Податкове право України
2. Податкові органи України
24 грудня 1993 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін і доповнень у Закон України “Про державну податкову службу в Україні"», що істотно змінив редакцію Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Державна податкова служба складалася з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
Податкове право охоплює досить широку сукупність фінансово-правових норм, об’єднаних у певну систему, поділену на групи, які характеризуються специфічними особливостями, логічною структурою. Отже, система податкового права являє собою об’єктивну сукупність фінансово-правових норм, які зумовлюють внутрішню побудову податкового права, зміст та особливості розміщення його інститутів. Певна специфіка відносин, урегульованих податковим правом, дає змогу виділити його в самостійний фінансово-правовий інститут, у чому Н. І. Хімічева вбачає перспективи подальшого розвитку.
Суттєві якості системи податкового права виділяють його характеристики, що розкривають нормативну форму впорядкування, організації та розвитку суспільних відносин.
Нормативність. Однією з основних характеристик податкового права, що забезпечує організацію суспільних відносин у сфері оподаткування, є правове узагальнення, коли нормативний характер податкового права, виділяючи специфічний різновид фінансових відносин, визначає и найбільш типові засоби вирішення конфліктів. Право, закріплюючи правила поведінки, адресоване волі учасників суспільних відносин і спрямоване на організацію обрання певного варіанта поведінки суб’єкта.
Нормативність, виступаючи узагальнюючою характеристикою соціальних норм, передбачає відмінну рису її вияву саме у середовищі правових норм. Останні мають переважно представницько-зобов’язальний характер, спрямований на реалізацію взаємопов’язаних прав і обов’язків учасників податкових правовідносин. Регулюючи поведінку людей у сфері оподаткування, податково-правова норма закріплює взаємопов’язані права і обов’язки учасників відносин, дає їм можливість учиняти дії, спрямовані на виконання безумовного податкового обов’язку.
Значущість. Визначається вкоріненням податкового права у свідомості, загальновизнаною обов язковістю, що спирається як на свідомість необхідності і правильності, так і на страх перед засобами примусового забезпечення.