• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

1. Поняття об’єкта оподаткування

Особливість регулювання такого елемента правового механізму податку, як об’єкт оподаткування, фактично формалізує податковий обов’язок, опредмечує право справляння податків як реалізацію повноважень щодо зобов’язаних осіб державною владою. Наявність об’єкта оподаткування передбачає об’єктивну можливість вимоги насамперед сплати податку. Якщо вимога реалізації податкового обов’язку передбачає більш складну конструкцію і не завжди зумовлена неодмінною наявністю будь-якого матеріального блага як об’єкта оподаткування, то сплата податку спричинена саме об’єктом оподаткування.

У статті 22 Податкового кодексу України об’єкт оподаткування визначено як відкритий перелік об’єктів, що породжують виникнення податкового обов’язку у платника. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких воно пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Поняття об’єкта оподаткування передбачає два підходи: розширений та більш вузький. Як узагальнена категорія об’єкт оподаткування являє собою родове визначення (доходи або їх частина, майно, вартість і т. д.), з яким пов’язане виникнення обов’язку платника податків сплатити податок чи збір. У більш вузькому значенні (яке в основному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподаткування можна визначити як видові форми об’єкта оподаткування (доходи фізичних осіб, майно юридичних осіб і т. д.), які й закріплюються в спеціальних розділах Особливої частини Податкового кодексу України.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим. Так, об’єктом оподаткування може виступати фонд оплати праці. При цьому той самий об’єкт не може бути об’єктом оподаткування за декількома податками одного виду Це, однак, не забороняє використовувати об’єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об’єкт (наприклад, прибуток) може використовуватись як об’єкт оподаткування в декількох випадках. Так, використання доходу як об’єкта за загальнодержавними податками не є перешкодою для введення податку з аналогічних об’єктів на місцевому рівні.

Деяка теоретична незавершеність проблеми реалізується в невизначеності нормативної. Податковий кодекс України як об’єкт оподаткування виділяє прибуток (доходи). У деяких випадках має місце надмірна деталізація. Наприклад, характеристика доходу (прибутку) як об’єкта навряд чи є необхідною, оскільки прибуток є одним з елементів доходу (нарівні із заробітною платою). Звичайно, прибуток та дохід - різні категорії, але подібна деталізація передбачає і подальший аналіз, навряд чи доречний. Отже, об’єктом є такий предмет чи дія, з приводу яких виникає обов’язок зі сплати податку, наприклад, одержаний дохід, володіння чим-небудь, споживання певних предметів. Законодавець іде простим шляхом: закріплює вичерпний перелік об’єктів оподаткування (майно, доходи, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) і т. д.