперед можна виділити сформовані в податковій практичні звичаї, традиції і як похідне від цього фактора - зручність застосування даної одиниці у сформованій системі податкового обліку.
Для встановлення оподатковуваної бази необхідно знати саме масштаб податку, тобто визначену законом фізичну характеристику або параметр виміру об’єкта оподаткування. Наприклад, у поземельному обкладанні масштабом є кількість землі з підрозділом її на розряди за ступенем врожайності або без такого підрозділу. В той же час одиницею податку потрібно вважати умовну одиницю прийнятого масштабу, що використовується для кількісного визначення оподатковуваної бази.
Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична або інша) характеристика певного об’єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об’єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристики об’єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об’єкта оподаткування. Податкова база за своїм змістом є об’єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, обчислення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет.
Згідно зі ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. База оподаткування та порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо. Один об’єкт оподаткування може утворювати декілька баз оподаткування для різних податків. Конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Податкова база необхідна саме для обчислення податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єктом оподаткування. Наприклад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що спричиняє обов’язок сплатити акциз. Так, реалізація підакцизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин, які виникають у зв’язку з певними діями платників податків: реалізацією підакцизного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньому ринку, ввезенням товару на митну територію. Саме ці дії і є обставинами, що зумовлюють обов’язок сплатити акциз. Визначення бази оподаткування не означає відсутність обліку або заниження предмета (тим більше об’єкта) оподаткування. Конструкція «заниження об’єкта» до багатьох податків узагалі не застосовується: об’єкт цих податків можна приховати (не враховувати) тільки повністю, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфікувати як приховання або відсутність обліку, оскільки платник податків заявляє про наявність об’єкта оподаткування.