Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
2.7. Ідея розвиваючого навчання. Теорія елементарної освіти
Навчання повинно мати розвиваючий характер, “виробляти всю людину”, не лише розвивати розум, а й почуття, волю, характер дитини, озброювати її необхідними для життя уміннями і навичками. У зв’язку з цим у школі повинна здійснюватися багатостороння діяльність дітей, яка сприяла б розвитку їх “розуму, серця і руки”. Й.Песталоцці шукає такий метод, який давав би можливість вихователю розвивати розумові, фізичні і моральні можливості дитини, не обтяжуючи непосильними завданнями, а гуманними, демократичними засобами, з урахуванням відмінностей між духовними і фізичними задатками кожної дитини.
У результаті багаторічних експериментів і роздумів дослідник розробив власний метод, який так і називається “метод Й.Песталоцці”, спрямований на те, щоб не лише навчити дитину наукам, а й забезпечити розвиток усіх її задатків і здібностей. Захоплений пошуками шляхів реалізації ідеї розвиваючого навчання, він розробляє теорію елементарної шкільної освіти, складовими якої є: розумове,
фізичне і моральне виховання. Теорію освіти (формування людської особистості) дослідник назвав елементарною, бо вона вимагає, щоб вихователь, здійснюючи природовідпо- відний розвиток розумових, фізичних і моральних сил дитини, завжди спирався на початкові основи освіти, від найпростіших елементів до складніших.
Елементарна освіта - це така освіта, яка здійснюється шляхом виділення в процесі ознайомлення учнів з предметами найпростіших елементів для спостереження, а саме, числа, форми, слова. Крім того, простішим елементом числа є одиниця, форми - пряма лінія, слова - звук. На основі цих елементів Й.Песталоцці прагне вести дитину крок за кроком до пізнання цілісного предмета. Запропонований ним шлях корисний у багатьох відношеннах, проте не є універсальним, оскільки в навчанні має місце й зворотний зв’язок - від цілого до частинного.
Головне завдання навчання, на думку Й.Песталоцці, - розвиток здібностей дітей - їх уваги, пам’яті, мислення, вміння стисло виражати суть засвоюваних ними понять. При цьому особливу роль відіграє наочність - важливий момент пізнання. Й.Песталоцці, як і Я.Коменський, вважав за необхідне знайомити дітей з предметами і явищами навколишнього світу, залучаючи до їх сприймання якомога більше органів відчуття. Й.Песталоцці поглибив думки Я.Коменського про роль, місце і значення наочності в розвитку у дітей логічного мислення.
Й.Песталоцці відзначав, що перші спостереження дитини, як правило, нечіткі, безсистемні. Елементарна освіта повинна сприяти тому, щоб діти поступово формували більш чіткі уявлення, а потім і поняття, при цьому роль наочності особлива. Песталоцці справедливо вимагав, щоб учитель уміло визначав об’єкти дитячого спостереження і демонстрував їх у суворій послідовності, планомірно розвиваючи у дітей їх спостережливість, виробляючи в них
уміння порівнювати предмети, виявляти спільні і відмінні ознаки, з’ясовувати, в яких співвідношеннях вони перебувають, об’єднувати споріднені предмети. Іншими словами, необхідно сприяти розвитку у дітей здатності до таких мислительних операцій, як аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація, встановлення зв’язків між новими і раніше здобутими знаннями.
Отже, Й.Песталоцці не обмежувався, розумінням наочності у навчанні лише тим, що дітям потрібно набути знань на основі їх чуттєвого досвіду, а вбачав у ній важливий фактор, що сприяє розвитку їх логічного мислення. Вчений подав низку цінних вказівок про те, як організувати педагогічне керівництво процесом формування в учнів правильних уявлень і понять про навколишні предмети і явища. Досягнуте в результаті такого навчання піднесення духовних сил дітей є, на його думку, обов’язковою умовою формування цілісної, діяльної особистості.
Таким чином, Й.Песталоцці більш глибоко, ніж його попередники, розкривав сутність принципу наочності, наповнив його новим змістом, розглядаючи наочність як ґрунт для здійснення всебічного розвитку дитини. Трактоване таким чином природовідповідне виховання Й.Песталоцці вимагав зробити надбанням усіх дітей без винятку. Всі його твори проникнуті демократичними прагненнями.
Теорія розумової елементарної освіти містить і низку інших важливих дидактичних вимог. Й.Песталоцці справедливо вимагав, щоб процес навчання здійснювався з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей. Для цього він радив глибоко вивчати дитячу психологію.
Для забезпечення свідомого засвоєння знань необхідно постійно збуджувати інтерес до знань, уміння викликати і підтримувати який визначається переважно якістю викладання. Песталоцці вважав за необхідне, щоб учитель умів організувати в процесі навчання поступовий і послідовний перехід дітей від близького до далекого, від легкого до важкого, від простого до складного; щоб у навчанні забезпечувалася неперервність, тобто сувора послідовність, при якій нові знання були б доповненням до попередніх. Дотримання такої послідовності сприяє ґрунтовному засвоєнню знань учнів, застерігає їх від непродуманих дій.