Допускаючи розгляд справи в порядку заочного провадження та ухвалення заочних рішень, законодавець встановив особливу систему оскарження (перегляду) заочних рішень, яка має задо вольнити вимоги судової практики. З цього випливає, що відпо відачеві має бути компенсовано його невигідне становище, коли суд розглянув справу за його відсутності, шляхом встановлення спрощеного порядку перегляду заочного рішення.

Хоча законодавство ряду зарубіжних країн (наприклад, Фран ції, Англії) і закріплює для оскарження заочних рішень специ фічний спосіб оскарження — відзив на заочне рішення, це ще не означає неможливості оскарження заочних рішень шляхом пода чі апеляційної скарги .

У теорії цивільного процесуального права Росії виділяють два види апеляції: повна та неповна. Неповна апеляція являє собою перегляд рішень судів першої інстанції на підставі фактичних даних, що були пред´явлені особами, які беруть участь у справі, в ці суди. За загальним правилом неповної апеляції, наводити нові посилання на факти або докази в ході судового розгляду в апеля ційному суді не допускається, однак на певних умовах посилання на нові докази чи обставини можуть бути допущені .

При повній апеляції особам, які беруть участь у справі, дозволяється надавати в апеляційних судах поряд з вже розглянутими й нові докази. Апеляція при цьому „має за мету не лише виправ лення упущень суду, але й помилок свідомих чи мимовільних са- мих сторін .

Приймаючи у 1864 році російський Статут цивільного судочин ства, законодавець передбачав закріплення неповної апеляції, однак на практиці вона була проігнорована та звела апеляційне провадження до повторного розгляду по суті тих спірних відно син між сторонами, що вже були вирішені першою інстанцією, тобто на практиці була реалізована повна апеляція .

Необхідно зазначити, що подача апеляційної скарги на заочне рішення має практичне значення лише при повній апеляції, що дозволяє сторонам наводити в апеляційному суді нові обставини та докази, не пред´явлені в суді першої інстанції. У такому разі при подачі апеляції на заочне рішення сторони мають можливість перенести все провадження у справі до апеляційного суду, який буде самостійно вирішувати їх спір. Такий порядок вирі шення спору, на думку А. Ріхтера, „робить суди першої інстанції передатними інстанціями, тягне значні невигоди, незручності та непотрібні витрати, а також повільність внаслідок первісного розслідування справи у віддаленому суді".

Якщо в законі закріплена неповна апеляція, то у випадку пода чі апеляційної скарги на заочне рішення, можна посилатися ли ше на ті обставини та докази, що були у розпорядженні суду пер шої інстанції при постановленні заочного рішення. Якщо відпо відачу для спростування правильності рішення необхідно надати будь-які докази, то він може це зробити лише шляхом відзиву на заочне рішення. У випадку, якщо заочне рішення було постанов лене проти відповідача, що не був своєчасно повідомлений про су дове засідання, то апеляційний суд скасовує рішення та повертає справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Коментуючи можливість перегляду заочного рішення за ЦПК України, можна виділити два варіанти поведінки сторін, спрямо ваних на скасування (оскарження) заочного рішення:

  1. подача заяви про перегляд заочного рішення - для відпо відача;

  2. подача заяви про апеляційне оскарження та надалі апе ляційної скарги - для позивача.

Правові наслідки при цьому будуть різні. У першому випадку розгляд заяви про перегляд заочного рішення здійснюється тим самим судом першої інстанції, що ухвалив заочне рішення. У разі скасування заочного рішення справа призначається до розгляду у загальному порядку, у тому самому суді.

Апеляційний розгляд справи здійснюється вищестоящим, апе ляційним судом, який перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а не причини неявки відповідача у судове засідання та вплив наданих ним доказів на правильне вирішення справи.

Виняток допускається для повторного заочного рішення, де згідно з ч.З ст.232 ЦПК України як позивач, так і відповідач наділені правом оскаржити повторне заочне рішення в загально му порядку, встановленому ЦПК України.

Положення ЦПК України свідчать про те, що, за загальним правилом, відповідач позбавлений права на апеляційне оскар ження заочного рішення. Лише в разі постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідачеві надається право оскаржити заочне рішен ня у апеляційному порядку.

Слід звернути увагу на те, що природа перегляду заочного рішення та його апеляційного оскарження досить різна. Звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач вважає заочне рішення неправильним на підставі того, що суд не зміг оцінити пояснення та докази, які могли бути ним надані в разі особистої присутності в залі судового засідання та особистого за хисту його прав. За цією ознакою право перегляду заочного рішення надано тому самому суду першої інстанції, що ухвалив заочне рішення, а не вищестоящому.

Природа апеляції інша. У апеляційній скарзі відповідач зазна чає, в чому полягає незаконність або необґрунтованість рішення, які порушення норм матеріального чи процесуального права були допущені судом або які обставини справи були недосліджені тощо.

Відповідач вправі подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позиція зако нодавця така: після пропуску відповідачем строку на подачу зая ви про перегляд заочного рішення подача апеляційної скарги ста не для нього недоцільною. Якщо він і бажав подати на розгляд су ду свої доводи та докази, то вправі використати для цього лише єдиний шлях - подати заяву про його перегляд.

Проте в разі допущення судом порушення норм матеріального або процесуального права, тобто при наявності підстав для апе ляційного оскарження заочного рішення, відповідач не може звернутися до суду з апеляційною скаргою на загальних підста вах.

Втім можна було б надати відповідачеві право вибору порядку оскарження заочного рішення, тобто:

  1. у загальному порядку, тобто шляхом апеляційного оскар ження рішення;
  2. шляхом подачі заяви про його перегляд.

Саме таким шляхом йде ЦПК РФ, закріпивши у главі 22 „Заоч не провадження" право відповідача як на перегляд, так і на ос карження заочного рішення у касаційному (у мирового судді - в апеляційному) порядку, при умові подачі касаційної (апеляцій ної) скарги після спливу строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.

Однак ЦПК України не дає такого права відповідачеві, якому про понується лише спеціальний порядок перегляду заочного рішення, не дозволяючи водночас оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, про що чітко зазначено у статтях 228 та 232 ЦПК України. Щодо позивача, то він, навпаки, може оскаржити заочне рішення на загальних підставах, і не вправі подати заяву про його перегляд. Отже, ЦПК України не врахував позитивного досвіду ні Статуту цивільного судочинства, ні ЦПК УСРР 1924 р., які наділяли відповідача правом не лише на подачу відзиву на заочне рішення, ,іле й на оскарження заочного рішення в апеляційному (за ЦПК УСРР 1924 р. — касаційному) порядку.

Підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, дока зи, що їх підтверджують, а також докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (пункти 3,4 ч.2 ст.229 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Закон встановлює певні вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення. Заява подається у письмовій формі та має містити такі реквізити:

  1. найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
  2. ім´я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, но мер засобів зв´язку;
  3. обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;
  4. посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої за перечення проти вимог позивача;
  5. клопотання про перегляд заочного рішення;
  6. перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає, та подається в суд з доданням її копій за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копій всіх доданих до неї ма теріалів.

За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір не сплачується, тому відповідач фактично опиняється у більш вигідному становищі порівняно з позивачем.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представни ком відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішен ня застосовуються правила ст.121 ЦПК України.

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночас но суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п´ятнадцяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про перегляд заочного рішення в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Проте якщо у справі відсутні відомості про повідомлення, або причини неявки будуть визнані судом поважними, розгляд заяви має бути відкладено.

Головуючий відкриває судове засідання і з´ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з´явився, встановлює їх особу, пе ревіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з´ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

Закон чітко не регламентує права та обов´язки осіб, які беруть участь в справі, що з´явилися за викликом суду. Враховуючи за гальні правила ЦПК України, вони мають право давати пояснення та заявляти клопотання з приводу наданих відповідачем доказів.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою:

  1. залишити заяву без задоволення;

  2. скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без за доволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному по рядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апе ляційне оскарження рішення.

Скасування заочного рішення можливе при наявності двох обставин:

1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити суд;

2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об´єктивно перешкоджають явці у судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверд жені документально відповідними доказами (додаватися до заяви про перегляд заочного рішення).

Крім того, відповідач також повинен вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни.

Наявність вищенаведених обставин мусить бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасу ванню не підлягає.

Як випливає з п.2 ч.З ст.231 ЦПК України, в разі скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, справа призначається до розгляду, який здійснюється на загальних підставах. Це озна чає, що після скасування заочного рішення розгляд справи по суті ведеться за загальними правилами змагального процесу, тоб то суд знову призначає попереднє судове засідання, якщо не обхідно вчинити будь-які процесуальні дії, після чого знову приз начає судове засідання, та повідомляє всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце як попереднього судового засідання, так і наступного судового засідання.

Задоволення заяви про скасування заочного рішення та його скасування ще не означають автоматичного ухвалення рішення на користь відповідача.

Важливим моментом при цьому є склад суду, що розглядатиме справу після скасування заочного рішення. Глава 8 "Заочний розгляд справи" розділу III ЦПК України відповіді на це питання, яке має суттєве практичне значення, не дає. Враховуючи положення ст.21 ЦПК України, де йдеться про недопустимість пов торної участі судді у розгляді справи, у тому числі й при новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення, можна припустити, що справу слід розглядати іншим складом суду.

Протилежним варіантом при вирішенні питання щодо перегля ду заочного рішення є залишення заяви відповідача без задоволення. У такому разі заочне рішення може бути оскаржене в за гальному порядку, встановленому ЦПК України, а строк, протя гом якого розглядалася заява, не включається до строку на апе ляційне оскарження рішення, тобто початок строку на апе ляційне оскарження обчислюється з наступного дня після поста- новлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Досить цікавим з практичної точки зору та новим для цивільно го судочинства є введення положень не лише про заочне провадження та заочне рішення, але й положення про повторне заочне рішення. ЦПК України недостатньо регламентує таке нововведення, а лише згадує про нього у ч.З ст.223 ЦПК України.

Виходячи з редакції ст.231 ЦПК України, можна виділити два види заочних рішень:

  1. заочне рішення, ухвалене при розгляді справи у заочному провадженні;

  2. повторне заочне рішення, ухвалене при повторному заочному розгляді тієї самої справи після скасування першого заочного рішення.

З введенням до ЦПК України положення про повторне заочне рішення випливає висновок і про можливість повторного заочно го провадження. На перший погляд, відповідне положення супе речить загальним засадам цивільного судочинства, зокрема цілям заочного провадження, яке спрямоване на запобігання зловживанню відповідача своїми процесуальними правами та не допущення затягування процесу.

Вбачається, що таким способом суд при призначенні розгляду справи за загальними правилами ЦПК України надає відповіда чеві всі можливості для досягнення того процесуального результату, до якого він прагне.

Водночас називати повторне рішення, ухвалене без участі відповідача, що був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду „заочним" навряд чи можна, оскільки не виконується визначальна його ознака — можливість спрощеного порядку його оскарження. Як зазначено в ч.З ст.232 ЩІК Ук раїни „повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть ос каржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом", тобто в апеляційному порядку, чим право на подачу відповідачем заяви про перегляд заочного рішення втрачається.

Поява повторного заочного рішення обумовлена традиціями російського дореволюційного цивільного процесу, який (у статтях 153 та 733 Статуту цивільного судочинства) також перед бачав повторне заочне рішення. Проте з цього приводу К. Мали- шев зазначав, що у випадку постановлення другого заочного рішення за неявкою відповідача, відзиву воно не підлягає, хоча і вважається заочним щодо інших його наслідків.

Можливість повторного заочного провадження необхідно розглядати позитивним моментом з точки зору процесуального ста новища позивача, коли відповідач і другого разу (після скасуван ня першого заочного рішення) не з´являється до судового засідан ня та ігнорує виклик суду. Цим можна запобігти сучасним затяжним процесам у цивільних справах, що тягнуться роками, причиною чого є систематична неявка належним чином повідомленого відповідача до судового розгляду та неможливість ухва лення судами законного та обґрунтованого рішення.