• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

3. Суб’єкти, що сприяють сплаті податків та зборів. Пов’язані особи

В юридичній літературі, а також у відомчих документах податкових органів часто використовуються такі поняття, як «збирач податків» та «податковий агент». У той же час законодавчого визначення поняття «збирач податків» не існує. Поняття «податковий агент» та «збирач податків» - це пов’язані поняття, які позначають іноді тих самих осіб — підприємства, установи, організації, на які відповідно до законодавства покладено обов’язок утримувати суми податків із платників податків та перераховувати їх у бюджет.

Підприємство, яке виплачує дохід своєму працівнику, виступає як податковий агент стосовно обчислення, утримання із заробітної плати та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб. На відміну від податкових агентів особи, які збирають податки, виступають як уповноважені органи та посадові особи, що приймають кошти від платників (або їх агентів) у рахунок сплати податків та зборів. Особи, що збирають податки та збори, приймають у зобов’язаних осіб за їх бажанням кошти у рахунок податкового платежу.

До збирачів податків належать:

1) підприємства (установи, організації), що утримують та перераховують до бюджету податки із сум, які виплачуються фізичним особам;

2) підприємства (установи, організації), що утримують та перераховують до бюджету податки з доходів від акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству, від участі на паях в інших підприємствах;

3) підприємства (установи, організації), що утримують та перераховують до бюджету податки з доходів, одержуваних іноземними юридичними особами.

Таким чином, прийом від платників податків сум у рахунок сплати податків та зборів може здійснюватися збирачами податків, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, інші уповноважені органи та посадові особи. Особливістю повноважень збирачів податків є те, що вони приймають кошти у платників податків за волевиявленням останніх, тоді як податкові агенти утримують податки у платника податків незалежно від його волевиявлення.

На відміну від податкових агентів збирачі податків не є джерелами виплати доходів платникам податків і не мають повноважень щодо утримання податків. Однак їх функції з приймання платежів доповнюються функціями зі здійснення контролю за сплатою податків та зборів платниками. Таким чином, вони, як і податкові агенти, відіграють подвійну роль: з одного боку, виконують фіскальні функції контролю за платником податків, а з другого боку - підконтрольні податковим органам при виконанні своїх обов’язків з перерахування сум податків та зборів, що надійшли їм від платників. Стосовно платників податків збирачі податків мають певну нейтральність, тут відсутня кореспонденція прав і обов’язків платників податків та збирачів податків. Останні не зобов’язані і не мають права вимагати від платників податків виконання їх обов’язків.

Поняття пов’язаних або взаємопов’язаних осіб для цілей оподаткування є відносно новим у податково-правовому регулюванні. Передумовою виникнення подібної конструкції стали поява і розвиток відносин, що породжують такий зв’язок окремих платників податків, коли оподаткування одного з них неможливе без урахування діяльності, доходу, майна або становища іншого. Тобто, у цих умовах формується такий режим доходів, майна або інших підстав оподаткування, за яким об’єктивно неможливо відмежувати обов’язки одного платника податків від обов’язків іншого.

Категорію пов’язаних або взаємопов’язаних осіб уведено виключно з метою оподаткування. Основним критерієм пов’язаних осіб є характер особливих відносин між ними, при яких вони можуть безпосередньо впливати на умови або економічні результати діяльності осіб, яких вони представляють. Головним і фактично єдиним правовим наслідком визнання осіб пов’язаними є право податкових органів контролювати правильність додержання фінансової дисципліни (зокрема, рівня цін за угодами між подібними особами для цілей оподаткування).

Особа може бути визнана взаємопов’язаною і за іншими підставами, які не виражають зміст перелічених критеріїв. Однак подібне може відбуватися тільки за рішенням суду і у випадках, коли податковим органом надано достатні докази того, що особи перебувають під контролем третьої особи або одна особа перебуває під контролем іншої. Українське податкове законодавство є більш послідовним і містить норму, що деталізує здійснення контролю, під чим слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних або юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (пакетом акцій), не меншою 20 % від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї. У виключних випадках, за відсутності підстав, особи можуть бути визнані пов’язаними у судовому порядку. Під членами сім’ї фізичної особи з метою оподаткування розуміються її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі всиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікунів, визнані такими відповідно до закону. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її дружини або чоловіка, її дружина або чоловік, діти як такої фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, у тому числі всиновлені нею діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. У цій ситуації податковим органам необхідно буде довести, що одна особа перебуває під контролем іншої або третьої особи, а це передбачає здатність контролюючої особи впливати на рішення та дії контрольованої особи.