Маркетингова цінова політика

3.2.2. Оцінка заходів дирижизму на мікрорівні

Розрізняють заходи дирижизму у вигляді:

1) прямих заходів — фіксації цін, встановлення меж зміни цін, рентабельності,

2) непрямих заходів — субсидування й дотації.

3) заходи державних і муніципальних органів, спрямовані на обмеження свободи руху цін на окремі товари (фіксація цін, їхнє заморожування, встановлення меж і нормативів і т п ), можуть бути кількісно оцінені за допомогою рівнянь еластичності попиту та пропозиції залежно від зміни ціни, які знайшли свій відбиток в так званому «перехресному графіку».

На графіку точка перетинання лінією попиту Б і пропозиція Б показує рівноважний стан ринку даного товару. Точці рівноваги О відповідає рівноважна ціна Р₀ і рівноважний стан попиту та пропозиції, рівна об’єму товару qo

Якщо державні або муніципальні органи фіксують або обмежують рух ціни на рівні, близькому до рівноважного рівня ціни, тобто в області Р₀, то таке обмеження лише сприяє підтримці стабільності ціни й суттєво не позначиться на попиті та пропо- зицп Така стабільність може навіть позитивно позначатися на поведінці покупців і продавців, даючи їм певну впевненість.

У той же час спроби державних або муніципальних органів ввести обмеження в рух цін, встановлюючи максимальні рівні цін або граничні нормативи рентабельності торговельні надбавки й т п з метою обмеження їхнього росту (наприклад, в умовах інфляції), здебільшого негативно позначаються на виробництві й поставці товару и одночасно призводять до збільшення попиту на відповідний говар При цьому розширюється дефіцит на ринку Відзначена ситуація на рис 3 6 відбита рівнем заниженої ціни Рі При цій ціні виробництво й поставка товару на ринок будуть вигідні лише в обсязі Оо Тим часом зниження ціни проти рівноважного стану ринку збільшить попит до об’єму Од У результаті на ринку виникає дефіцит у розмірі Оо — Ці Побудова відповідних рівнянь дозволяє визначити як втрати покупців і продавців, так і сукупні суспільні втрати від таких впливів відповідних органів на ціни

Однобічні заходи щодо підтримки цін виробників (пропозиції) також призводять до розбалансування попиту та пропозиції, хоча спочатку й можуть дати ефект у збільшенні виробництва, поставки товару Однак надалі пропозиція товару натрапляє на звуження попиту під впливом високої ціни й частина продукції не буде знаходити збуту У цьому випадку виробники будуть змушені скорочувати виробництво, незважаючи на більш високу ціну Це положення на рис 3 5 відбито рівнем ціни Р₂, об’ємом попиту 02, що відповідає цій ціні пропозиції £)₂ Однак надалі пропозиція товару О₂ скоротиться до об’єму попиту £)₂, тобто знов-таки встановиться на рівні, меншому рівноважного ринку, і суспільство буде зазнавати втрат

Таким чином, однобічна підтримка як цін попиту, так і цін пропозиції призводить в остаточному підсумку до суспільних втрат, якщо вона не дає яких-небудь інших, наприклад, соціальних, політичних ефектів, або спрямована на відновлення рівноваги на ринку

2) Напрямки фінансової підтримки цін на продукцію й по слуги за своїм характером і впливом на рівень цін можуть бути представлені в наступній класифікації.

а) бюджетні й інші субсидії до прибутків споживача, зокрема, вибіркова підтримка попиту кінцевою споживача — гостро нужденних і малозабезпечених верств населення,

б) субсидії до цін реалізації окремих конкретних товарів або галузей,

в) субсидії до цін на засоби виробництва, що формує витрати насамперед у сільському господарстві и галузях, які переробляють сільгосппродукцію,

г) пряме, як правило, часткове фінансування міжгалузевих програм і субсидування виробника, що безпосередньо беруть участь у здійсненні державних програм.

Кожне із цих великих напрямків фінансової підтримки цін впливає на ринок, попит та пропозицію в цілому

Субсидії до прибутків споживача, що розширюють попит на продукцію й послуги. Графіки попиту та пропозиції, їхній вплив на ціни розглядаються головним чином стосовно до умов впливу на споживача гостро нужденних і малозабезпечених верств.

Субсидії малозабезпеченої частини населення піднімають праву частину графіка попиту, у результаті чого при тій же або навіть більш високій кінцевій ціні на продукти першої необхідності попит на них збільшується (рис 3 6) Причому він збільшується у тієї частини населення, яка здатна купувати даний продукт по відносно низьких цінах, хоча ця ціна може якоюсь мірою и підвищитися Завдяки субсидіям малозабезпеченої час тини населення графік попиту на предмети першої необхідності в правій частині піднімає з Б, до Б₂ У підсумку попит збільшується, хоча ціна на продукти при цьому може й зрости з Р1 до Р_2.

Субсидії до цін реалізації товарів використовуються для відносного зниження ціни пропозиції й розширення попиту або відносного підвищення ціни попиту й розширення пропозиції (виробництва) товару (рис 3 8) При вільній рівновазі ціна й попит на товар установилися б на рівні Р! й Попит та пропозиція врівноважувалися б у точці А! Субсидії держави дозволяють установити ціну на відносно низькому рівні Р₃, і в цьому випадку попит зростає до 0.

Для задоволення збільшеного попиту Оз необхідно, щоб пропозиція товару відповідала б точці А₂ на графіку пропозиції Б Для цього потрібно, щоб ціна для продавця товару відповідала рівню Р₂ (при встановленій ціні кінцевого попиту, рівної Р₃) Різниця в цінах між ціною кінцевого попиту Р₃1 ціною для виробника товару Р₂ по кривалася б за рахунок державної субсидії Якщо ця різниця в цінах не буде субсидіюватися и ціна для виробника товару встановиться також на рівні Р₃, то пропозиція товару скоротиться до рівня Оз, тобто виникне дефіцит пропозиції в розмірі, що відповідає відрізку Ог-Оз- У ^т°й же час рівень пропозиції Оз зможе задовольнити попит, що відповідає дуже високій ціні Р/_г Така ситуація буде відповідати не тільки високій дефіцитності даного товару, але й створює передумови для перепродажу, спекуляції й інших деформацій на ринку розглянутого товару. Відзначена кон’юнктура ринку товару показує, наскільки шкідливо в ринковій економіці буває втручання держави в непродумане регулювання цін без відповідного субсидування. У результаті субсидування різниці в цінах може стимулюватися або попит, або пропозиція.

Регулювання цін за рахунок державних субсидій може також сприяти деякому заміщенню товарів-субститутів. Так, при відпуску споживчих цін на продовольчі товари відбулося скорочення споживання населенням м´яса й збільшилося споживання хліба. Одночасно різко стало скорочуватися виробництво м´яса й іншої тваринницької продукції.

Субсидування цін на засоби виробництва, що формують витрати виробництва й обіг, сприяє зниженню цін на засоби виробництва, придбані виробником, і за рахунок цього забезпечує відносне зниження витрат виробництва й цін пропозиції. Дія державних субсидій до цін на засоби виробництва графічно може бути пояснена на рис. 3.9. Субсидії до цін на засоби виробництва знижують графік пропозиції з положення Бі у положення Б₂ на розмір субсидій. Оскільки графік пропозиції спрямований вправо - нагору, та пропозиція зміщається вправо, тобто зростає, а ціна пропозиції, випливаючи за графіком попиту Б, може понизитися з Р_; до рівня Р₂.

Однак треба мати на увазі, що таке зрушення графіка пропозиції може відбутися тільки при досить еластичному виробництві.

Державне фінансування (як правило, часткове) міжгалузевих програм і субсидування виробника сприяють зменшенню підприємницьких витрат господарств і підприємств на їхню продукцію, впливають на зниження цін пропозиції.. Така підтримка цін на ту або іншу продукцію буде сприяти зниженню графіка пропозиції в цілому (рис. 3.10). Графік пропозиції з знижується в Б2- Витрати й ціна пропозиції знижуються, перекриваючись державним фінансуванням (Рі-Р2)- Д^е сприяє кращому задоволенню попиту в цілому.

Разом з тим фінансова допомога може бути надана конкретним підприємствам і господарствам, що мають поки високі витрати У такому випадку тільки частина графіка пропозиції зрушиться вниз (рис 3 11) Це буде відображати зниження ціни пропозиції у фінансованих господарств, що також буде сприяти збільшенню пропозиції продукту на ринку.

Пряма фінансова допомога носить, як правило, цільовий характер, наприклад, фінансування програм «Реструктуризації України» У кожному конкретному випадку реально оцінити ефективність фінансових вкладень, можливу їхню віддачу.