Маркетингова цінова політика

1.1.4. Сутність ціни в теоріях нетрудової вартості

Ф Энгельс, відзначаючи заслугу К Маркса, що уперше ґрунтовно досліджував властивість праці створювати вартість, указав, що вартість як абстрактна категорія не відображає субстанції ціни, тому що виключає и результативність

К Маркс і Ф Энгельс не дали пояснення цього протиріччя, однак указали на його існування Це протиріччя вирішується в теоріях неокласичного напрямку в ціноутворенні — теорії нетрудової вартості, що об´єднали насильно розірване поняття вартості на дві складові частини — вартість (витрати праці), споживча вартість (його результати), шляхом переходу до поняття «ціна» і теорії цін

Розглянути обидві сторони ціни вперше було запропоновано Т Мальтусом, що переходить до теорії попиту та пропозиції, розглядаючи їх як фактори формування ціни

Основоположником теорії нетрудової вартості є А Маршалл (1890 р «Принципи економіки», у російськомовному варіанті — «Принципи політичної економи»). Вчення А Маршалла, за виразом Дж Кейнса, стало початком «сучасної ери в британській економічній науці» Поняття «економія», тобто господарювання без обмежуючих факторів витісняється терміном «економіка», суть якої — дослідження контрагентів господарювання при обмежених ресурсах Теорія А Маршалла починає етап у ціноутворенні, що символізує еволюцію руху від форми прояву (вартості) до и сутності — ціни А Маршалл зробив спробу об´єднати теорію витрат виробництва, попиту та пропозиції, продуктивності з теорією граничної корисності. Логіка А Маршалла наступна вартість визначає співвідношення цін тільки в рідких випадках досягнення рівноваги в усіх сегментах економіки, в усіх інших випадках мають значення закономірності формування и взаємодії катеюрп попиту та пропозиції, що визначають ринкову ціну При цьому по чинності ринкового впливу на встановлення ціни попит ідентичнии пропозиції

А Маршалл об´єднав у єдину систему фактори виробництва, що визначають закономірності формування пропозиції товарів і споживчу вартість, що лежить в основі формування споживчого попиту на ринку Ціноутворюючий механізм (відповідно до теорії Маршалла) наступний стійка ціна встановлюється в тій точці, де попит зрівнюється із пропозицією, при падінні попиту ціна падає, а при зростанні попиту — росте, пропозиція із збільшенням ціни росте и при п зниженні падає Описании механізм ціноутворення характерний в умовах необмеженої зробленої конкуренції (поліполп)

Маршалл обумовив необхідність включення фактору часу в аналіз ціни, що впливає на витрати виробництва й встановлення рівня ціни. Так, у короткостроковому періоді у випадку значного перевищення попиту над пропозицією починає діяти наступний ціноутворюючии механізм підвищується ціна до моменту уведення нових потужностей, що забезпечують пропозицію даного товару на ринку Виробники дефіцитної продукції за рахунок різкого росту цін на неї під впливом попиту одержують додатковий прибуток Таким чином, у короткочасний період проявляється вирішальна роль попиту й, як наслідок, корисності, а пропозиція носить відносно фіксований характер, тому що потрібен час для нарощування виробничих потужностей і залучення інших ресурсів У тривалому періоді вплив пропозиції й пов’язаних з ним витрат різко зростає й вони стають визначальним фактором у формуванні цін

Принципом теорії ціни Маршалла є також аналіз співвідношення попиту та пропозиції, ринкових змінних через призму і ра- ничних станів Попит розглядається як складна багатофакторна функція, у якій акумулюються наступні фактори тип ринкової структури, характер конкурентних відносин, пропозиція товарів і ступінь їх диференційованості, існуючі рівні цін, фінансове становище продуцентів і споживачів, сума споживчих преференцій

Внеском у теорію ціноутворення с пропозиція А.Маршалла про введення поняття «еластичність попиту та пропозиції за ціною», що створює економічну основу дослідження цінових закономірностей. Теорія ціни А.Маршалла лягла в основу одного з розділів науки «мікроекономіка», у якому вивчається аналіз ринкових закономірностей на мікрорівні. Прихильниками мікроеко- номічного аналізу були вчені економісти А Пігу, К.Менгер, Е. Бем-Бавек, Ф. Візер, Л.Вальрас, В.Парето й ін.