Однією з найоригінальніших і самобутніх фігур раннього періоду був Бенджамін Франклін (1706-1790). Син бостонського ремісника, він у 12-річному віці почав трудове життя. Провчившись лише 2 роки в початковій школі, все життя наполегливо займався самоосвітою і став видатним вченим у галузі природознавства, економіки, філософії й літератури. Його наукова діяльність отримала світове визнання - він був обраний членом декількох академій, у тому числі й Російської академії наук. Б.Франклін допомагав просвіті своїх співгромадян, випускаючи газету, засновуючи освітні установи, відкриваючи бібліотеки і т.ін. У 1728 р. у Філадельфії за його ініціативою було організоване філософське просвітницьке товариство - “Клуб шкіряних фартухів”, яке було утворене на зразок середньовічної Флорентійської академії: його членом міг стати кожний бажаючий - від підмайстра до державного діяча. На засіданнях товариства обговорювались найважливіші проблеми моралі, політики, економіки, освіти.

На одному з засідань цього клубу з питання реорганізації шкільної освіти Б.Франклін виклав власну педагогічну концепцію. Не применшуючи значення природничих знань, але виступаючи проти ранньої професіоналізації в школі, він обґрунтував необхідність такої освіти, яка сприяла б формуванню навичок самостійності навчання, надбанню потрібних у подальшому знань. Б.Франклін запропонував проект школи, де не тільки обґрунтовувалися структура і зміст освіти, але й давались детальні рекомендації з організації і методики навчання, організації фізичних вправ учнів. Він рішуче критикував схоластичну систему освіти, вимагаючи, щоб школа навчала учнів наукам, а не теології, вважаючи, що всяка релігія - це казка, створена людьми для досягнення певної мети. Об’єктивна реальність - це той світ, в якому живе людина, і вона повинна знати, перш за все, закони, за якими розвивається світ, а не тільки Біблію. У першому класі, згідно з його проектом, діти повинні були вивчати граматику рідної мови, звертаючи особливу увагу на правопис, а для читання використовувати не тексти Священного писання, а оповідання повчального і цікавого змісту. Другий клас повинен бути присвячений більш глибокому вивченню граматики й ознайомленню з кращими творами світової літератури, щоб діти могли переказувати прочитане з розумінням його змісту. У третьому класі вже можливе вивчення риторики, стародавньої історії, природознавства. У четвертому класі учні повинні набути пізнання з досить широкого кола різноманітних наук. П’ятий клас відводився на проходження курсів логіки, філософії і натурфілософії. І нарешті, у шостому класі весь час навчання повинен бути присвячений тлумаченню творів видатних класиків літератури античного періоду.

За проектом Б.Франкліна у 1751 р. у Філадельфії була створена Академія, яка складалась із загальноосвітньої школи трьох напрямів - латинської, що давала класичну освіту, англійської граматичної, яка мала філологічну спрямованість, і математичної.

Таким чином, учням надавалась можливість вибору типу освіти. Ці школи були приватними, у них навчались як хлопчики, так і дівчатка. Школи такого типу почали швидко поширюватися по всій Америці, пізніше їх випускники почали готуватися до роботи вчителями початкових шкіл.

Видатним діячем американського Просвітництва був і один з президентів Америки, автор проекту Декларації незалежності Томас Джеферсон (1743-1826). Він стверджував, що якщо неграмотна нація мріє бути вільною, то вона мріє про те, чого ніколи не було і ніколи не буде.

Намагання забезпечити свободу, волю, незалежність і добробут американського народу, який тільки ще формувався, змушувало державних діячів приділяти велику увагу питанням просвіти. У 1779 р. був опублікований розроблений Т.Джеферсоном проект закону про загальне поширення знань, в якому обґрунтовувався статут школи як загальної, безкоштовної, обов’язкової. У публічних виступах Т.Джеферсон закликав відмовитись від практики посилати молодих американців в Європу для отримання освіти, аргументуючи це тим, що на чужині вряди-годи можна навчитись необхідно корисному для своєї країни, і за час навчання вони відвикають від рідної мови і відриваються від рідного ґрунту.

Почуття Вітчизни у молодого покоління переселенців ще не сформувалось і це було однією з проблем, що хвилювала суспільство. Т.Джеферсон висунув ідею створення такої системи освіти й виховання, яка допомогла б вирішити багато суттєвих проблем країни. За його активної участі була розроблена модель триступеневої загальноосвітньої школи. Перший ступінь - початкова трирічна школа, завдання якої полягало в тому, щоб навчити дітей читанню, письму й арифметиці, а також познайомити з ремеслами, необхідними в повсякденному житті. На другому ступені навчання школярі повинні були отримати знання, потрібні для розвитку сільського господарства і промисловості. Навчальний план передбачав вивчення прикладної математики, землеробства, мореплавання тощо. У школі другого ступеня передбачалося диференційоване навчання. Виділялись два напрямки: один - для тих, хто цікавився ремеслами і сільським господарством, другий - для тих, хто був схильний до наук і збирався продовжити навчання далі. Третій ступінь був школою трирічного навчання для вдосконалення знань і навичок за вибраним у школі другого ступеня напрямком. Ця модель була першою спробою звільнитися від закоренілої на той час в американських штатах європейської системи освіти.

Ідеалу морального виховання, що відповідав американському способу мислення й уявленню про мораль, найбільше відповідала система виховання в общині Моравських братів, що будувала своє життя на демократичних принципах рівності всіх членів общини, залучення всіх до трудової діяльності, розвитку прагнення до самоосвіти і самостійності.

З метою створення умов для розвитку просвіти і стимулювання самоосвіти широких народних мас з ініціативи Т.Джеферсона в штаті Вірджинія була відкрита перша публічна бібліотека. Пізніше в цьому ж штаті був заснований університет, ректором якого став сам Т.Джеферсон, перетворивши його в центр культури всієї південної частини північних штатів Америки.

У результаті пошуку типу школи, яка відповідала б потребам суспільного розвитку нової держави, у кінці XVIII ст. в американських штатах склалась загальноосвітня школа з безкоштовним дев’яти- або дванадцятирічним терміном навчання і яка складалася з початкової школи, школи середнього ступеня і старшої школи, що називалась по-різному - додатковою, вибраною, сполученою тощо. Програма початкової школи передбачала читання, письмо, арифметику, співи і працю. На середньому ступені викладались граматика, література, мови, природна історія, географія. У школі старшого ступеня вивчались геометрія, хімія, загальна історія, риторика та інші предмети; вона готувала до вступу у вищу школу.

Провідну роль в американському просвітництві відіграв Томас Пейн (1737-1809). Його філософський трактат “Вік розуму” відображав, власне, назву всієї епохи. Ця назва настільки глибоко визначала сутність і самобутність того часу, відтоді вік Просвітництва називається “віком розуму”.

З приїздом Т.Пейна з Англії у Філадельфію у 1774 р. почалась його політична і літературна діяльність. Його провідною ідеєю була думка про відокремлення Америки від Англії. У своєму памфлеті “Здоровий глузд” (1776 p.), який за місяць розійшовся по всій Америці великим тиражем і був прочитаний майже всім грамотним населенням, він упевнено доводив наслідки економічної шкоди, яку приносить політична й економічна залежність від Англії. Виступаючи за розвиток національної американської культури і вбачаючи шлях цього розвитку в національній освіті, він звертав увагу на те, що просвітницька діяльність повинна перебувати в тісному зв’язку з соціальним рухом. Незважаючи на те, що Т.Пейн увійшов в історію як діяч американського Просвітництва, його погляди дещо розходилися з ідеями європейських просвітників. Ідеї встановлення “царства розуму і волі” шляхом поширення знань і системи виховання Т.Пейн протиставляв свою, заявляючи, що не просвіта мас веде до соціальних перетворень, а, навпаки, соціальні перетворення створюють умови для рівноправної, вільної освіти й виховання. Разом з тим, він, безсумнівно, зробив помітний внесок у розвиток просвітницького руху, обґрунтовуючи необхідність створення суворо демократичної системи шкіл; головним завданням школи вважав моральне виховання молоді.

Просвітницький рух в Америці, пов’язаний з боротьбою за незалежність, зі становленням і зміцненням нової держави, був прогресивною течією. Незважаючи на суперечності багатьох його положень, загальнолюдські принципи епохи американського Просвітництва і досвід їх реалізації суттєво вплинули на подальший розвиток американської педагогічної думки і становлення системи освіти.

Література

  1. Гончаров, Л.Н. Школа и педагогика в США до Второй мировой войны [Текст]: исторический очерк / Гончаров Л.Н. - М.: Педагогика, 1972. - 319 с.
  2. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в. [Текст]: учеб. пособие для пед. ун-тов / Под ред. академика РАО А.И. Пискунова. - М.: ТЦ “Сфера”, 2001. - 512 с.
  3. Музиченко О.Ф. Сучасні педагогічні течії в Західній Європі і Америці [Текст] / Музиченко О.Ф. - К., 1919. - 106 с.
  4. Соколов П. История педагогических систем [Текст] / Соколов П. - 2-е изд. - СПб.: В.С.Клестов, 1916. - 707 с.