Муніципальне право України
§ 2. Класифікація гарантій місцевого самоврядування
Для ефективного забезпечення функціонування місі свого самоврядування існує складна система гарантій. У науці конституційного права не існує єдиної думки щодо цієї системи. Більшість авторів виділяють загальні гарантії, до яких відносяться економічні, політичні, соціальні та духовні і спеціальні (юридичні або правові) гарантії.
Так, К.С. Шугрина пише про загальні та юридичні гарантії. До загальних гарантій при цьому вона відносить організаційно-політпчні, економічні, духовні, соціальні, а до юридичних — гарантії організаційної та фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування.
М. Пухтинськнй серед гарантій місцевого самоврядування виділяє загальні, обумовлені особливостями соціально-політичного ладу, ступенем розвитку економіки, духовної сфери; конституційні, визначені Конституцією і присвячені безпосередньо принципам організації місцевого самоврядування; організаційно-нравові, які забезпечують організаційну і правову автономію територіальних громад та органів місцевого самоврядування; фіиансово-економічні, спрямовані на дотримання фінансової й економічної самостійності місцевого самоврядування; міжнародно-правові, декларовані в міжнародно-правових актах.
Така розбіжність у видовій характеристиці гарантій місцевого самоврядування викликана відсутністю чітких критеріїв їх класифікації.
Уявляється доцільним в якості основних критеріїв класифікації гарантій місцевого самоврядування виділяти:
1) сферу (об´єкт) суспільних відносин, на яку поширюється сила гарантуючого впливу;
2) форму нормативно-правової фіксації гарантій місцевого самоврядування;
3) технологію діяльності територіальних громад та інших суб´єктів місцевого самоврядування.
Найбільш важливе значення у системі гарантій місцевого самоврядування посідають об´єктні гарантії. Критерієм виділення цих гарантій є сфери суспільного життя, в яких визнаються та здійснюються муніципальні права і свободи та функціонує (може функціонувати) місцеве самоврядування. Такими сферами є політична, економічна, соціальна, ідеологічна (духовна, культурна) та зовнішня сфери. Цим сферам суспільних відносин і відповідають гарантії місцевого самоврядування — політичні, економічні, соціальні, ідеологічні (духовні, культурні) та зовнішні.
Уяв´яється, що виділення цієї групи гарантій логічно виходить із розуміння місцевого самоврядування як права людини та територіальної громади вирішувати питання місцевого значення. Адже розглядаючи місцеве самоврядування через призму прав та свобод людини і громадянина, його можна визначати як визнані та гарантовані державою природні можливості людини та її асоціацій (територіальних громад) самостійно та під власну відповідальність вирішувати питання місцевого значення і здійснювати муніципальну владу в різних сферах суспільного життя, зокрема політичній, економічній, соціальній, культурній та ін. У зв´язку з цим, безумовно, різноманітні форми прояву та реалізації цих можливостей потребують гарантування та захисту.
Для більш повного з´ясування поняття цієї групи гарантій слід виходити із того, що вияв їх гарантуючого механізму здійснюється за умови відповідного політико-правового клімату у державі та суспільстві, необхідного соціально-побутового та економічного оточення, у певній моральній, ідеологічній атмосфері суспільства. Функціонування права, усієї системи юридичних засобів відбувається у певному соціальному середовищі, яке відображає ставлення до права і законності з боку суспільства, держави, політичних партій, що характеризує умови реалізації юридичних норм, стан правової культури і правового виховання тощо.
Тому як загальні об´єктні гарантії місцевого самоврядування можна розглядати ті політичні, економічні, соціальні умови, духовні підвалини та цінності суспільства, організаційні засоби, які слугують передумовами визнання, встановлення місцевого самоврядування та стимулювання його розвитку, забезпечують певну стійкість, послідовність та стабільність в організації та діяльності місцевого самоврядування, створюють реальні можливості для найбільш повної реалізації його функцій.
Очевидно, що у широкому політико-правовому та соціологічному розумінні до загальних об´єктних гарантій місцевого самоврядування відноситься і ступінь розвитку громадянського суспільства. Адже місцеве самоврядування не лише самостійний вид публічної влади, а й один із найважливіших інститутів цього суспільства та водночас механізм його формування.
Дійсно, адже саме феномен громадянського суспільства розкриває енергійні прояви особистостей у соціумі, які не підпорядковані формальній необхідності, а навіть порушують її своєю волею і часто всупереч волі держави. Це і є вияв соціальної енергії людини, громадянина, жителя, його внутрішнього категоричного самоімперативу, ініціативної волі, самовияву своїх поведінкових установок і самоврядування зовні діями по їх втіленню на практиці. А найбільш оптимальною сферою такого волевиявлення, реалізації самодіяльності особистості є сфера місцевого самоврядування, сфера функціонування муніципальної влади, яка начеб "пронизує" всі інститути громадянського суспільства — адже переважна більшість із них функціонують і реалізуються в синергетичному й навіть органічному взаємозв´язку з місцевим самоврядуванням. Тому як саме місцеве самоврядування виступає "критерієм істинності" громадянського суспільства, так і інститути громадянського суспільства та громадянське суспільство у цілому є гарантами муніципальної влади7.
Серед об´єктних гарантій місцевого самоврядування передусім необхідно виділити політичні гарантії. Під політичними гарантіями місцевого самоврядування слід розуміти демократичний характер політичного режиму в країні, який обумовлює не тільки визнання за населенням права на місцеве самоврядування, володіння, користування, розпорядження цим правом, його всіляку підтримку та захист державою. Тільки в демократичній державі можливе існування місцевого самоврядування, тому що воно, виступаючи однієї з основ конституційного ладу, є основним принципом організації і здійснення публічної влади, поряд з іншими конституційними принципами визначає систему демократичного управління в державі. Це система державної влади.
яка заснована на принципах поділу влади, розмежування предметів відання органів державної влади та місцевого самоврядування; народовладдя, яке здійснюється на основі політичного та ідеологічного різноманіття безпосередньо народом, а також через органи державної влади і органи місцевого самоврядування; самостійність місцевого самоврядування в межах своїх повноважень; реальне забезпечення основних прав і свобод людини та громадянина тощо.
Розвиток місцевого самоврядування значною мірою залежить від рівня розвитку економіки у державі, рівня життя людей, соціальної структури суспільства тощо. Тому економічними гарантіями місцевого самоврядування є економічна система суспільства, в основі якої знаходяться принципи ринкової економіки, єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг та фінансових коштів, підтримання конкуренції, свобода економічної діяльності, підприємництва та праці, визнання, плюралізм, рівноправність та рівний захист різних форм власності, у тому числі комунальної.
До соціальних гарантій місцевого самоврядування належать соціальна стабільність, розвиток соціальної структури суспільства, формування основних соціальних груп, зокрема наявність "середнього класу", можливість задоволення мінімальних потреб кожного жителя, ефективна система соціального забезпечення та діяльність держави, спрямована на всебічний розвиток особистості.
Ідеологічними (духовними, культурними) гарантіями місцевого самоврядування, є: система існуючих у країні ідеологічних та культурних цінностей; загальний рівень громадянської свідомості, у тому числі правосвідомості; ідеологічне різноманіття; заборона на розпалювання соціальної, расової, міжетнічної та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини; оцінка тих чи інших явищ життя передовсім з позицій моральності, справедливості; можливість міждержавного обміну культурними цінностями; існуючі у суспільстві історичні, етнонаціональні, місцеві традиції та звичаї.
Щодо зовнішніх об´єктних гарантій місцевого самоврядування можна виділити зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні, зовніш-ньосоціальні тощо. Наявність цих гарантій обумовлена існуванням системи зовнішньодержавних умов та чинників, які обумовлюють визнання, становлення, організацію, діяльність та захист муніципальних прав і свобод. Тріумфальний рух принципів субсидіарності, регіоналізації та децентралізації, який відбувся у період після Другої світової війни в Європі та США, породив загальноєвропейську тенденцію муніципалізації конституційного життя та конституційного права. У світі переважає усвідомлення того, що надмірний централізм не змінює держави, а веде до неспроможності державного апарату. Місцеве самоврядування, регіоналізація та децентралізація стають провідними принципами європейської політики та конституційно-правового регулювання.
Так, основна спрямованість принципу субсидіарності у XX ст. полягала в подоланні фашистських і соціалістичних тенденцій, захисті автономії особи та права на самоврядування нижчих політичних одиниць. Субсидіарність організації влади тим самим протиставлялася тенденціям у напрямі авторитарної централізованої держави. Субсидіарність розглядалася як передумова устрою, що базується на свободі: держава, яка дотримується принципу субсидіарності, гарантує своїм громадянам свободу і незалежність, місцеве і регіональне самоврядування, право приватної власності, всебічний соціальний захист, визнає принципи ринкової економіки тощо. Захист свободи через реалізацію принципу субсидіарності нині проголошується однією із традиційних цінностей європейського політичного устрою (Європейська Хартія місцевого самоврядування 1985 року, проект Європейської Хартії регіонального самоврядування). З одного боку, визнання та гарантування прав територіальних колективів у демократичних країнах створює умови для формування в них моделі так званої "муніципальної держави", а з іншого — розвинуте місцеве самоврядування та муніципальна влада є "запускаючим інструментом" процесу євроінтеграції.
Отже, серед гарантій місцевого самоврядування можна виділити загальні об´єктні гарантії, тобто ті політичні, економічні, соціальні, культурні та міжнародні умови, підвалини і цінності суспільства, які служать передумовами розвитку місцевого самоврядування та інсти-туціоналізації муніципальної влади, забезпечують певну стійкість і стабільність муніципальної влади та створюють реальні можливості для найбільш оптимального вирішення завдань, які постають перед місцевим самоврядуванням.
Гарантії місцевого самоврядування можна класифікувати і за інтими критеріями. Так, залежно від форми своєї нормативної фіксації вони поділяються на конституційно-правові, законодавчі, міжнародно-правові, локальні, а також ті, які містяться в інших соціальних нормах.
Передусім за означеним критерієм до гарантій місцевого самоврядування відносяться конституційно-правові гарантії. Вони передбачені Конституцією України і безпосередньо реалізують загальні принципи організації та діяльності місцевого самоврядування. Основний Закон України містить норми та окремий розділ про місцеве самоврядування. Значна кількість норм закріплена у першому розділі, який визначає основи конституційного ладу. Такий підхід означає, що місцеве самоврядування є одним із інститутів, які складають основу конституційного ладу в Україні. Як акт вищої юридичної сили та основоположна нормативно-правова гарантія місцевого самоврядування Конституція закладає певний стабілізуючий фактор у правовий механізм функціонування місцевого самоврядування.
Усі конституційні норми про місцеве самоврядування можна поділити на норми, якими: визнається місцеве самоврядування в Україні та визначається його призначення; закріплюється механізм та регулюється його організація і діяльність; встановлюється економічна основа місцевого самоврядування; закріплюються його територіальні межі; встановлюється компетенція місцевого самоврядування з деяких питань та інші його гарантії, права жителів на місцеве самоврядування та забороняються обмеження прав на місцеве самоврядування.
Виділення законодавчих гарантій місцевого самоврядування обумовлено тим, що норми Конституції не можуть охопити своїм регулюванням всієї багатоманітності суспільних відносин, що виникають у сфері місцевого самоврядування. Для цього потрібні закони з найважливіших питань організації та діяльності суб´єктів місцевого самоврядування. До них слід віднести базовий Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", закони про місцеві вибори, референдуми, інші форми безпосередньої демократії, про місцеві податки і збори, про комунальну власність тощо. Окремі аспекти функціонування місцевого самоврядування регулюються нормами екологічного, фінансового та інших галузей права, які встановлюють певні стандарти, дотримання яких необхідно на території всієї країни.
Виділення міжнародно-правових гарантій місцевого самоврядування обумовлене тим, що існують певні міжнародні стандарти в сфері місцевого самоврядування, які регламентують спільно розроблені державами принципові підходи і міжнародно-легальні принципи становлення, формування і функціонування інституту місцевого самоврядування на території конкретних держав. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування визначені в міжнародних конвенціях спеціального порядку, які встановлюють правила, визнані більшістю держав.
Використання міжнародно-правових норм, що містять гарантії місцевого самоврядування в нормативному регулюванні організації та функціонування місцевого самоврядування є дуже своєчасним. Входження України як повноправного члена у світове співтовариство поклало на неї конкретні обов´язки щодо реалізації своїх міжнародно-правових зобов´язань не тільки на міжнародній арені, а й усередині країни. Щодо останнього виникають істотні труднощі, обумовлені як важкою економічною кризою, у якій опинилася Україна, і, як наслідок, відсутністю матеріальних умов і політичної волі, так і особливостями менталітету народу, багато поколінь якого виросло в умовах тоталітарного мислення, якому притаманний низький рівень правосвідомості та правової культури.
Так, Європейська Хартія про місцеве самоврядування містить міжнародно-правові стандарти для розвитку місцевого самоврядування, які "зобов´язують країни-учасниці застосовувати основні норми, що гарантують політичну, адміністративну і фінансову самостійність місцевого самоврядування".
Гарантії місцевого самоврядування закріплені в деяких міжнародно-правових документів, зокрема Європейській конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади, Європейській Хартії урбанізму, Європейській Декларації місцевих прав, Європейській Хартії про участь молоді в муніципальному і регіональному житті, Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні тощо.
Особливість муніципальних (локальних, місцевих) гарантій місцевого самоврядування полягає у тому, що вони передбачаються як на рівні нормативно-правового закріплення (статути територіальних громад, регламенти місцевих рад, положення про органи самоорганізації населення тощо), так і на рівні їх практичної реалізації. Акти місцевого самоврядування, поряд із Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, актами органів місцевої державної виконавчої влади є важливим і необхідним елементом механізму гарантування муніципальної влади. Локальні гарантії забезпечуються повсякденною діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування над створенням належних політичних, матеріально-технічних, соціальних умов реалізації права громадян на участь у ньому.
У зв´язку з цим ми погоджуємося з М. Бондарем, який вважає, що на муніципальному рівні найбільш важливе значення мають гарантії реалізації, що в цілому природно: правові засоби охорони прав громадян мають переважно державний характер, базуючись на можливості використання сили державного примусу. Муніципальні гарантії реалізації прав особистості отримують своє втілення насамперед у повсякденній організаційній діяльності органів місцевого самоврядування, його посадових осіб з утворення належних матеріально-фінансових, соціальних, культурних, політичних умов реалізації прав і свобод громадян за місцем проживання.
Важливе значення у механізмі гарантування місцевого самоврядування посідають й інші соціальні норми, зокрема релігійні норми, місцеві традиції, звичаї топіо.
Неодмінною та найважливішою умовою визнання та здійснення місцевого самоврядування є наявність таких спеціальних гарантій, які забезпечують одночасно реалізацію всіх муніципальних прав і свобод та "обслуговують" місцеве самоврядування на усіх стадіях процесу вирішення питань місцевого значення. Як бачимо, система гарантій по-різному впливає на місцеве самоврядування. Деякі з них суттєво впливають на визнання місцевого самоврядування (наприклад, основні конституційні гарантії), інші — на створення умов для здійснення муніципальних прав і свобод (наприклад, об´єктні гарантії), дія третіх відчутна лише у конкретній територіальній громаді (наприклад, локальні гарантії), рольове призначення четвертих обмежене у часі (наприклад, діяльність офіційних спостерігачів на місцевих виборах або референдумах). Але існує група гарантій, гарантуючий вплив яких є наскрізним, таким, що переважно не залежить від часових, просторових, суб´єктно-об´єктних та інших характеристик місцевого самоврядування. Умовно назвемо цю групу процесуальними, або технологічними, гарантіями.
Чим же пояснюється такий підхід? Науковий аналіз місцевого самоврядування дозволяє розглядати його як певний вид публічної влади та соціальної діяльності. Як і будь-яка влада та діяльність, місцеве самоврядування складається з певних послідовних дій та функцій, які здійснюють суб´єкти відносин у сфері місцевого самоврядування, тобто певні напрями, види, стадії, етапи, фази реалізації даної влади та соціальної діяльності, необхідні для вирішення того чи іншого питання. Оскільки при переході від розгляду одного питання до іншого вони повторюються, систему аналогічних дій та функції доцільно називати муніципальним циклом, а окремі муніципальні дії та функції — стадіями цього циклу. Кожна з них має відносно самостійний характер, причому будь-яка попередня стадія є необхідною передумовою наступної.
Безумовно, деякі муніципальні дії та функції важко розташувати в ряд часової послідовності, просторових меж здійснення, суб´єктного складу тощо. Наприклад, характер політичних, економічних, соціальних або культурних питань за своїми суттю, змістом та формою значно різняться. Звідси різниця між політичними, економічними, соціальними культурними та інтими правами у сфері місцевого самоврядування, а також відповідними його функціями — політичними, економічними, соціальними, культурними тощо. Саме тому і виділяються об´єктні гарантії місцевого самоврядування — політичні, економічні, соціальні або культурні.
Але загальна теоретична схема вирішення тих чи інших питань політичного, економічного, соціального або культурного характеру, а також реалізації адекватних цим правам функцій місцевого самоврядування (політичних, економічних, соціальних, культурних тощо) є однаковою.
Кожне питання місцевого життя, незалежно від того, яке воно — політичне, економічне, соціальне чи культурне, — може бути вирішене у повному обсязі тільки після проходження певних стадій: від інформаційного "імпульсу" на виникнення цього питання, прогнозування та планування реагуючих на нього дій, їх нормативного оформлення, матеріально-технічного і бюджетно-фінансового забезпечення до контролю за виконанням відповідних рішень з цього приводу та їх захисту за необхідності. Звідси основними стадіями цього процесу є інформаційне, нормотворче, бюджетно-фінансове, організаційне і кадрове забезпечення вирішення тих чи інших питань, а також забезпечення захисту учасників цього процесу. Без цього вирішити будь-яке питання неможливо.
Одночасно кожна зі стадій процесу вирішення того чи іншого питання також органічно потребує наявності певних способів і засобів, які забезпечують їх наступність, а також чіткість та ефективність певних муніципальних дій та функцій, тобто свого гарантування. Такими способами і засобами виступають технологічні гарантії місцевого самоврядування. Відповідно до цієї групи відносяться інформаційні, нормотворчі, бюджетно-фінансові, організаційні і кадрові гарантії та гарантії захисту місцевого самоврядування.
Так, важливість інформаційних гарантій місцевого самоврядування полягає у тому, що інформація, інформаційні механізми (способи, засоби) — умова найбільш оптимального цілеспрямованого функціонування і розвитку муніципальної демократії. Інформація обслуговує всі ланки та функції системи місцевого самоврядування, дає можливість кожному суб´єкту муніципальних відносин знайти оптимальні засоби й методи вирішення своїх проблем, забезпечує просування місцевого самоврядування до обраної мети — вирішення питань місцевого значення. Так, інформаційними гарантіями місцевого самоврядування є система інформування місцевих жителів про роботу місцевого самоврядування, стан муніципального господарства, реалізації принципу гласності у муніципальній діяльності, що є важливою умовою забезпечення активної участі населення у вирішенні питань місцевого значення, контролю за роботою органів місцевого самоврядування. Зовнїшньоформальним виявом інформаційних гарантій є можливість проведення громадських слухань, звітів депутатів і сільських, селищних, міських голів про свою роботу, інформаційних конференцій, зборів, конференцій за місцем проживання, опитувань, муніципального телебачення і радіо тощо. Інформаційна гарантія місцевого самоврядування реалізується і через обов´язковість оприлюднення нормативно-правових актів щодо місцевого самоврядування у спеціальних виданнях. Роль інформаційних гарантій відіграють і локальні інформаційні мережі органів місцевого самоврядування, аналітичні центри, органи муніципальної статистики, муніципального маркетингу тощо.
Нормотворчі гарантії місцевого самоврядування передбачають наявність у місцевого самоврядування власної системи нормативно-правових актів. Соціальна цінність локального регулювання виявляється у гармонізації інтересів держави, суспільства, територіальних громад, а також жителів — членів цих громад. Так, статути територіальних громад, рішення, прийняті шляхом місцевого референдуму, є обов´язковими для виконання на відповідній території і мають більш вагому юридичну силу, ніж рішення рад, їхніх виконавчих органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Важливу роль відіграють і матеріально-технічні та бюджетно-фінансові гаранти місцевого самоврядування. Практика доводить, що досягнення мети самоврядування можливе лише за наявності у територіальної громади можливостей щодо володіння, користування та вільного розпорядження матеріальними, фінансовими й іншими ресурсами, необхідними для здійснення муніципальної діяльності. Матеріально-технічні гарантії передбачають наявність комунальної, у тому числі земельної власності, об´єкти якої визначаються виходячи з їхньої значущості для обслуговування населення відповідної території. Своє соціальне призначення місцеве самоврядування може виправдати лише ефективно управляючи комунальним майном, формуючи та раціонально використовуючи місцеві фінанси.
Основною гарантією фінансової основи місцевого самоврядування є його право самостійно формувати, затверджувати і поповнювати місцевий бюджет. До місцевих бюджетів належать міські, районні в містах, селищні і сільські. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов´язкових платежів. Територіальні громади можуть об´єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, організацій та установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Окреме місце в системі технологічних гарантій місцевого самоврядування посідають організаційні та кадрові гарантії. Це місце визначається насамперед наявністю у територіальних громад системи органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Здатність мати органи та посадові особи місцевого самоврядування — це гарантія децентралізації, організації та здійснення влади на місцях, яка забезпечує самостійне вирішення територіальними громадами питань місцевого життя, організаційне відокремлення управління місцевими справами в системі управління суспільством і державою. Органи місцевого самоврядування — це його основні структурно-організаційні форми, які не є структурним підрозділом механізму державного управління та є самостійною формою реалізації народом своєї влади. Велике практичне значення для гарантування місцевого самоврядування посідають і кадрові гарантії, зокрема, інститут служби в органах місцевого самоврядування.
Гарантії захисту місцевого самоврядування посідають особливе місце в системі гарантій місцевого самоврядування взагалі та його технологічних гарантій зокрема. Право місцевих влад на звернення по допомогу до засобів юридичного захисту отримало своє закріплення у Конституції (ст. 145) та законах України, а також у міжнародно-правових актах, зокрема у статті 11 Європейської Хартії місцевого самоврядування. За змістом гарантії юридичного захисту місцевого самоврядування є сукупністю правових умов та організаційних заходів щодо забезпечення реалізації різних інтересів відповідних територій, захисту гарантованих Конституцією і законодавством України прав жителів — членів територіальних громад та проведенні заходів щодо зміцнення громадського порядку.
Охорона, захист, припинення порушень та поновлення порушених прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допомогою багатьох засобів правового захисту. Пріоритетне місце серед цих засобів посідає судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування. На важливість його в системі гарантій прав вказує багато факторів, наприклад, посилення адміністративного тиску на органи та посадових осіб місцевого самоврядування, наявність значної кількості актів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які порушують права територіальних громад, права громадян на участь у здійсненні місцевого самоврядування, права його органів та посадових осіб. Важливу роль у механізмі захисту прав місцевого самоврядування посідає і можливість створення служб охорони громадського порядку: повнокровне самоврядування важко уявити без можливості задоволення потреб населення в необхідному громадському порядку.
Слід зазначити, що не виключено здійснення поділу гарантій місцевого самоврядування і за іншими критеріями, наприклад, за суб´єктною ознакою, тобто залежно від того, хто виступає гарантом місцевого самоврядування. Аналіз Конституції дає підстави зробити висновок про те, що вона закріпила відносно цілісну систему суб´єктів гарантування місцевого самоврядування. Основними з них є: Український народ, Українська держава в цілому та в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб); Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади; Конституційний Суд; суди загальної юрисдикції; прокуратура та інші контрольно-наглядові органи; територіальні громади та органи і посадові особи місцевого самоврядування; політичні партії та громадські організації; підприємства, установи, організації; міжнародні органи та організації тощо. Тобто гарантами місцевого самоврядування є практично всі основні суб´єкти правових відносин у сфері місцевого самоврядування.
Важливою є й інституційна диференціація гарантій місцевого самоврядування. Наприклад, можна виділяти гарантії місцевих виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні, гарантії прав і свобод людини та громадянина, організації та діяльності його органів та посадових осіб.