Цивільний процес України: Проблеми і перспективи
8. Технічні проблеми судочинства
Чи можна вважати, що більшість проблем цивільного судочинства будуть вирішені новим ЦПК, якщо внесення змін до процедури розгляду справ у судах має формальний характер і не пов´язане з існуючими проблемами судочинства. Отже, постає питання, яким чином мав бути написаний новий ЦПК, оскільки, незважаючи на нові його норми про видачу копій судових рішень, ще у багатьох судах до останнього часу не можна отримати копію рішення чи ухвали суду, як це передбачено ч. 2 ст. 222 нового ЦПК, адже суди не забезпечені папером, технічними засобами для роздрукування рішень. Тому до останнього часу особи змушені самі переписувати рішення, просиджуючи годинами в канцелярії, а уявіть собі, якщо це людина похилого віку... Але, на жаль, це — реальність сучасного цивільного судочинства. Хоча звинуватити суд, який допускає можливість на комерційній (оплатній) основі робити ксерокопії рішень і ухвал суду, не має в чому. Громадян і фахівців у переважній більшості випадків не цікавить, куди йдуть отримані кошти, оскільки така послуга для них - це заощадження значної кількості часу. Тому це питання має бути вирішеним виходячи з інтересів громадян, а не тільки судів, якими обмежується право громадян на зняття при копіюванні копій протоколів судових засідань.
Зрозуміло, що судді не зацікавлені в тому, щоб громадяни мали можливість зняти копію протоколу судового засідання, оскільки у подальшому цей доказ може бути використаний проти судді, зокрема, при оскарженні судового рішення. Але це положення має бути гарантією від зміни протоколів судових засідань. Так, давно вже протоколи судових засідань не підписуються особами, які брали участь у розгляді справи, і це не вважається істотним недоліком. Всі звикли працювати відповідно до практики, яка задовольняла лише суддів.
Іноді на практиці доходить до протистояння з працівниками суду, оскільки робити копії з матеріалів справи — це абсолютне право всіх осіб, які беруть участь у справі, але в багатьох судах вимагають писати з цього приводу заяви на ім´я судді або голови чи його заступника, що не обумовлено нормами ЦПК. Більше того, в деяких судах секретарі забороняють фотографувати протоколи судових засідань, оскільки це робити заборонив голова суду чи його заступник.
Щодо протоколу судового засідання, то тут говорити не варто. Коли під час розгляду справи мала місце фіксація процесу технічними засобами, то протоколи секретарями практично не пишуться. Говорити ж про можливість прослуховування такої фіксації взагалі не доводиться, оскільки пристрій один на весь суд, слухаються інші справи та він зайнятий. Крім того, до суду потрібно приходити у приймальні години, процедура такого прослуховування не передбачена новим ЦПК, секретар зайнятий прийомом громадян і у нього немає часу сидіти разом з вами та прослуховувати запис, а можливі випадки, коли такий пристрій якийсь час не працює, відсутні пристрої, які б забезпечили зняття копії із звукозапису.
При набранні чинності новим ЦПК ст. 197 проголошувала, що суд здійснює під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Проте це положення закону не могло бути реалізованим на практиці. Тому буквально через тиждень, тобто 8 вересня 2005 р. були внесені зміни у новий ЦПК, які полягали у тому, що фіксація судового процесу технічними засобами до 2008 р. здійснюватиметься лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду. У зв´язку з цим Прикінцеві та перехідні положення ЦПК доповнені новими нормами, у яких ідеться про фіксацію ходу цивільного процесу у протоколі судового засідання як це мало місце в ЦПК 1963 р. Одразу ж напрошується запитання, а хіба законодавець на момент прийняття та введення в дію нового ЦПК не знав, що на практиці буде неможливо реалізувати конституційний принцип повної фіксації цивільного процесу технічними засобами, оскільки такі кошти в бюджеті держави відсутні. Проте новий ЦПК набрав чинності та зразу ж потягнув за собою багато проблем, які неминуче мають бути усунуті, але при цьому були марно витрачені державні кошти. Отже, комусь потрібно було рапортувати про запровадження нових ЦПК та пов´язаного з ним Кодексу адміністративного судочинства, особливо перед виборами народних депутатів.
На думку автора, судовий процес і сьогодні може бути зафіксований за допомогою технічних засобів, хоча, мабуть, має бути створена нова Конституція для того, щоб громадяни отримали право не тільки на запис, але й на прослуховування такого запису. А потім ще одна - щоб знімати копії з такого запису.
Саме технічною автор вважає помилку суддів, які у рішенні або ухвалі дуже коротко "переписують" позицію сторін, а потім без будь-якої правової мотивації пишуть про те, що позиція позивача або відповідача вважається доведеною та обґрунтованою. І це робиться як судами першої інстанції, так і апеляційними і касаційним судами. Представляється, що суддя або суд, які відповідають формальними и неаргументованими "відписками" на аргументи заяви або скарги, повинні нести дисциплінарну відповідальність, але адвокати і представники можуть лише констатувати таке правопорушення, коли отримають таку ухвалу.
У більшості випадків вони терплять, щоб не ускладнювати відносини з суддею або судом, оскільки важко передбачити, коли професійна діяльність знову зведе адвоката з цим суддею або судом і у якій справі... Тому не тільки пожиттєвість виконання повноважень судді обумовлює "неналежне" з боку суддів ставлення до адвокатів та інших зацікавлених осіб, халатне виконання своїх обов´язків. Саме адвокати і юристи не показують клієнтам всіх шляхів захисту їх прав, включаючи можливість порушення дисциплінарного, кримінального переслідування, а також звернення до суду або судді з позовом. Тому доки не всі судді набули «пожиттєвий» статус судді, можна й потрібно подавати скарги на їх дії, рішення, ухвали, щоб некомпетентні і недостойні судді не набули такого статусу — це досить новий спосіб впливу на суддів з метою оновлення судочинства (ст. 5 нового ЦПК).
Автор, зрозуміло, не мав на увазі всіх суддів і відокремлює з них тих, які відповідають своєму високому статусу. Але необхідно сприймати загальну критику некомпетентності та не повторювати відомі помилки.
Наведені вище автором проблеми — це лише деякі з тих, які мали і мають місце у цивільному судочинстві, оскільки перелічити їх усі у даній книзі просто неможливо.