Прагнучи найкращим чином підготувати дітей трудящих до їхньої майбутньої діяльності, Й.Песталоцці вважав за необхідне поєднувати їх навчання в народній школі з участю в сільській продуктивній праці, домоводстві та “індустрії”, тобто сучасному йому мануфактурному виробництві.

Педагог справедливо критикував сучасну йому вузькопрофесійну підготовку дітей трудящих, яка передбачала вироблення в них однобічних умінь, висунувши вимогу про особливу “елементарну освіту для індустрії”, яка повинна здійснюватися на міцному ґрунті фізичної, розумової і моральної елементарної освіти, передбачаючи, що успішна робота в “індустрії” вимагає від майбутнього робітника здатності мислити, уміння рахувати, малювати, вимірювати, витривалості, звички до порядку, чистоти та інше. Тому вважав за необхідне встановлення гармонії між загальними вимогами фізичного, розумового і морального виховання, з одного боку, і професійної підготовки (“освіти для індустрії”) - з другого. Крім загального розвитку знань і умінь, що дають молоді можливість засвоїти внутрішню сутність промислового виробництва, її необхідно озброювати ще елементарними прийомами промислової праці, пропонуючи “спеціальну гімнастику, яка сприяє підготовці до індустрії” - послідовні й постійно розвиваючі вправи.

Мета виробничої гімнастики, організованої на основі шкільної елементарної гімнастики, - сприяти оволодінню майбутніми робітниками загальною культурою праці і тими елементарними трудовими прийомами, які є основою необхідних у майбутньому професійних умінь.

Враховуючи особливості сучасної Й.Песталоцці чоловічої і жіночої промислової праці, він розрізняв два види спеціальної гімнастики. Перший призначався розвивати у хлопчиків силу і спритність рухів руки; другий - вироблення у дівчаток спритності й гнучкості кисті і пальців. Тому при підготовці до галузей промисловості, де мала переважати чоловіча праця, пропонувалося використання першого виду гімнастики, а в тих галузях виробництва, де переважно зайняті жінки, - другий.

Й.Песталоцці наголошував на відмінності, яка існує між “істинною освітою для індустрії” і вузькопрофесійною підготовкою, що була властива робітничій молоді. У відповідності з висунутою педагогом демократичною вимогою, жодна дитина в країні не повинна боятися, що в результаті однобічної спеціальної підготовки призупиниться її моральний та інтелектуальний розвиток. Й.Песталоцці висунув ідею нерозривного зв’язку “освіти для індустрії” з усією елементарною освітою в цілому. “Елементарна освіта, що сприяє підготовці до індустрії, - обумовлює як вирішення всебічного розвитку людини, так і завдання професійної підготовки”, - писав він, - висунувши важливу соціально-педагогічну вимогу, згідно з якою професійна освіта повинна здійснюватися на основі всебічної загальної підготовки. З другого боку, освіта, що сприяє підготовці до “індустрії”, повинна сприяти піднесенню всіх фізичних можливостей, виявляти позитивний вплив на розумовий і моральний розвиток. Й.Песталоцці зазначав, що підготовка молоді до “індустрії”, яка здійснюється на основі елементарної розумової і моральної освіти, не може не дати позитивних результатів. “Поєднання усіх засобів повинно врешті сприяти моральному, економічному і розумовому розвитку народу...”. Проблема “гуманізувати промисловість”, порушена у свій час Й.Песталоцці, залишається актуальною і в наші дні, оскільки її вирішення передбачає формування у майбутнього робітника здатності мислення, вироблення вміння здійснювати математичні розрахунки, вимірювати, малювати, привчання до витривалості, порядку, чистоти і тощо.

Й.Песталоцці так і не вдалося здійснити задуманий ним експеримент - створити перевірену на практиці систему спеціальної виробничої гімнастики, яка сприяла б підготовці до роботи в “індустрії”. Однак, новаторські думки педагога-демократа про всебічну підготовку дітей з народу до майбутньої трудової діяльності є, безсумнівно, цінними. Не підлягає сумніву, що в його працях, і особливо в статтях, присвячених “освіті для індустрії”, міститься ціла низка положень і висновків, що не втратили свого значення і в наш час, про оволодіння молоддю “внутрішньої сутності промислового виробництва” і тими “зовнішніми прийомами, які необхідні для успішної участі в ній”. Ці думки виражають дух того часу, коли широко використовувалася ручна праця. Разом з тим, вони обумовлювали ідеї, які історично готували виникнення теорії політехнічної освіти.