Податкове право України
5. Підстави класифікації податків та зборів
Усю сукупність обов’язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за декількома підставами. Виділимо найбільш важливі.
1. Залежно від компетенції органу, який вводить у дію податок чи збір на відповідній території:
а) загальнодержавні - податки та збори, що встановлюються Верховною Радою України, вводяться виключно Податковим кодексом України і діють на всій території України;
б) місцеві - податки та збори, вичерпний перелік яких установлюється Верховною Радою України та які вводяться місцевими органами самоврядування і діють на території окремих регіонів України.
2. Залежно від каналу надходження. Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна поділити на закріплені та регульовані.
Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету або позабюджетного фонду. Серед закріплених податків виділяють податки, які надходять до Державного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно в бюджети різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань за такими податками, зараховані безпосередньо до Державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.
Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференціювавши їх на групи: а) державні - податки, що повністю надходять до Державного бюджету; б) місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів; в) пропорційні - податки, які розподіляються між Державним та місцевим бюджетами в певній пропорції; г) позабюджетні - податки, що надходять у певні фонди (у деяких випадках, щоправда, вони повинні все ж гаки пройти через бюджет).
3. Залежно від платника:
1) податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств);
2) податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб);
3) змішані податки, що припускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (земельні податки та ін.). При цьому змішані податки можна поділити на:
а) податки, які визначаються наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);
б) податки, які визначаються діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний податок).
4. Залежно від форми оподаткування:
1) прямі (прибутково-майнові) - податки, які справляються у процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування, включаються в ціну товару та сплачуються виробником або власником. Прямі податки у свою чергу поділяються на:
а) особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від одержаного ним доходу (прибутку) із урахуванням платоспроможності платника;
б) реальні (англ. real - майно) - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід;
2) непрямі (на споживання) - податки, які справляються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою та споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платників є одним з основних при розмежуванні податків на прямі та непрямі. При прямому оподаткуванні - юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому - не збігаються.
Ще одну важливу обставину треба враховувати при розмежуванні прямих та непрямих податків - їх участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки включаються до ціни на стадії виробництва, у виробника, то непрямі - тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару. Схематично це виглядає таким чином:
MB + ЗП + Гір + Надб. + Пр. П + Непр. П ,
Ціна виробника
Ціна реалізації
де MB - матеріальні витрати;
ЗП - заробітна плата;
Пр прибуток;
Надб. - різні надбавки виробника;
Пр. П - прямі податки;
Непр. П - непрямі податки.
5. Залежно від способу справляння:
а) часткові (кількісні) - які встановлюють розмір податку для кожного платника окремо з урахуванням майнового стану платника і його можливості сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників;
б) розкладкові (репартиаціонні) - податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма справляння податків, що проходила декілька етапів: перший - встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий - розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій - розподіл її між платниками. Зараз застосовується на місцевому рівні.
6. Залежно від характеру використання:
а) загального призначення - податки, що використовуються на загальні цілі, без конкретизації заходів або витрат, на які вони витрачаються (фактично це і є дійсно податки);
б) цільові податки - податки, що зараховуються в позабюджетні цільові фонди і призначені для цільового використання. Фактично однією з основних ознак податків є нецільовий характер, однак подібні платежі мають деякі позитивні моменти: психологічний; ув’язування витрат і доходів від певних видів діяльності; певної незалежності конкретного державного органу.
7. Залежно від періодичності справляння:
а) разові - податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше - податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування). Такий різновид податків має характер зборів;
б) систематичні (регулярні) податки, що сплачуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння або діяльності платника (щомісячно, поквартально).