Ця книга є продовженням серії "Процесуальні науки", яка видається Центром правових досліджень Фурси та присвячена новелам нового Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), що був прийнятий 18 березня 2004 р. та набув чинності разом з Кодексом адміністративного судочинства з 1 вересня 2005 р.
У новому ЦПК України передбачені правові засоби та процедури, спрямовані на найбільш швидкий та ефективний судовий захист прав, свобод та інтересів, стимулювання активної позиції учасників процесу. Тому нині особлива увага як науковців, так і практиків має бути зосереджена на втіленні в життя та випробуванні на практиці нових спрощених правових процедур, інститутів та механізмів, покликаних забезпечити конституційні положення щодо судового захисту прав громадян, юридичних осіб та держави.
Метою попереднього судового засідання є з´ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
Як наказне, так і заочне провадження мають глибокі історичні корені, тому доцільніше говорити не про виникнення, а про "відродження" цих проваджень в українському цивільному процесуальному праві з огляду на те, що вони були йому відомі й раніше.
Щодо провадження визнання та виконання рішень іноземних судів, то його аналіз у цьому посібнику є своєчасним та необхідним. Адже питання визнання та виконання рішень іноземних судів на території України мають свою специфіку, при їх розгляді застосовується як національне законодавство, так і конвенції, міжнародні договори, учасницею яких є Україна. Крім того, нині дуже важливим є питання про виконання рішень Європейського Суду з прав людини, розгляду клопотань про скасування рішень Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України, але процедура розгляду цих справ взагалі відсутня у новому ЦПК. Є розбіжності у регламентації такої процедури, оскільки вона передбачена різними нормативними актами. Хоча у новому ЦПК передбачена процедура визнання та виконання рішень іноземних судів, але у законі с що багато прогалин, має місце велика кількість невирішених питань, віднопіді на які читач може .шайти для себе у цьому наукоио-практичному посібнику.
Тому запропонована авторами тематика мас не лише теоретичне, але й важливе практичне значення. Спрощені правові процедури, такі, як попереднє судове засідання, наказне провадження, спрямовані на розвантаження судів, скорочення строків розгляду справи.
Основною проблемою заочного провадження є забезпечення належної організації повідомлення осіб, які беруть участь у справі (особливо відповідача) про час і місце судового розгляду справи.
Досвід застосування наказного та заочного провадження судами Російської Федерації (далі - РФ) де вони були введені ще у 1995 р.) є неоднозначним. Статистичні дані застосування інституту судового наказу в РФ свідчать про те, що правова регламентація наказного провадження себе виправдала. Так, у 2001 р. мировими суддями винесено 297,8 тис. судових наказів, що складає 25,9 % від кількості справ, розглянутих із задоволенням заявлених вимог .
Інститут заочного рішення, навпаки, виявився менш ефективним, ніж судовий наказ. Винесенням заочних рішень закінчується 2-3 % справ , що пояснюється тим, що позивачі занадто рідко дають свою згоду на розгляд справи в порядку заочного провадження, розуміючи, що відповідачі отримують таким чином додаткову можливість перегляду заочного рішення (тим самим судом), якої вони самі позбавлені.
У цій роботі із застосуванням історичного матеріалу, досвіду використання відповідних інститутів зарубіжних правових систем, показано, що попереднє судове засідання, наказне та заочне провадження збагачують сучасний цивільний процес та дозволяють зберегти правонаступництво правових норм.
Введення до цивільного процесу України таких інститутів, як попереднє судове засідання, наказне та заочне провадження потребують теоретичного обґрунтування та розробки рекомендацій щодо застосування їх у судовій практиці. Запропонований у книзі аналіз судової практики щодо розгляду справ про визнання та виконання рішень іноземних судів, статистика розгляду таких категорій справ має також досить важливе значення для подальших теоретичних розробок цього провадження, тому ті пропозиції, з якими читач буде мати можливість ознайомитись, можуть та повинні суттєво вплинути на вдосконалення передбаченої новим ЦПК процедури розгляду даної категорії справ.
Разом з тим, викладені в науково-практичному посібнику положення мають рекомендаційний характер, не є обов´язковими та можуть бути лише орієнтиром правильного вибору варіантів поведінки суддів у спірних питаннях, що недостатньо або не конкретно врегульовані нормами нового ЦПК України.
Пропонований науково-практичний посібник спрямований на підвищення теоретичного та практичного рівня знань у галузі цивільного процесуального права студентів юридичних вищих навчальних закладів, а також буде цікавим для викладачів, науковців, суддів, адвокатів, державних виконавців. Він може бути використаний при викладанні курсів "Цивільний процес", "Міжнародний цивільний процес", спецкурсів "Виконавче провадження", "Визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів".