Маркетингова цінова політика
1.1.2. Сутність ціни в теоріях політичної економії багатства
Становлення капіталізму обумовило народження самостійної науки — політичної економи У центрі п уваги спочатку перебувала не сфера виробництва, а сфера обігу Виразником інтересів купців став перший напрямок школи політичної економи — меркантилізм (XVI-XVIII ст.).
Метою досліджень меркантилістів (А де Монкрет’єн, А Серра, Т Ман, С Фор-Трей) були пошуки буржуазного багатства, об´єктом спостережень — капіталістична торгівля, а предметом дослідження — рух грошей і товарів між окремими країнами Антуан де Монкрет’єн у праці «Трактат політичної економи» виклав королю Франції Людовику XIV необхідність розвитку торгів ті, довівши зв´язок виробництва й споживання Меркантилісти вважали, що багатство — це золото, гроші й багатство виникає в результаті грошового обігу. В епоху меркантилізму вдосконалюється ідея грошового обігу, заснованого на золотому стандарті Ранні меркантилісти, прихильники системи грошового балансу, виступали проти вивозу зотота й срібла із країни Пізні меркантилісти, прихильники системи торговельного балансу, допускали вивіз дорогоцінних металів Але завжди золото було мірою вартості, тобто вводився еквівалент вартості.
Родоначальником наукової теорії вартості класичної політичної економи є англійський економіст В Петті (1623-1687) в Англії й П’єр Буагільбер (1646 1714) у Франції У працях «Трактат про податі и збори», «Політична анатомія Ірландії», «Політична арифметика» дано поняття вартості як похідній праці и тим самим зроблена спроба наближення вартості до сфери виробництва.
Подальший розвиток теорія вартості одержала в працях основоположників класичної політекономії А Сміта (1723-1790) і Д Рікардо (1772-1823).
А Сміт у роботі «Дослідження про природу й причини багатства народів» (1776) досліджував умови виробництва й нагромадження багатства А Сміт зводив вартість до праці, витраченій на виробництво товару, до купівлі праці (заробітної плати), прибутку й земельної ренти Прагнучи не тільки проникнути в сутність капіталістичного виробництва, а те й описати зовнішні форми його прояву, він дає чотири визначення вартості, що породжує численні протиріччя Але у всіх визначеннях є загальне — вартість товару, що визначається закладеною в нього працею, необхідною для його виробництва, праця взагалі, що існує в рамках суспільного розподілу праці, є джерело матеріальною багатства при капіталізмі
Протиріччя чотирьох визначень ціни А Смітта намагається перебороти Д Рікардо У центрі уваги Д Рікардо перебуває вже не тільки сфера виробництва, а й сфера розподілу й використовується двоїстий принцип визначення вартості (працею й рідкістю) Рідкість у розумінні класика — це концепція унікальності від природи або придбаними людиною вміннями Ці розходження індивідів стають суспільно значимими завдяки обміну й торговельній діяльності й визначають вартість товару
Заслуга Д Рікардо с в тому, що він спробував побудувати систему категорій політичної економи на основі трудової теорії вартості, яка має назву моністичної концепції
На зміну моністичної концепції приходить плюралістична концепція факторів виробництва (Ф Бастіа, Ж Б Цей) Сутність цих теорій зводиться до того, що ціна є результатом витрат праці, капіталу й землі При цьому капітал співвідноситься з виробництвом і виражається в дії сил природи при експлуатації засобів виробництва, фактори виробництва беруть рівнозначну участь у створенні вартості, а прибутки від їхнього використання у вигляді заробітної плати, відсотка й земельної ренти являють собою їхню ціну Таким чином, для цього напрямку характерне зосередження уваги на видимості ціни, на поверхні економічних факторів, u визначальних При цьому різні вчені віддавали пріоритет різним факторам
Представники французької класичної політекономії - фізіократи (Ф Кене, А Тюрго) доводили, що джерело приросту капіталу виникає в сільському господарстві природним шляхом, а чистий прибуток являє собою дарунок божий Ф. Кене у праці «Економічна таблиця» (1758 р ) стверджував, що тільки в сільському господарстві можливе створення вартості, що він визначає як прибуток, що перевищує витрати Всі інші види діяльності, на думку Ф. Кене, с «марними», тому що служать для переробки сільськогосподарської продукції й не збільшують кількість продукту.
Прихильники австрійської школи теорії граничної корисності благ (К. Менгер, Ф. Візер) визначають цінність товару обмеженістю и рідкістю, а також користю, що може принести останній екземпляр товару К Менгер вважає, що вартість визначається розмірами пропозиції, при зміні кількості благ змінюється ступінь задоволення погреби, а тим самим і вартість, приписувана цим благам У міру того, як збільшується кількість благ, його додаткові одиниці володіють все меншою здатністю задовольняти потреби.
Спробу примирити різні напрямки економічної думки розпочав Дж. Стюарт Миль (1806-1873) Однак у центрі його дослідження виявилася не теорія вартості а теорія попиту та пропозиції Об’єктом уваги Дж Миля с крім різних факторів, що впливають на вартість, механізм ціноутворення в цілому, а те не вартість як основа ціни.