• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Податкове право України

4. Функції податків

Держава визначає необхідні податки, зумовлені реальними потребами суспільства. Зрозуміло, що уявлення про обґрунтованість податків перебуває на стику індивідуальних, групових, регіональних, державних інтересів. Функції податків, що визначають їх сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті самі завдання, але у вужчих межах. Виходячи із цього, функції податків можна згрупувати у два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції є обов’язковими для всіх нидів податків, то додаткові мають відтінок факультативності і не обов’язково представлені в усіх податках.

Основні функції податку:

1) найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. - державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків уважали єдиною. Однак наприкінці XIX ст. виникла нова концепція: податки розглядали як соціальний регулятор, знаряддя реформ, а до кінця 30-х років XX ст. уже і як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання;

2) регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується регулювання як виробництва, так і споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно і вплив на платників справляється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють тільки падання пільг окремим галузям або виробникам. Однак податкове регулювання - більш складний механізм, що враховує не лише податковий тиск, але й перспективи того або іншого виду діяльності, рівні прибутковості тощо;

3) контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюються раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює такі види функцій:

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, аби потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів та ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.
2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.
3. Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну - з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язано їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер - насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків - сформулювати не тільки бюджет, а й мету, інтереси в розподілі цих коштів та інших коштів платників, тобто створити умови для накопичення як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне накопичення, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов’язана зі стимулюючою, але є більш глобальною та узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов’язана із процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.