Маркетингова цінова політика

3.3. Взаємодія цін і фінансових інструментів

До фінансових інструментів економічної політики держави відносять грошовий обіг, кредитну політику, систему оподатковування Ціни, гроші, кредит пронизують усі сфери й області економічного життя суспільства Вони є не тільки своєрідними лакмусовими папірцями в економіці, але й діючими важелями управління соціально-економічними процесами

Взаємозв´язок цін і фінансів проявляється в наступних аспектах

1. Сфера функціонування. Ціна немислима поза фінансовими відносинами, а фінанси можуть функціонувати тільки на основі цін Для матеріальних благ можна назвати три стадії кругообігу виробництво, обіг, споживання (особисте або виробниче). Для послуг — 2 стадії, тому що процес виробництва збігається із процесом споживання На відміну від цього гроші, що обслуговують виробництво й реалізацію благ і послуг на основі цін і тарифів, можуть 5- 6 разів переходити від одного власника до іншого Крім того, вартісні методи розподілу ґрунтуються на тісній

взаємодії цін і грошей у процесі реалізації. Сума грошей що виникає як прибуток від реалізації, залежить від ціни, а ціни, у свою чергу, виникають як резулмаї виробництва й обміну. Ціни можуть використовуватися безпосередньо як кошти перерозподілу й балансування, але вони завжди виконують що функцію разом з фінансами

2. Структура формування й рівень цін Фінансові нормативи й потреби суспільства у фінансах впливають на структуру й рівень цін Наприклад, непрямі податки, що формують дохідну частину бюджету, стягуються частково шляхом надбавки до ціни (ПДВ, акцизи) Це змінює участь на паях складові структури цін У свою чергу реалізована сума цін утворить виторг і грошові нагромадження підприємства, що виступають джерелом його обов´язкових платежів, тобто нормують потреби суспільства у фінансах.

3. Виконувані функції. Зв´язок грошей і ціни в розподілі виступає насамперед при формуванні первинних і при реалізації кінцевих прибутків, тому що в обох випадках відбувається реалізація товару за певною ціною. Вплив цін на розподіл і перерозподіл нерозривно пов´язане із самим процесом реалізації матеріальних благ і послуг, і в силу цього обмежено. Передати певну суму коштів від одного власника іншому можна тільки за допомогою грошей, фінансової системи. Фінансова система як форма використання грошових прибутків — більш універсальна, чим ціни Фінанси — більш точний метод перерозподілу, тому що вони можуть забезпечити необхідну адресність у переміщенні ресурсів, а ціни цього зробити не можуть. Якщо ставиться, приміром, завдання підняти рівень добробуту певної категорії населення, то цього можна досягти тільки через фінанси, оперуючи грошовими прибутками, ставками податків і т д. Використати ціни в цих цілях безглуздо, тому що їхня зміна стосується всіх верств населення, і хто виграє або програє від зміни цін, визначити неможливо Ціни доцільно застосовува ти як кошти розподілу, коли потрібно швидко й різко змінити пропорції в народному господарстві

Гроші й ціни утворять цільний комплекс розподілу, що може функціонувати тільки в єдності, але існує й відносна самостійність кожного з методів, що по-різному проявляється в різних економічних умовах.

Об’єктами розподілу є:

система оплати праці;
бюджет;
позабюджетні фонди.

Роль фінансів пріоритетна в перерозподілі суспільного продукту й національного прибутку, яку система фінансів здійснює через бюджет і позабюджетні фонди.

Поверхнева дія всіх перерозподільних методів проявляється у формуванні й використанні грошових прибутків. Зміни в системі цін або оплаті праці відбуваються порівняно рідко. Але як тільки вони відбуваються, це негайно позначається на величині грошових прибутків.

Вплив на інфляційні процеси. У поняття «лібералізація цін», «вільне ціноутворення» вкладається зміст звільнення процесу ціноутворення від адміністративного регулювання й заміни його механізмом конкуренції. При відсутності конкуренції введення вільного ціноутворення призводить до виникнення монопольного характеру цінової поведінки виробника. Монопольний характер ціноутворення — основна причина інфляції. Збільшення цін підвищує витрати господарюючих суб’єктів, це диктує необхідність збільшення дохідної частини бюджету через оподатковування, у результаті чого починається новий інфляційний виток.
Взаємозв´язок цін і грошового обігу. Грошовий обіг — рух грошей у процесі виконання ними функцій коштів обігу, платежу, утворення грошових резервів і заощаджень.

Закони вартості й грошового обігу взаємопов’язані в наступний економічний закон: ціни повинні встановлюватися на основі вартості, а кількість грошей в обігу повинна відповідати об’єму вироблених товарів і послуг, виходячи з діючої системи цін. Це закон ідеального ринкового господарства. У реальному житті ціни на товари відмінні від вартості, а кількість грошей в обігу регулюється ступенем насиченості платоспроможного попиту.

Грошовим обіг проявляється в грошових знаках загальна маса яких називається грошовою і яка представляється трьома елементами готівкою в обігу, депозитами, коштами в розрахунках

Ціна товару обумовлюється двома показниками і ротовою масою й кількістю товару на ринку.

Іншим ціноутворюючим фактором є грошова маса Тут беруть участь два ринкових елементи попит на і роїш з боку виробництва й пропозиція грошей з боку національного банку, що здійснює їхню емісію.

Ця ситуація найбільш характерна в економічній практиці й вирішується вона через систему цін, що призводить до інфляційного росту У результаті інфляції формується новин масштаб цін Ліва частина рівняння А відображає рівень пропозиції, права частина В — величину попиту на гроші

Формула рівноваги економічних систем уперше запропонована американським економістом И Фішером її суть у відображенні залежності між цінами й грошовою масою на макрорівні Фішером запропонована також більш складна формула економічної рівноваги.

Таким чином, обидва варіанти макроекономічного регулювання і ротової маси в обігу мають недоліки монетарна орієнтація орієнтована на постійне збільшення пропозиції грошей, призводить інфляцію в ранг економічної закономірності, неокласична орієнтація сприяє економічній нестабільності

Залежність і ротової маси від зміни цін виражають економічні показники

готівку, що обслуговує товарообіг і сферу платних послуг,
кошти, необхідні дчя погашення банківських позичок,
кошти для виконання платежів фірми,
кошти для здійснення платежів населення

6. Взаємозв’язок цін і кредиту. Об’єктивна необхідність цін, що відбуваються через рух, перерозподільних процесів обумовлюється дисбалансом окремих видів видобувної й обробної галузей промисловості, сфери послуг Недостача їх може бути заповнена при більш високій нормі прибутку в виробничих галузях дефіцитної продукції У результаті ціни на продукцію з недостатнім рівнем пропозиції в період, що потрібен для міжгалузевого переливу капіталу, мають стійку тенденцію до підвищення Однак зростання цін може призвести до того, що замість збільшення нагромаджень, а виходить, і можливостей для інвестицій, відбудеться зниження и того, і іншого Недолік коштів заповнюється за допомогою кредитної й грошової емісії

Кредит може видаватися в грошовій і натуральній формі, ціна ж пов´язана з рухом товару й регулюється законом попиту та пропозиції

Ціна впливає на кредит в аспекті:

Формування попиту на кредитні ресурси Зростання цін побічно сприяє розвитку кредиту Підвищення цін у життєво важливих галузях, цін на реалізовані через торгівлю споживчі товари й основні види послуг викликає різке збільшення витрат виробництва й обігу У результаті фірма не в змозі оплачувати за рахунок власних коштів сировину и комплектуючі матеріали, устаткування й змушене звертатися в банк для одержання кредиту. Попит на продукцію формує реальну ставку позичкового %, тобто реальна ставка — це ставка %, скоректована на інфляцію, тобто вираже на в грошових одиницях постійної купівельної спроможності

Вплив на рівень позичкового відсотка ціни кредиту. Використовувані в економіці оборотні кошти, отримані за рахунок кредиту, що подорожчав, збільшують собівартість виготовленої продукції. Ціна товару постійно росте підсилюючи інфляцію

Підприємства прагнуть передбачити в цінах випереджальний ріст витрат з метою компенсації можливих інфляційних коливань цін. Отже, високі темпи росту цін сприяють підтримці високого рівня позичкового відсотка. Чим нижче рівень позичкового відсотка, тим вище повинен бути рівень інвестицій, а отже і рівень заощаджень. Для підтримки рівноваги на товарному ринку, для забезпечення більш високого рівня заощаджень необхідні більш високі прибутки. Таким чином, зниження позичкового відсотка вимагає росту рівня прибутків, що знову призводить до регулювання рівня цін Внаслідок нестійкості інфляційних тенденцій, одним із проявів якої є ріст цін, ринкова ціна кредиту відрізняється від реального рівня позичкового відсотка Тому різниця між реальним і номінальним рівнем позичкового відсотка визначається очікуваним, а не реальним рівнем інфляції

Підвищення рівня позичкового відсотка стимулює економію грошових депозитів Єдиний шлях підтримки грошової рівноваги при підвищенні процентних ставок — ріст рівня реальних прибутків, стимулювання попиту на гроші, що однозначно пов’язане з рівнем цін

Вплив на кругообіг коштів. Ціна використовується для оцінки кредитованих товарно матеріальних цінностей і витрат підприємства, необхідних для здійснення виробничого процесу За допомогою ціни відшкодовуються й витрати постачальника. У такий спосіб створюються умови кругообігу оборотних коштів. Дія такого фактору, як обмеження вільних коштів у результаті росту цін, сприяє збільшенню ціни кредиту. У свою чергу, це викликає збільшення собівартості виготовленої продукції, що сприяє розвитку інфляції. Таким чином, високі темпи росту цін сприяють підтримці постійного попиту на кредитні ресурси

Об’єм кредиту Кредит видається на придбання конкретних товарно-матеріальних цінностей і здійснення витрат, які мають певну ціну Тому, чим вище ціни кредитних товарно-матеріальних цінностей і чим більше витрати, тим більше за інших рівних умов об’єм кредиту

Рух грошей 3 підвищенням цін у торгівлі збільшується частка власних коштів, а частка кредиту у формуванні оборотних коштів скорочується. Тому закупівля торгівельними підприємствами товарів, що користуються попитом у населення в умовах росту цін, сприяє одночасно прискоренню руху грошей і погашенню кредиту.

Динаміка ціни кредиту . Динаміка ціни кредиту більшою мірою визначається довгостроковими факторами структурною характеру. Але тенденції зміни ціни кредиту залежать від перерозподілу фінансових ресурсів між провідними галузями й секторами економіки через функції ціни. Ціна кредиту формується виходячи з попиту та пропозиції на нього. Інфляція знецінює наданий у позичку капітал Інфляційні очікування стимулюють підвищення ціни кредиту у відповідності зі зниженням купівельної спроможності грошей

Сума реалізованих цін — джерело погашення кредиту. Джерелом погашення кредиту в торгівлі є кошти, що надходять на рахунки від реалізації продукції 3 підвищенням цін збільшується частка власних оборотних коштів, а частка кредиту у формуванні оборотних коштів у галузях промисловості скорочується Тому рух грошей істотно впливає на стан кредиту У підсумку кредити направляються в сферу обігу й роблять високоприбутковими й без того дохідні торгово-посередницькі операції

Ціна — фактор кредитного ризику. Постійне підвищення цін на продукцію галузей виробництва надає найбільш ризиковий характер кредиту, а отже, обумовлює високі процентні ставки по кредиту.

Кредит впливає на ціну в аспекті:

Формування структури ціни Об’єм наданих кредитів впливає на загальну ціну кредитованих товарно-матеріальних цінностей і витрат Позичковий відсоток є частиною прибутку або включається у витрати обігу, які входять до складу ціни придбаних товарно-матеріальних цінностей

Логістичних схем у виробництві При спаді виробництва об’єму грошового фонду, що вивільнився, оборотних коштів у підприємств-покупців не відповідає частина готової продукції, що підлягає реалізації у підприємств-постачальників У результаті порушується ресурс для кредитування незнижуваних запасів товарів, що підлягають реалізації, і не задовольняється потреба підприємств у позичках на товари, відвантажені покупцям У підсумку щни ростуть безвідносно до зростання виробництва готової продукції, а нестаток ресурсів для кредитування заповнюється за рахунок кредитної емісії.

З метою попередження росту цін використовуються наступні фінансові важелі: а) зміна дисконтної ставки; б) продаж державних цінних паперів; в) скорочення бюджетного дефіциту; г) кредитна рестрикція.

Наслідком зміни дисконтної ставки є:

1) зниження відсотка по кредитах, виділених на інвестиції. Кошти, вкладені в розвиток виробництва, модернізацію, ведуть до наступного зниження собівартості виробів, що призводить до зменшення вихідної ціни;

2) підвищення ставки по кредитах, використаних не з цільовим призначенням, тобто не на виробництво.

Мета продажу державних цінних паперів — використання коштів юридичних і фізичних осіб для фінансування поточного бюджетного дефіциту; погашення раніше розміщених позик: згладжування нерівномірності надходження податкових платежів й ін. Державні цінні папери купують підприємства, населення, що витрачають для цього заощадження. Це дозволяє знизити платоспроможний попит на товари, що скорочує інфляційний тиск на ціни.

Дефіцит бюджету є у всіх країнах. У кризовій економіці, чим більше витрати бюджету, тим більше коштів необхідно залучати для задоволення потреби в них. Це призводить до зростання цін, при цьому існує закономірність: підвищення цін на споживчі товари й послуги випереджає процес формування бюджетного прибутку. Підвищення заробітної плати у сфері виробництва тягне збільшення цін, що, у свою чергу, змушує збільшувати витрати й у невиробничій сфері.

Кредитна рестрикція — це система заходів, спрямована на запобігання надмірного росту цін шляхом зменшення банківських кредитів й обмеження кредитної емісії.