Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
§1. Педагогічні досліди філантропістів Й.Б.Базедова, Х.Г.Зальцмана. Неогуманізм В.Гумбольдта
У кінці XVIII - на початку XIX ст. під впливом гуманістичної педагогіки, особливо педагогічних ідей Ж.-Ж.Руссо, виник філантропічний напрям педагогіки в Німеччині, представники якого намагалися на практиці застосувати педагогічні ідеї Ж.-Ж.Руссо і частково Я.А.Коменського та Й.Г. Песталоцці.
Вважаючи, що мета виховання - підготовка корисних людей для суспільства, вони створювали серед лісів, у горах та інших місцях, що відзначалися розкішною природою, так звані філантропіни - освітньо-виховні заклади інтернатного типу. Вихованці філантропінів носили простий одяг і взуття, одержували просту їжу, займалися фізичною працею. У філантропінах зберігався становий поділ учнів-вихованців, у них виховувалися переважно діти заможних верств населення. Однак, у навчально-виховному процесі було багато чого нового і цікавого: велика увага приділялася фізичному, розумовому і моральному вихованню та трудовому навчанню, наочності у навчанні, удосконаленню методів навчальної роботи, врахування інтересів і вікових особливостей дітей.
Педагоги-філантропісти сприяли розвитку деяких важливих педагогічних ідей: шкільної гімнастики (Й.Гутс-Мутс) трудового навчання (Б.Бланше), дитячої літератури (Кампе), педагогічної освіти (Траші), народної школи (Ро- хов) та ін.
Йоган-Генріх-Бернгард Базедов (1724- 1790) у 1774 році відкрив перший філантропія у Дессау (Німеччина), до якого формально не заборонялося приймати всіх дітей, але фактично тут навчалися переважно діти заможних верств населення. Всі учні поділялися на три групи: академістів - дітей знатних батьків, педагогістів - майбутніх учителів і гувернантів, фамулянтів - дітей бідняків. Діти заможних батьків готувалися у філантропіні до вступу до університету, а діти бідняків - до звичайної фізичної праці. Учні- фамулянти були слугами в учнів-багатіїв.
У філантропіні Й.Базедова широко використовувалися різні ігри, розваги, екскурсії, різноманітні види наочності, велика увага приділялася природознавству та вивченню іноземних мов. Використовувалися підручники та наочні посібники на зразок підручників Коменського. Учнів навчали виразно читати, розвивали їхню усну мову. Вони працювали фізично, хоч ця праця не мала помітного виховного значення.
Завдання школи, на думку Й.Базедова, повинно полягати в тому, щоб готувати до життя дітей і молодь - вихідців з багатіїв, а також дешево готувати вчителів - вихідців з бідняків. Шкільна система Й.Базедова була обмеженою, їй бракувало того духу демократизму, яким відзначались педагогічні системи Я.Коменського і Ж-Ж.Руссо. Й.Базедов намагався не допускати прямого впливу церкви на справи філантропіну, але виховання учнів у ньому мало релігійний характер.
Христіан-Готгільф Зальцман (1744- 1811) - німецький педагог-філантропіст, вивчав теологію в Ієнському університеті, був пастором в Ерфурті, вчителем релігії у філантропіні Й.Базедова. У 1784 р. в помісті Шнепфенталь, поблизу м. Готи, заснував свій філантропія, який проіснував аж до XX ст. Прагнучи до реформування традиційного виховання, яке мало яскраво виражений становий характер, X.Зальцман прагнув зробити його однаковим для всіх. У навчальному плані його філантропії провідне місце займали предмети реального циклу, які викладалися з широким використанням різноманітних наочних посібників, екскурсій, спостережень учнів.
Будучи під відомим впливом ідей Дж.Локка і Ж.- Ж.Руссо, X.Зальцман широко практикував різноманітні види ручної праці, роботи вихованців у саду й на городі, велику увагу приділяв фізичним вправам, вбачаючи в таких заняттях важливий засіб зміцнення фізичних сил дітей і вироблення в них корисних для життя умінь і навичок. При вивченні нових іноземних мов у філантропіні Христіана Зальцмана провідне місце відводилося не формальному вивченню граматики, а вправам з усної мови і читання різноманітної літератури. Вся організація життя філантропіну нагадувала сімейне життя. Христіан Зальцман високо цінував роль прикладу у вихованні і тому ретельно підбирав учителів: у його філантропіні працювали Б.Бланше, Й.Х.Гутс-Мутс та ін. З численних педагогічних праць X.Зальцмана широкою популярністю користувались “Книжка про раків”, в якій він на численних прикладах показав негідну практику існуючого виховання; “Конрад Кіфер, або Настанова про розумне виховання дітей”, “Книга про мурашок”, яка є посібником для вчителів, що не втратив свого значення і в наші дні. X.Зальцман негативно ставився до Французької буржуазної революції, вважаючи, що з допомогою просвіти і реформ можна досягти бажаних змін у суспільстві мирним шляхом.
Вільгельм Гумбольдт (1767-1835) - видатний німецький філолог, філософ, представник німецького класичного гуманізму, прогресивний громадський діяч. Член Берлінської Академії наук (1810), почесний член Петербурзької Академії наук (1832 p.). У 1809-1810 pp. - директор Департаменту віросповідань та освіти в Пруському міністерстві внутрішніх справ, у 1819 р. - міністр внутрішніх справ. Друг Гетте і Шіллера, навчався в Геттінгенському університеті. Завдяки його зусиллям був відкритий Берлінський універ-ситет (1810 р.) ім. В.Гумбольдта.
Розробив загальні принципи організації суспільного виховання, зокрема взаємовідносин між системою суспільного виховання, державою і церквою. Висловлювався за передачу управління шкільництвом у руки держави.
Найважливіші праці: “Ідеї до досвіду, що визначає межі діяльності держави”, “Вибрані праці з мовознавства”, “Мова і філософія культури”.
В.Гумбольдт зробив багато для реформи гімназійної освіти. Він розширив навчальний план класичних гімназій, поліпшив викладання історії, математики, природознавства, дещо обмежив викладання релігії, виключивши її навіть з числа екзаменів на атестат зрілості; ввів обов’язковий екзамен на право викладання в середніх навчальних закладах, що обмежувало доступ у школи теологів, які до цього займали провідне місце. Для поліпшення роботи гімназій важливу роль відіграло їх відокремлення від церкви. В.Гумбольдт висловив прогресивну думку про необхідність створення єдиної шкільної системи. Ця ідея знайшла втілення в проекті реформи народної освіти, підготовленому І.В.Зюферном у 1819 р. Згідно з цим проектом шкільна система повинна була складатися з трьох взаємопов’язаних ступенів: елементарна школа, міська школа і гімназія. Однак, проект був відхилений пруським урядом (1819 p.). На посаді міністра внутрішніх справ В.Гумбольдт прагнув здійснити буржуазно-ліберальні конституційні реформи, але у зв’язку з посиленням реакції в Прусії змушений був піти у відставку.